ПРАЗНИК БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ. ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА. ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ.
Радуйся, Благодатна, Господь з тобою – Лк. 1, 24-38.
Триває час Великого Посту – покути і покаяння, духовної обнови християн постом і молитвою. Піст позначений певною сумною атмосферою, коли ми роздумуємо над упадком Адами і Єви, власними гріхами, над злом у світі, яке часто є наслідком людських гріхів. Перегляд свого духовного життя, стану душі ми робимо у світлі найбільшої події року – Пасхи Христової. Ми пригадуємо собі, як гріх позбавив людство щастя в раю, як Божий Син своїми стражданнями і смертю відкупив нас з неволі гріха і смерті.
Кожного року у часі посту ми святкуємо радісне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Хоча піст і Благовіщення різні за своїм характером: піст наповнений покаянням, а Благовіщення радістю, однак ці дві події є близькі до себе за своїм духом. Адже вони тісно пов’язані з Божою таємницею спасіння. Піст приготовляє нас до найважливішого Божого кроку у ділі спасіння: страждань, смерті і воскресіння Ісуса Христа, які відкрили нам дорогу до неба. Благовіщення Богородиці розпочало безпосереднє здійснення Божого плану спасіння людини. В цей день Божий Сина силою Святого Духа зачався в лоні Пречистої Діви Марії, а невдовзі народився як людина.
Подія Благовіщення показує нам черговий крок Бога до людини. Хоч людина через гріх віддалилася від Бога, відкинула Його від себе, та Господь перший робить крок до людини, починає виправляє її гріх. А тоді запрошує людину до співпраці, участі у цій таємниці любові. Благовіщення Марії ще раз пригадує нам про готовність Бога зажди допомагати нам у житі. У ньому ми бачимо три важливі для нас речі:
– За посередництвом ангела Гавриїла Господь приносить Марії радісну вістку про прихід Месії. А це означає, що Бог перший пропонує нам допомогу, старається допомогти у різних ситуаціях, як пише євангелист Лука:
„Ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф з Давидового дому” (Лк. 1, 27).
– Перше, ніж подати нам умови допомоги і обов’яжи, Господь запевнює свою присутність з нами і опіку, щоб пробуди в нас довіру до себе словами: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками” (Лк.1:28). Цим Він показує свою близькість до нас, що сприймає нас як приятелів, а не рабів, як говорив Ісус:
„Я вас більше не називатиму слугами: слуга бо не відає, що його пан робить. Я вас зву друзями, бо я об’явив вам усе, що чув від Отця мого” (Ів.15:15). І це ставить перед нами важливе запитання: „
Якщо я хочу допомоги від Бога, що роблю, щоб бути близько Нього? Чи стараюся не тільки не мати гріхів, а переживати взаємні стосунки, як близьких осіб?”
– Пропонуючи свою допомогу, Бог очікує згоди волі людини. Він нічого не робить за нас, чи без нас, не чинить жодного насилля над нами, а хоче взаємної співпраці, як знаку любові і довіри за прикладом Марії. Марія вповні згодилася з Божою волею, через що стала Матір’ю Божого Сина і отримала можливість випрошувати у Бога різні ласки для людей. Розуміння Божої волі і успіх такої співпраці Господь запевнює дією Святого Духа, як це сказав Марії:
„Дух Святий зійде на тебе, й сила Всевишнього отінить тебе” (Лук.1:35).
Це було у часи Радянського Союзу. Хлопчик Андрійко жив у звичайній сім’ї. Одного разу він, йдучи біля церкви, почув, як в ній молилися: „Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє…” Ці слова так звеселили його серце, так запали в його душу, що він почав їх повторювати. Хлопчик розповів про це мамі, але вона сказала: „Не треба, перестань їх говорити”. Але коли він виріс і пішов вчитися, в руки йому потрапила Біблія. Він прочитав у ній слова Архангела Гавриїла до Пресвятої Богородиці: „Радуйся, Благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками”. Він почав щодень відмовляти „Богородице Діво”. І ця молитва все більше і більше утверджувала його в християнській вірі. Після закінчення навчання він вступив до семінарії і став священиком. Через багато років повернувся додому. В дворі побачив сестру, що бавилась зі своїми дітьми. Радісно привітався: „Слава Ісусу Христу”, але у відповідь почув: „Чого приїхав? Навіщо нас ганьбити? Був людина, як людина, а тепер став попом”. Гірко стало Андрієві від цих слів, повернувся і сумним поїхав на свою парафію. Але, коли вдруге відвідав свою сестру, в її квартирі вже не було ні радощів, ні веселощів: дифтерія душила обох її дітей. Сестра зі сльозами стояла перед їх ліжечком.
„Сестро, не сумуй, – сказав Андрій, – поговори зі мною. Ці слова колись врятували мою душу, вони врятують і твоїх дітей”. Вони почали разом молитись „Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє! Господь з тобою…” Хвороба відступила. Сестра стала християнкою, прийняла хрещення і її разом з сім’єю часто можна було бачити у парафіяльній Церкві.
Із роздумів над подією Благовіщення Пресвятої Богородиці, цим Божим способом запрошення Марії стати Матір’ю Божого Сина, виразно бачимо, що тільки співпраця людини з Богом зажди запевнює успіх і приносить найкращі плоди.
Тож святкуючи сьогодні свято Благовіщення Пречистої Діви Марії, піднесімо до Неї свої серця і молитви з великою довірою. Звернімося до Неї, благаючи, щоб Вона випросила в Господа Бога ласк і благословення для нас і нашого побожного народу. Ідімо зажди до Матері Божої і покладаймо свої надії, що Вона нам допоможе перенести всі труднощі і клопоти щоденного життя. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
Благовіщення це один з найбільших празників, присвячений почитанню Пречистої Діви, Божої Матері. Його обходимо якраз сьогодні, тож добре було б призадуматись над його значенням і чому Церква свята його установила. Празник Благовіщення приводить нам нагадку час, у якому Господь Бог постановив послати на землю свого єдинородного Сина, щоб Той звершив діло спасіння людського роду. Це здійснити обітницю, яку дав Бог Отець нашим прародичам у раю, треба було знайти жінку, гідну тієї великої чести й того високого завдання
— бути матір’ю Божого Сина. Як же Господь вибрав таку жінку, що мала стати тією посудиною, тобто мала помістити в своєму лоні Божого Сина Тому не диво, що вона мусіла бути вільною не лише від своїх особистих гріхів, але також і від первородного гріха, щоб диявол ніколи не мав навіть найменшої влади над нею. Бож вона, разом зі своїм Божим Сином, мала тріюмфувати над Сатаною і над його царством, тому не могла ніколи бути під його владою, ні в своєму зачатті, ні в приході на світ, ані будь-коли в своєму житті. Небесний Отець вибрав таку жінку, і нею стала Пречиста Діва Марія. Вона то вже в своєму зачатті була звільнена від первородного гріха, задля заслуг свого Божого Сина, так що на неї ніколи не впала навіть тінь гріха — і тільки тому вона могла бути гідною стати Його Матір’ю.
Коли вже наблизився час приходу на світ єдинородного Божого Сина,
„ Бог, що багаторазово й багатьма способами говорив колись до наших батьків через пророків, за останніх же цих днів заговорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього й яким віки сотворив. Він — відблиск Його слави, образ його істоти…” (Євр 1,1сс).
Небесний Отець вислав свого посланця до вибраної Діви, щоб вона згодилася прийняти одю велику гідність тобто — стати Матір’ю Божого Сина. Посланець застав її в домі, затоплену, правдоподібно, в молитві, в якій вона як і кожний правдивий член народу Ізраїльського, просила Бога про зіслання Месії — Спасителя світу. Він то, появившись, каже:
„Не бійсь Маріє! Бо ти знайшла ласку в Бога. Ось зачнеш у лоні і вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. I Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця„ (Лк 1,30-33).
Найбільшу гідність, якою Бог може наділити сотворіння людське чи найвищого ангела, Господь надав смиренній діві, що жила в Назареті й була заручена з Йосифом, звичайним столярем. Подумаймо лише, що діялось у серці тієї покірної діви, коли вона почула привітання Божого ангела, який запевнив її, що відвічний Бог хоче, щоб вона стала матір’ю його єдиного Сина ? цілими сторіччями жидівський на рід очікував Месії, ціла вселенна, підкорена дияволові первородним гріхом, очікувала спасіння, що Він мав принести. А тепер Він мав прийти, а її вибрано, щоб стала його матір’ю, щоб Його привела на світ. Несказанна радість сповнила її, що спасіння в вже так близько; водно раз же й страх охопив її, що це вона вбога, незнана діва має стати Його матір’ю. Той страх, що сповняв всяке сотворіння тоді, коли воно від чував близькість Творця, мусів пройняти й серце Пречистої. І все ж таки вона свідома всього, покірно питав про вияснення, як воно станеться, бо вона обітувала довічну чистоту ?
Звертаючись до ангела, вона каже:
„Як же воно станеться, коли я не знаю мужа ? „ (Лк 1,34).
Вона ж бо обітувала повсякчасну чистоту й, довідавшись, що її призначенням в стати матір’ю Божого Сина, питав, як це можливо, щоб вона, додержуючи свого обіту, стала одночасно матір’ю ? Або інакшими словами, що їй треба робити, щоб виконати волю Отця небесного ? Вона готова на все, аби лише сповнити як найдосконаліше волю Бога. Скільки-то ми, вже старші люди, могли б навчитись від тієї молоденької, бо заледви тринадцятилітньої дівчини ? Вона цілком не думає про себе саму, про свою надзвичайну гідність чи щастя; всі її гадки в при Бозі, щоб пізнати, що Він бажав собі від неї і як вона мав сповнити його святу волю ? Коли б ми так у нашому житті намагалися наслідувати її! Коли б то ми, принаймні час від часу задумуватися над тим, чого від нас Господь Бог хоче, тоді напевно ми не грішили б так легко. Ми ледве чи важилися б противитись всемогутньому Богові, який може погубити душу і тіло в пеклі ( Мт 10, 28). Справді, ми два рази подумали б, заки рішилися б переступити заповідь Божу, знаючи, яка страшна кара жде того, хто поважився б це зробити. Було б добре послухати час від часу голосу Спасителя і запитати Творця, чого Він від нас вимагає? І як маємо сповняти його святу волю? Наш клопіт у тому, що ми надто зайняті туземними справами, забавами. Тому нам не стає часу зайнятися справами душі, що, врешті-решт, в найважливішою справою, бо вона в метою нашого туземного існування.
Гляньмо на Пречисту, як вона поводиться! Діставши від ангела запевнення, що вона, зберігаючи дівицтво, стане Матір’ю Божою,
„Дух Святий каже ангел — зійде на тебе й сила Всевишнього осінить тебе, тому й святе, що народиться, назветься Син Божий” (Лк 1,35).
Вона ж відповідає покірно:
„Ось я слугиня Господня, нехай станеться зо мною, по твоєму слову„ (Лк 1,38). Вона віддається цілковито до послуг Бога Творця й уповає на Нього. Тож учімось від неї того беззастережного довір’я до Бога й повної самовідданости Його волі. Зараз ми маємо стільки доказів на Божу опіку, чого Пречиста не мала, коли здавалась на волю свого Творця, і все ж таки вона з довір’ям дитини від далась Його провидінню. Також у нашому житті настануть моменти великої ваги, а чи повні болю терпіння, серед яких нам треба буде мати таке сліпе довір’я до Бога. Не вагаймось уповати на Нього так беззастережно, як це робила Божа Мати. Як бачимо, Господь надгородив і повне довір’я тим, що зробив її Матір’ю свого Сина, Царицею небес.
Вона, подібно як дитя, не питає як її батьки захоронять її перед ворогами, вигодують і виведуть у люди, бо вона любить Бога й довіряв Йому. З досвіду людей, та й може з нашого власного досвіду, ми переконались про безмежну любов Бога Отця до кожного з нас і про його всемогутню опіку. Чому ж тоді ми не маємо того дитячого довір’я до Нього? Чому не маємо любові, якою ми бажали б виявити Йому вдячність за те все, що Він для нас зробив, робить і в майбутньому хоче робити, а саме: хоче ділитися з нами своїм Божим життям і хоче, щоб ми втішались Його Божим щастям. Тож наслідуймо Пречисту і намагаймось, подібно як вона з дитячим довір’ям прямувати до нього — до нашої мети. Пречисту просімо, щоб нам у цьому помагала своїми молитвами й заступництвом у свого Божого Сина.
о. д-р М.І. Любачівський
„Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається” (Тропар празника). Ось таким похвальним гимном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасення. І слушно, бо цей празник належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить уже сама назва в наших богослужбових книгах: „Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.
Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п’ятницю чи Христове Воскресення.
ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ
Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня „Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Йо. 1, 14).
У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо:
„Гавриїл був посланий об’явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий свобідний від гріха до винятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі” (Твори, Т. 8, с. 854).
У повчанні, яке на цей день подає Пролог, так сказано про значення таїнства Благовіщення:
„Днесь Син і Слово Боже, Господь і Бог наш, несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви… Днесь райські двері отвираються, і полум’яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радости, кажучи: „Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів”.
З хвилиною благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї богоматеринства і дівицтва.
ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА
Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов’язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.
На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев’ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.
Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.
Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і воскресення. Щойно в XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день — 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії.
Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. „В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам’яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла”. У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.
ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ
Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: „Радуйся!” Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. „Днесь радість благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні, — торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі”. А сідален утрені каже: „Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і пречиста
Мати Христа Бога”. Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діялогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: „Богородиця: „Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість”. „Ангел: „Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина” (Шоста пісня).
Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: „Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима… ”
Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: „… Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: „Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш принявши, нашу природу злучив її з собою, Його моли за спасення душ наших” (Стихира на стиховні вечірні).
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.
ПРО ІКОНУ
Іконографія Благовіщення — це зображення „доброї новини” для людства, як говорить сама назва цієї події. Рівночасно це свято великої радості, бо довгоочікуваний прихід Месії сповняється. В іконографії Благовіщення вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у променях світла на Богородицю, згідно зі словами Архангела Гавриїла (Лк. 1, 35). Тут бачимо дію Пресвятої Тройці в найглибшому значенні її таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає Архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.
Архангел Гавриїл, сильне і могутнє слово Боже, звернувся з Благовіщенням до Пречистої Діви, яка представляє ціле людство. Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі — в русі, з жезлом Божого авторитетного післанця. В нього урочистий вигляд, бо він звіщає Богородиці та всьому людству глибоке таїнство (Лк. 1, 30-33). Пречиста нахилила голову, ця поза означає прийняття, згоду. Деякі Отці стверджують, що це — жест дівицтва. Безпліддя є вияв поразки людини, а дівицтво — знак віддання першості іншому: не я творю життя, а Ти, Господи. На її лику — глибока задума й здивування, що Бог для великого діла Воплочення відвічного Слова вибрав саме її, скромну дівицю.
Ангел, небесна істота, зійшов на землю, адже земля — у цьому випадку Богородиця — покликана стати оселею неба. Тому й ця сцена розміщена у священному просторі. Стародавній храм втратив своє значення, вона сама, отінена Духом, стане святинею Всевишнього. Нереалістична, але прекрасна архітектура надає монументальний тон цій події. За старовинною традицією іконографії видно завісу, простягнуту між верхами будівель, щоб вказати, що подія відбувається не на вулиці, а в приміщенні.
В лівій руці Богородиця тримає прялку, що вказує на заняття скромної дівиці, жест правої — говорить про покірне прийняття Божої волі. Марія тримає в руках червону нитку. У цьому криється дуже глибоке богословське значення: Марія перевтілює в образ те, що почула і тому тче образ, тобто тіло, Слова Божого. Нитка, якою Пречиста тче тіло Христа, — червона, адже це — колір божественності. Богородиця натомість зображена у зелених і синіх барвах, щоб вказати на те, що Вона є створінням. Зелений колір — це колір землі, а синій — колір людськості. Марія зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав їй божественність, оскільки Вона Його прийняла, зробила місце для Бога. Ця нитка, таким чином, є не лише нитка тіла Христового, але й нитка її власного тіла: Марія одержує спасіння, поступаючись місцем Слову.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і вітаючи тебе, сповістив:* Радуйся, земле незасіяна!* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою!
Ти з’явився мені як людина* – каже непорочна Діва до Архистратига.* І як же ти звіщаєш слова надлюдські?* Ти бо сказав, що Бог зі мною і поселиться в моїм лоні.* Скажи мені: Як стану я аж таким просторим приміщенням* і осідком святости понад херувимів?* Не перехитри мене оманою,* бо я не пізнала любощів, ані не знаю подружжя.* Як же ж тоді я народжу дитятко?
Коли Бог хоче, то зміняється і лад природи* – каже Безтілесний* – і стається щось надлюдське.* Тож віруй моєму слову істини, всесвята Пренепорочна!* А вона відповіла: Нехай станеться мені за твоїм словом,* і породжу Безтілесного,* що прийме від мене тіло,* щоб цим з’єднанням він, як єдиний Сильний,* привів людину до первісного достоїнства.
Шостого місяця посланий був архистратиг Гавриїл до тебе, Діво Чиста,* щоб сповістити тобі слово спасіння.* Воднораз же й привітати тебе:* Радуйся, благодатна, Господь з тобою!* Ти породиш споконвічного Отцевого Сина.* Він спасе людей своїх від їхніх гріхів.
Шостого місяця посланий був з неба архангел Гавриїл* в Галилейське місто Назарет,* щоб принести Діві радість благовіщення.* Увійшовши до неї, промовив:* Радуйся, благословенна, Господь з тобою!* Радуйся, вмістилище невмістимого Єства,* якого небо не помістило,* а лоно твоє помістить, Благословенна!* Радуйся, святе Адамове визволення і Євине спасіння* – радосте світу і щастя роду нашого.
Посланий був з неба архангел Гавриїл* благовістити Діві про зачаття.* Коли він прибув до Назарету, міркував собі, подивляючи чудо:* Як же це народиться з Діви Бог неосяжний?* Той, хто має за престол небо, і за підніжок землю,* як він вміститься в лоні Діви?* Той, на кого шестикрилі і многоокі не можуть споглядати,* на одне слово зволив прийняти з неї тіло!* Це ж справжній Бог Слово!* Чому ж я стою і не кажу Діві:* Радуйся, благодатна, Господь з тобою!* Радуйся, чиста Діво; радуйся, Дівице непорочна!* Радуйся, Мати Життя, благословенний плід твого лона!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво „Місіонер”, 2011
ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄВРЕЇВ 2, 11-18
Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім’я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 1, 24-38
В ті дні зачала Єлисавета, жена Захарієва, і таїлась п’ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А в місяць шостий посланий був ангел Гавриїл від Бога в місто Галилейське, якому ім’я Назарет, до діви, обрученої мужеві, якому ім’я Йосиф, з дому Давидового; і ім’я діві Марія. І ввійшовши до неї, ангел сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і думала, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать в Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть Йому Господь престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова вовіки, і царству Його не буде кінця. Сказала ж Марія до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю? І відповівши, ангел сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе; тим-то і рождаєме святе наречеться Син Божий. І ось Єлисавета, родичка твоя, і та зачала сина в старості своїй, і цей місяць є шостий їй, називаній неплідною. Бо не знеможе в Бога всяке слово. Сказала Марія: Ось раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму. І відійшов від неї ангел.
Вхідне:
Благовістіть день у день * спасення Бога нашого (Пс. 95,2).
Тропар, глас 4:
Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.
Слава, і нині: Кондак, глас 8:
Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная.
Прокімен, глас 4:
Благовістіть день у день спасення Бога нашого (Пс. 95,2).
Стих: Заспівайте Господеві пісню нову, заспівайте Господеві, вся земли (Пс. 95,1).
Алилуя, глас 1: Зійде, як дощ на руно, і як капля, що капле на землю (Пс. 71,6).
Стих: Буде ім’я Його благословенне на віки, перед сонцем перебуває ім’я Його (Пс. 71,17).
Замість Достойно, приспів: Благовісти, земле, велику радість; хваліть, небеса, Божу славу.
І ірмос, глас 4: Як одушевленного Божого кивоту нехай ніяк не дотикається рука оскверненних. А уста вірних, голос ангела виспівуючи, Богородиці, невмовкаючи, з радістю нехай кличуть: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Причасний: Вибрав Господь Сіона, захотів його на житло для себе (Пс. 131,13). Алилуя, тричі.
Літургія св. Йоана Золотоустого з вечірнею.
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1398032917308567
о. Петро Фостик
