Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

140 РОКІВ ТОМУ – 25 ЛИСТОПАДА 1881 РОКУ НАРОДИВСЯ ПАПА СВ. ІВАН XXIII

140 РОКІВ ТОМУ – 25 ЛИСТОПАДА 1881 РОКУ НАРОДИВСЯ ПАПА СВ. ІВАН XXIII

Анджело Джузеппе Ронкаллі (італ. Angelo Giuseppe Roncalli) народився у 1881 році на півночі Італії на краю Альп, у містечку Сотто-іль-Монте у провінції Бергамо. Виходець із багатодітної селянської родини (13 дітей), він зберіг до кінця життя зв’язок з ріднею, з братами, які так і залишилися селянами. Всупереч традиції, що склалася у Ватикані, коли кожен новообраний папа допомагав своїй рідні в кар’єрі, Іван XXIII не призначив нікому з членів своєї сім’ї жодного звання. У 1900 році Ронкаллі закінчив Бергамську Духовну семінарію, у 1904 році — теологічне відділення Римської папської семінарії з захистом дисертації. Отримавши диплом богослова і прийнявши сан священника, Ронкаллі більше десяти років був секретарем єпископа Бергамо графа Радіні Тедескі (1904—1914), одночасно викладаючи історію церкви в Бергамській семінарії. Під час Першої світової війни його призвали до армії, де він служив спочатку санітаром фронтового шпиталю, потім військовим капеланом. 1921 року Ронкаллі призначили членом «Священної конгрегації пропаганди віри». Він займався реорганізацією місіонерської служби, вів курс патрології у Папському Григоріанському університеті.

У 1925 році Ронкаллі отримав сан єпископа і його призначили нунцієм на одну з найважчих ділянок — до Софії. Болгарський цар належав до православної церкви, його дружина, яка походила з Савойської династії, — до католицької. Щоб одруження відбулося за католицьким обрядом, діти від цього шлюбу мали виховуватися у католицькій вірі, що не влаштовувало болгарського царя. Часто виникали такі ситуації, з яких сам нунцій насилу знаходив вихід. І куріальній бюрократії не залишалося нічого іншого, як терпіти Ронкаллі на цій посаді. У 1935 році він прибув як нунцій в Анкару. Оскільки Ронкаллі представляв папський престол також і в Афінах, то йому доводилося діяти водночас у двох ворожих одне одному середовищах. Він так блискуче справлявся зі своїми обов’язками, що Монтіні, в ту пору помічник державного секретаря Ватикану, наполіг на передачі Ронкаллі нунціатури в Парижі (1944). То була нунціатура першорядної важливості. Попередника Ронкаллі на цій посаді Валері, що підтримував добрі стосунки з режимом Віші, після падіння цього режиму відкликали на вимогу де Голля. Більшість французьких єпископів, як і Валері, були колабораціоністами. Ронкаллі опинився перед майже нерозв’язними проблемами, але він швидко завоював довіру де Голля і, перебуваючи в Парижі, знайшов шлях до Москви.

Піднесений у 1953 році до рангу кардинала, Ронкаллі став патріархом Венеції.

Понтифікат

Восени 1958 року конклав кардиналів обрав Ронкаллі папою. Вже вибране ним для себе ім’я — Іван ХХІІІ — стало викликом папській курії. Це ім’я антипапи (Бальтазара Косси), якого за скоєні ним злочини в 1415 році усунули церковним собором у Констанці. Бальтазара Коссу визнавали антипапою. Його особистість була настільки одіозною, що майже 550 років жоден римський понтифік не називав себе Іваном. Сам Ронкаллі пояснив, що це ім’я дороге йому: так звали його батька. Інтронізація нового папи 4 листопада 1958 року вразила світову громадськість, як тільки папа звернувся до світу словами Старого Завіту — «Я — Йосип, ваш брат».

Понтифікат Івана XXIII, що продовжився неповних 5 років, визначив новий курс ватиканської політики, яка відповідала новим реаліям і була покликана встановити діалог між різними країнами і конфесіями, а також покращити соціальне становище вірян у різних регіонах світу. Більшість дослідників називають політику папи Івана XXIII спрямовану на захист найбідніших жителів світу, прикладом утвердження принципів християнського соціалізму, що розвивалися у папських енцикліках.

Вшанування пам’яті

Пам’ятник Папі Римському Івану XXIII установлений у його рідному містечку Сотто-іль-Монте-Джованні-XXIII.

На його честь назване його рідне місто Сотто-іль-Монте-Джованні-XXIII.

Канонізація

27 квітня 2014 року канонізований за заслуги у відкритті Другого Ватиканського собору разом з іншим папою Іваном Павлом II. Канонізаційну месу відслужили папа Франциск і папа-емерит Бенедикт XVI.

Джерела та література

В. І. Головченко. Іван XXIII // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Н. С. Рубльова. Іоанн XXIII // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 527. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

І. В. Паславський. Іван XXIII // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X.

Примітки

Иоанн XXIII // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Encyclopædia Britannica

SNAC — 2010.

Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван XXIII

Іван XXIII в католицькому лексиконі (нім.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_XXIII

Святий Йоан XXIII, папа

Анджело Джузеппе Ронкаллі (італ. Angelo Giuseppe Roncalli), якому випало стати 261-м Спадкоємцем Престолу святого Петра Йоаном ХХІІІ, народився 25 листопада 1881 р. на півночі Італії, в містечку Сотто-іль-Монте у провінції Бергамо, у бідній, але дуже релігійній, багатодітній селянській родині. Анджело був 4-м із 16 дітей. Своє покликання до священицького служіння він розпізнав ще в дитинстві, в чому неабияку роль відіграв особистий приклад його першого духовного провідника — скромного сільського священика о. Ребуцціні. Саме завдяки його допомозі Анджело Джузеппе зміг поступити до нижчої духовної семінарії в Бергамо, яку він закінчив 1902 року. Під час навчання показав себе здібним учнем і отримав стипендію для продовження навчання у Вищій семінарії в Римі, по закінченні якої в листопаді 1904 р. був рукоположений у священицький сан. Близько десяти років о. Ронкаллі виконував обов’язки секретаря єпископа Бергамо — графа Радіні Тедескі (1904–1914) і одночасно викладав історію Церкви в Бергамській семінарії. Під час І Світової війни молодий священик перебував на фронті: спочатку був санітаром у званні сержанта, потім — капеланом військового шпиталю. Жахіття й нещастя війни, страждання, які вона несе людям, о. Ронкаллі пізнав не з чужих оповідань. Отже, не варто дивуватися, що одним з основних напрямків його подальшої діяльності було збереження миру. Згадаймо, що саме в період його понтифікату сталася так звана Карибська криза й світ опинився за крок від ядерної війни. І саме дипломатичні дії папи Йоана ХХІІІ відіграли вирішальну роль у подоланні цієї кризи та відведенні загрози знищення усього людства.

Після закінчення війни о. Ронкаллі повернувся до семінарії в Бергамо, але ненадовго. 1920 року папа Бенедикт ХV призначив його директором Конгрегації поширення віри. Ще через п’ять років він був рукоположений у єпископи і направлений у Болгарію з дипломатичною місією. Місія на Балканах була надзвичайно важливим етапом у житті майбутнього понтифіка: саме там він навчився по-справжньому розуміти всіх людей, незалежно від віросповідання чи національностей. А свою любов до ближнього — “чи грека, чи юдея” — єпископ Ронкалі промовисто довів під час ІІ Світової війни. Бувши папським дипломатичним представником у Греції і Туреччині, він уміло використав як своє становище дипломата, так і нейтралітет Туреччини для рятування євреїв, яким загрожувала загибель в окупованій нацистами Європі. За оцінками деяких незалежних інституцій, що займаються дослідженням Голокосту, йому завдячують життям щонайменше 25-30 тис. євреїв.

23 грудня 1944 р. єпископ Ронкаллі був призначений папським нунцієм у Парижі, де йому довелося шукати відповіді на нові виклики, які принесла друга половина минулого століття. І саме паризький досвід остаточно переконав його у необхідності відкриватися на діалог із невіруючими. З 1951 р. єпископ Ронкаллі також виконував обов’язки представника Святого Престолу при ЮНЕСКО. Його кроки на дипломатичній арені не завжди знаходили схвальну оцінку з боку Римської курії: адже він далеко не завжди діяв за загальноприйнятими схемами, часто — всупереч їм. У той же час коли доручення, які він отримував від курії, суперечили його переконанням, він ніколи не полемізував і, висловлюючи свою думку, завжди приймав критику на свою адресу, говорячи на виправдання лише одне: що він керувався добрими намірами. Влітку 1952 р. єпископ Ронкаллі отримав сан кардинала, а наступного року папа Пій ХІІ звільнив його з посади нунція та призначив патріархом Венеції. 28 жовтня 1958 р. було оголошено про обрання кардинала Ронкаллі Папою Римським.

Понтифікат Йоана XXIII тривав неповних п’ять років, але це був переломний час в історії Католицької Церкви. Саме він розпізнав необхідність перемін у Церкві, спричинену новими реаліями та викликами сучасності. І своє переконання втілив у життя, виступивши з ініціативою скликання Другого Ватиканського Собору, який став справжньою “весною Церкви”.   Земне паломництво Йоана ХХІІІ закінчилося 3 червня 1963 року. Розпочатий ним Собор уже завершив його наступник на Престолі Святого Петра Павло VI. Останніми словами Святішого Отця Йоана ХХІІІ були: «Не маю іншої волі, як тільки воля Бога. Ut unum sint» (аби всі були одно). Ця остання фраза — Ut unum sint — стала назвою першої екуменічної енцикліки, яку видав папа Йоан Павло ІІ (25 травня 1995 р.)

Діяльність Йоана ХХІІІ на папському престолі мала значення і для Церкви в Україні.

Значною мірою саме завдяки його дипломатичним зусиллям і хисту було звільнено 9 лютого 1963 з комуністичних концтаборів Митрополита УГКЦ Йосифа Сліпого, після 18 років заслання у совєтських таборах, прибув прибув до Риму, оселився у Ватикані

27 квітня 2014 Святіший Отець Йоан ХХІІІ був канонізований разом з іншим папою, Йоаном Павлом II. Канонізаційну Святу Месу відслужили Папа Франциск і папа-емерит Бенедикт XVI.

Джерело: https://credo.pro/2021/10/185828

ФІЛЬМ “ПАПА ІВАН XXIII”. УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Іван XXIII- папа миру. Фільм описує життя і служіння Папи Івана XXIII і пояснює чому вибір його на папу римського був заслужений його життям яке було сповнене любов’ю та служінням поширення миру

ПАПА ІВАН XXIII Ч.1https://gloria.tv/post/3YbYPkmoW12cDk16g8TPNhp4z

 ПАПА ІВАН XXIII Ч.2 https://gloria.tv/post/LNMyGmLuGJLz2vH9sK7AgKJeS

 ПАПА ІВАН XXIII Ч.3https://gloria.tv/post/nVwqWzKeQS6U21ZpCEM9o16gy

Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1312015705910289

о. Петро Фостик

 

Dodaj komentarz

Close Menu