Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

ПАМ’ЯТЬ ПРО МУЧЕНИКІВ НЕ ПОВИННА ПРОПАСТИ … ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА СЕВЕРІЯНА БАРАНИКА, ЧСВВ.

ПАМ’ЯТЬ ПРО МУЧЕНИКІВ НЕ ПОВИННА ПРОПАСТИ … ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА СЕВЕРІЯНА БАРАНИКА, ЧСВВ.

18 липня 132 – років з дня народження Блаженного Священномученика Северіяна Бараника, ЧСВВ.

Бараник Степан Миколайович, монах василіянин (ЧСВВ), народився 1889 року в м. Угнів.

27 червня 2001 року в житті вірних УГКЦ відбулась велична і незабутня подія. В цей час Папа Іван Павло ІІ приїжджав до Львова і зустрічався із паствою. Під час Літургії проголосив 27 українських мучеників Блаженними, над якими проводився беатифікаційний процес.

Одним із проголошених Блаженним був отець Северіян Бараник, ЧСВВ.

с.Дам’яна Галущак в програмі “У Ваших намірах” про життя і духовну діяльність о. Северіяна Бараника.

ПРО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА СЕВЕРІЯНА БАРАНИКА, ЧСВВ.https://www.youtube.com/watch?v=Nj4jGAuxu6Y

 http://radiomaria.org.ua/pamyat-pro-muchenikiv-ne-povinna-propasti…-8540

Бараник Степан Миколайович, монах василіянин (ЧСВВ), народився 18 липня 1889 року в м. Угнів.

З 1900 по 1903 рр. навчався в Перемишльській гімназії, опісля в Крехівському новоціяті.

24 вересня 1904 року вступив до чину Святого Василія Великого, де разом з василіанським габітом прийняв нове ім’я Северіян.

Це відбулося у монастирі хорватських францішканців у Загребі 14 лютого 1915 року.

Після закінчення філософськотеологічних студій у 1915 році отця Северіяна Бараника призначено до Жовківського монастиря.

Він активно працював на парохії, очолював Марійське Товариство для молоді, редагував дитячий журнал “Наш приятель”.

У 1932 році ієромонаха Северіяна призначено ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом у церкві Святої Трійці в Дрогобичі, до якої належало 12 тисяч вірних. Отець Северіян брав активну участь у національнопатріотичному і культурноосвітньому житті українців Дрогобича і Дрогобиччини, працював викладачем гімназії, входив у склад старшин кружка “Рідна школа”.

Та недовго втішалися діяльністю ієромонаха Северіяна у Жовкві, бо вже 1932 року його призначили ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом церкви Святої Трійці в м. Дрогобичі, одному з важливих церковно-релігійних осе­редків Галичини. Саме тут о. Бараника чекало чимало труд­нощів і радощів, однак, мабуть, ніхто тоді ще не думав, що саме в Дрогобичі закінчиться його життя, як і у пер­ших віках християнства – мученицькою смертю.

З приходом радянських військ енкавеесівці у Дрогобичі заборонили ієромонахам Баранику та Сеньківському виходити поза монастирську обитель, мотивуючи це вимогами військо­вого часу. Вірні радили отцям якнайшвидше вийти з монастирів і перечекати лиху годину, але ієромонахи не хотіли і терпеливо чекали сподіваного. НКВС забрало їх до Дрогобицької тюрми 26 червня 1941 року – і більше живими їх ніхто не бачив.

Через два-три дні прийшли німці й дозволили людям шука­ти своїх рідних на території тюрми. Те, що відкрилося людсь­кому взору, було справжнім жахом. Розповідає пан Йосиф Ластов’як: “В кінці червня 1941 року фронт наблизився до Дрогобича. Більшовицька влада намагалась замести свої сліди. Я бачив позаду тюрми велику яму, яка була замаскована, присипана піском і утрамбована катком. Більшовики відступи­ли, прийшли німці, і люди кинулись до тюрем, щоб віднайти своїх рідних. Німці на територію в’язниці впускали по декіль­ка осіб — впізнавати замордованих рідних, а більшість людей стояло під брамою. Я, бувши хлопчиною, біля брами нічого не бачив, тому відійшов набік і виліз на дерево. Був страшний сморід, я бачив, як німці послали людей розгортати яму, яка була присипана піском. Яма була свіжа, бо люди розгортали її руками і витягували тіла замордованих людей. Біля ями був навіс, а під ним я побачив мертве тіло отця Северіяна Бараника, що було дуже пошкоджене внаслідок тортур у в’яз­ниці: тіло неприродно напухле, чорне, страшне лице, а бать­ко пізніше розповідав, що на грудях був також вирізаний хрест. Тіло о. Бараника я бачив на відстані 10-15 метрів”.

Через кілька років після закінчення війни місцевий прокурор, оповідаючи п. Софії Морській про те, що дія­лось тоді у тюрмі та зокрема про отців, розповів: “Одного з них зварили в котлі і давали їсти в’язням, інших закопу­вали по шию в землю і ходили по їхніх головах”. Місце захоронення ієромонаха не є достеменно відомим, але численні свідчення вказують на те, що він був похова­ний разом з іншими у спільній могилі на цвинтарі на вулиці Грушевського в м. Дрогобичі (Нові Українські Мученики XX ст. Рим, 2002).

“Пам’ять про мучеників не повинна пропасти”, – сказав Папа Римський Іван Павло II 27 червня 2001 року під час святої Служби Божої у Львові і проголосив о. Северіяна Бараника і ще 26 українських мучеників Блаженними.

Северин Бараник був беатифікований 26 червня 2001 року Римським папою Іваном Павлом ІІ.

Текст взято з сайту: http://www.library.sokal.lviv.ua/postati_baranyk.html

Народився 18 липня 1889 року в м. Угнів Сокальского повіту (нині Сокальський р-н Львівської області, Україна).

24 вересня 1904 р. вступив до Чину Святого Василія Великого в Крехові і 16 травня 1907 р. склав свої перші чернечі обіти, а 21 вересня 1910 р. — схиму (вічні обіти). Філософсько-богословські студії проходив у монастирях Провінції.

У зв’язку з російською окупацією Галичини довершував їх у Загребі, де 14 лютого 1914 року   прийняв Святу Тайну Священства.

Після повернення на рідну землю працював катехитом Жовківського монастиря отців Василіян.

У сані ієромонаха був провідником Товариства Апостольства Молитви та Марійського Товариства для молоді, ремісників, настоятелем сиротинця.

Редагував дитячий журнал “Наш приятель”.

26 листопада 1932 році його призначили ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом церкви Святої Трійці в місті Дрогобичі.

Був провідником товариства Доброї смерті, Марійської дружини для домогосподарок.

З початком радянської окупації Дрогобича більшовицька влада заборонила о.Баранику та о. Сеньківському покидати Святотроїцький монастир, мотивуючи це воєнним часом.

Вірні радили отцям якнайшвидше полишити монастир, та вони, хоч і знали, що їм загрожує смерть, відмовилися, бо вважали, що НКВД може помститися усім мешканцям монастиря.

26 червня 1941 року о. Бараник був заарештований НКВД і ув’язнений до Дрогобицьких «Бриґідок».

Із того часу ніхто його живим не бачив.

Після відступу більшовиків люди впізнали на території в’язниці спотворене тортурами тіло ієромонаха Бараника, яке поховали у спільній могилі.

Прославлення

 27 червня 2001 р. ієромонах Северіан Бараник був беатифікований у м.Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ.

Вшанування пам’яті

 2007 року на подвір’ї церкви Святих Апостолів Петра і Павла на стіні будинку було встановлено величну мозаїку Блаженних мучеників Віталія, Северіяна та Якима.

В увічнення пам’яті про дрогобицьких Блаженних мучеників Віталія, Северіяна та Якима в Дрогобичі на вулиці Євгена Коновальця збудовано церкву Дрогобицьких священномучеників.

Джерела

 о. Бриндак І. Бараник Север’ян // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 222. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2681-0.

Богдан Пристай. 300 великих дрогобичан. Дрогобич: ПП “Коло”, 2018. – 388 с.

Посилання

 Biographies of twenty five Greek-Catholic Servants of God (англ.)

Beatification of the Servants of God on June 27, 2001 (англ.)

Basilian Martyrs and Confessors (англ.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%BD_(%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA)

фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1223269678118226

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu