Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЙОСИФА ВЕЛЬЯМИНА-РУТСЬКОГО ЧСВВ – МИТРОПОЛИТА  КИЇВСЬКОГО, ГАЛИЦЬКОГО ТА ВСІЄЇ РУСІ.

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЙОСИФА ВЕЛЬЯМИНА-РУТСЬКОГО ЧСВВ – МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО, ГАЛИЦЬКОГО ТА ВСІЄЇ РУСІ.

Сьогодні, 5 лютого 1637-го року, 386 років тому в Дермані, на Волині – Україна, спочив у Господі, на 63-му році життя, 30-му чернечого покликання, 29-му священнослужіння, 26-му єпископства, митрополит Йосиф Велямин Рутський… Поховали його у Вільні, звідки у 1655 році московські війська вивезли його домовину в невідоме місце.

«Не бійся: я – перший і останній, і живий; і стався мертвий, і от – я живий на віки вічні» (Одкр. 1, 18)

Душу покійного доручається молитвам отців і братів.

(з Василіянського пом’яника)

ПРО ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ І УПОКІЙ БЛАЖЕННОЇ ПАМ’ЯТІ МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА ВЕЛЯМИНА РУТСЬКОГО (1573-1637)

(з публікації о. Мирона Шеґди (1911-1997) «Життєпис митр. Йосифа В. Рутського на тлі його доби», Рим 1991, с. 50-51)

… Останні свої роки перебув митрополит Рутський серед довгих подорожей, трудів і смутків. У 1623 р. в дорозі до Варшави серед тяжкої зими підпав паралічові: цілий лівий бік був поражений до кінця життя. Крім того хворів на жовчеві каміння. А однак умертвлявся: ніколи не їв м’яса, часто цілими днями постив, спав дуже мало на твердім ліжку. Рідко бував вдома, бо все подорожував по своїй єпархії, до з’єдинених єпископів і до урядів у церковних справах. Коли стримували його від праці понад сили, відповідав: «То таку любов маєте до мене, що хочете продовжити моє вигнання на тій землі? Буду жити, доки мені Бог призначив. У своїм способі життя не зміню нічого. Господи Боже, Ти знаєш, що не бажаю довше жити – справді не бажаю». Свою смерть наче передбачав, бо коли в 1627 р. тяжко хворів і розійшлася поголоска, що митрополит Рутський помер, з чого нез’єдинені тішилися, то просив: «Скажіть їм, що не вмру раніше, як за десять років» [1].

Перед смертю ще скликав генеральну капітулу Василіянського Чина до Вільна в 1636 р. Бажав перевести, наче перегляд, своєї духовної родини, переказати їм свої останні ради та вказівки. У душпастирській подорожі на початку 1637 р. задержався в Дермані на Волині й там зредагував свій тестамент (28 січня), а вже 5 лютого закінчив богоугодне життя. До весни 1637 р. тіло покійного митрополита залишилося в Дермані у василіянському монастирі. Весною перевезено домовину в тріюмфальнім почеті до Вільна. По дорозі похід задержувався у визначніших містах, найдовше в Мінську. Там відчинено домовину митрополита та всі переконалися, що його тіло є зовсім незіпсуте. Відкрита домовина через 15 днів була виставлена в церкві, а народ тиснувся до Покійника без різниці віроісповідання й цілував руки його. Коли згодом похоронний похід наблизився до Вільна, столиці митрополита, на зустріч вийшло духовенство обох обрядів та всі мешканці міста. Митрополит Рутський був похоронений в церкві монастиря Пресвятої Тройці [2]. Коли однак в 1655 р. російські війська зайняли Вільно, тоді вивезли разом з мощами московського патріярха Ігнатія (1605-1606) також мощі митрополита Рутського в незнане місце [3].

Через цілий час, коли мощі митрополита Рутського знаходилися у Вільні, вірні з великим пієтизмом відвідували гробівець. Деякі події з життя митрополита свідчили, що мав особливі дари Божі. Наслідник, митрополит Корсак, постійно говорив про Рутського: «Мій святий митрополит» [4]. Дискутовано, щоб якнайскоріше розпочати беатифікаційний процес. По трьох століттях на з’їзді українського з’єдиненого єпископату у Львові 1937 р. проголошено ухвалу, якою єпископат під проводом Сл. Б. митр. Андрея поручив збирання матеріялів до переведення беатифікації митрополита Рутського [5], однак друга світова війна не дозволила того звершити. Маємо надію, що той плян буде здійснений і настане день, коли побіч св. Йосафата, мученика за З’єдинення, буде винесений на престоли й другий апостол З’єдинення – митрополит Йосиф Велямин Рутський.

[1] Марисюк М., Митрополит Йосиф Велямин Рутський, Жовква 1937, ст. 53-55.

[2] Пор. Szegda M., Vita Rutscii, в: Analecta AOSBM, Romae 1963, ст. 173.

[3] Пор. Петрушевич А., Доповнення к свободной галицко-русской літописи, т. 191-192.

[4] Пор. Epistolae Josephi Velamin Rutskyj, Metropolitae Kioviensis Catholici (1613-1637), Romae 1956, ст. XIX.

[5] Пор. Унійний З’їзд у Львові 1937 р., Львів 1937, ст. 3.

https://bit.ly/3DH8sxE – Публікація о. Мирона Шеґди «Життєпис митр. Йосифа В. Рутського на тлі його доби» на сайті DIASPORIANA.ORG.UA

о. Єронім Олег Грім ЧСВВ – https://www.facebook.com/jeronimoleh.hrim/posts/6070088669696272

Більше про життя і діяльність Митрополита Йосифа Велямина Рутського ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями: –

Йосиф (Велямин Рутський) – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_(%D0%92%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%BD_%D0%A0%D1%83%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)

Митрополит Йосиф Велямин Рутський і змагання до унії в Мукачівській єпархіїhttps://osbm.in.ua/news/400-litnii-yuvilei-vasyliyanskogo-chynu-iosafata/mytropolyt-iosyf-velyamyn-rutskyi-i-zmagannya-do-uniyi-v-mukachivskii-yeparkhiyi/

 Іосіф Вельямін Руцкі – “Дзеля ўмацавання еднасці”https://osbm.in.ua/media/video/iosyf-velyamyn-rutskyi-zadlya-zmitsnennya-yednosti/

Володимир Мороз: «Митрополит Йосиф Велямин Рутський і змагання до Унії в Мукачівській єпархії» https://www.youtube.com/watch?v=-rhmYNrrR2U

 Видатні постаті Української Церкви Митрополит Йосиф Рутський – 2017-02-12 – http://www.archivioradiovaticana.va/storico/2017/02/12/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_(9)_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82_%D0%B9%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_%D1%80%D1%83%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_(3)/uk-1292043

ПРО МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА ВЕЛЯМИНА РУТСЬКОГО РОЗПОВІДАЄ БР. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ:https://www.youtube.com/watch?v=JgIPK6bWUqo

Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1620343238410866

  о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu