Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

28 ЛИСТОПАДА – ПОЧАТОК РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

28 ЛИСТОПАДА – ПОЧАТОК РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

ПОЧАТОК РІЗДВЯНОГО ПОСТУ – „  Милості хочу, а не жертви  “ (Мт. 9, 13). ІСТОРІЯ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ. МЕТА РІЗДВЯНОГО ПОСТУ. ТРИВАЛІСТЬ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ. 10 НАСТАНОВ НА РІЗДВЯНИЙ ПІСТ. ПРАВИЛА ПОСТУПАРТИКУЛЯРНЕ ПРАВО УГКЦ.

Різдвяний піст, як і інші пости, є прекрасним часом, благословенним часом для кожного з нас, щоб ми як християни, ті які прагнуть жити згідно навчання Господа нашого Ісуса Христа, могли глибше заглянути в своє серце. Заглянути, щоби очистити його від бруду гріха і пороків, відкрити двері нашої душі, щоб Бог, який нас любить, міг заново поселитись і мешкати в нас. Піст дає можливість усвідомити, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіяності життя завжди треба прагнути нам постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю тіла та нечистотою бажань“ (Папа Римський Лев Великий).

Через покаяння, піст, молитву і милостиню, яка виражається в любові до ближнього, ми уподібнюємося до нашого Спасителя Ісуса Христа. За  св. Симеоном Солунським, “піст Різдвяної Чотиридесятниці зображує піст Мойсея, який, постивши сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях написані слова Божі. А ми, постячи сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе слово від Діви, написане не на камені, але втілене і народжене, і долучаємося до Його Божественного тіла”.

Різдвяний піст дає нам можливість виявити Богові подяку за всі дари, якими Він нас обдарував і обдаровує, та проявити свою любов до ближнього, до потребуючого і до самого Бога. Христос бо говорить до нас: „Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили“ (Мт. 25, 40). Папа Лев Великий наголошує: “Як Господь винагородив нас плодами землі, так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних”. Через правдиву милостиню і щедрість до бідних, які полягають в тому, “щоб не знала лівиця, що чинить правиця“ (стихира з другої неділі Великого Посту), ми очищуємося від самолюбства і удосконалюємося в любові до ближнього, що одночасно означає і в любові до Бога.

Любов до Бога є неможлива без покаяння, сенсом якого є, як каже прп. Ісаак Сирійський, „полишення колишнього і печаль над учиненим, а також серце скрушене й упокорене“. Через наше покаяння радіє все небо, бо „покаяння – празник Богові; Євангеліє каже, що Бог радіє більше з одного грішника, що кається, ніж з дев’яноста дев’ятьох праведників, що їм не треба покаяння (Лк. 15, 7). “Каяття, влаштовуючи празник Богові, саме небо закликає на бенкет. Ангели радіють, коли покаяння запрошує їх на гостину. Всі чини небесні ликують, бо звеселяються покаянням“ (преп. Єфрем Сирійський).

Щоб зрозуміти глибину і суть посту, кожний з нас мусить цілковито зануритись в молитву, бо тільки в молитві, в тісному особистому зв’язку з Богом піст стає не тягарем, а насолодою і перетворює нас в нову людину, в людину світла, любові і добра. Св. Василій Великий говорить: „Піст заносить молитву до неба, стає для неї крилами до лету вгору. Піст – приріст домів, мати здоров’я, вихователь молоді, окраса старців, добрий супутник, вірний друг дому для подружжя“. Піст є тим часом коли ми можемо себе в особливий спосіб присвятити Богові, бо „якщо ми не можемо віддати Богові все своє життя, то присвятімо Йому безроздільно хоча б періоди постів – посилимо молитву, помножимо милосердя, приборкаємо пристрасті, примиримося з ворогами“ (о. Олександр Єльчанінов).

Піст є чимось глибшим, ніж утриманням себе від їжі. Св. Іван Золотоуст про це говорить: „Хто обмежує піст одним утриманням від їжі, той дуже безчестить його. Не одні уста повинні поститися, – ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло“. Він також навчає нас, яким має бути правдивий піст: „Помиляється той, хто вважає, що піст – лише в утриманні від їжі. Істинний піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похоті, припинення наклепу, обману і клятвопорушень“.

А преп. Єфрем Сирійський, роз’яснюючи піст, говорить:”Краще їсти у Господі й дякувати Господу, ніж не їсти й осуджувати ближнього“.

Звичайно, певна відмова від їжі повинна нас також супроводжувати під час посту. Це повинно відбуватись в такий спосіб, щоб піст був для нас „не голодом, а певним відстороненням від їжі, не неминучим покаранням, а добровільним утриманням, не рабською необхідністю, а вільним мудруванням” (прп. Ісаак Сирійський).

Св. Іван Золотоустий, заохочуючи нас до посту, каже: „Почувши про піст, не лякайтесь його як страшного начальника – він страшний не для нас, а для демонів“.

Бажаю Вам і собі, любі сестри і браття у Христі, щоб цей благодатний час Різдвяного посту допоміг нам приготувати наші серця до народження в них нашого люблячого Бога, Ісуса Христа. Бажаю, щоб через це приготування Христос міг у спокої, у теплі і огорнений нашою любов’ю наново народитися для нас і в нас, та щоб ми з радістю і гідністю могли заспівати під час Різдва: „З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог. Почуйте всі аж до краю землі: Бо з нами Бог“ (Велике Повечір’я).

  о. Андрій Салига, редемпторист

 Хто ближче погляне на церковний рік, той зауважить, що Східна Церква завжди готується коротшим або довшим постом до великих і світлих празників. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником святих апостолів Петра й Павла та празником Успення Пречистої Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Це свято, як і празник Пасхи, належить до найбільших у році, тому і його піст творився на зразок пасхального, і навіть називається Чотиридесятницею. Тож погляньмо на його історію, тривалість та завдання.

   ІСТОРІЯ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ  

  1.   На Заході

Між IV і V сторіччями постають на Заході т. зв. “Пости чотирьох пір року”. Про ці пости папа Лев І (440-461) так каже: “Протягом цілого року пости так розложені, що закон поміркованости приписаний для всіх пір року, а саме, піст весняний буває в Чотиридесятницю, літній у П’ятдесятницю, осінній — у 7, а зимовий — у 10 місяці”. Папа Лев І мотивує їхнє створення як благодарення Богові за зібрані плоди.

І якраз зимовий зі згаданих чотирьох постів стає зав’язкою різдвяного посту. Колиска цього посту — давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут з V ст. маємо згадки про підготовчий піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій Турський († 594) говорить, що святий Перпетій, єпископ Турський († 491), починаючи від дня святого Мартина (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567) приписує монахам постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом отримує назву “адвенту”, що з латинської означає “прихід”, тобто прихід Христа. Первісно слово “адвент” (прихід) означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.

  1.   На Сході

Тоді, коли на Заході Різдвяний піст у VI столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у той час щойно починається. Першу згадку про Різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з VIII сторіччя.

Йоанові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують такі слова: “Годиться, щоб миряни здержувалися від м’яса в дві Чотиридесятниці, це є піст святого Пилипа і піст святих апостолів Петра й Павла”. У IX ст. різдвяний піст стає загальним на усьому Сході.

   МЕТА РІЗДВЯНОГО ПОСТУ

З давніх-давен празник Христового Різдва був на рівні з празником Христового Воскресення. Тому й церковний устав дивиться на Христове Різдво, як на другу Пасху. У старих типіках і богослужбовому псалтирі під 25 грудня є така примітка: “Пасха, празник триденний”. Тож, як до празника Пасхи вірні готувалися молитвою і постом, так і різдвяний піст став для них часом приготування до приходу Спасителя. Симеон Солунський († 1429) каже: “Цей сорокаденний піст схожий на піст Мойсея, який постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці Божих Заповідей. Постім і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви і причастимося Його Тіла”.

Різдвяний піст став для Церкви також символом молитов і постів старозавітних патріярхів і пророків, які з тугою очікували приходу Месії. Під час цього посту свята Церква, бажаючи скріпити своїх вірних прикладом святих Старого й Нового Завітів, вшановує пам’ять деяких пророків, а саме: пророка Авдія, Наума, Авакума, Софонії, Агея і Даниїла; святих апостолів Матея і Андрія; святителя Миколая; преподобних Йоана Дамаскина і Сави Освяченого; визначних мучеників і мучениць: Гурія, Катерини, Варвари, Євстратія, Ігнатія Богоносця, Анастасії і Євгенії, а вкінці дві останні неділі присвячені всім старозавітним праотцям і отцям.

Наша Церква має прадавню традицію, за якою вірні готуються до празника Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й святими таїнством сповіді і святого причастя. Київський митрополит Георгій (1072-1073) у своєму “Білеческому Уставі” приписує причащатися, між иншим, і на Христове Різдво (§ 9). Святий Йосафат у своїх “Правилах для священиків” радить їм заохочувати вірних до сповіді під час Пилипівки. Київський Митрополит Петро Могила († 1647) у требнику доручає вірним сповідь і причастя під час кожного з чотирьох річних постів. Замойський Синод (1720) поручає сповідь і причастя принаймні три рази в році — на Пасху, Успення Богородиці і Христове Різдво. Цей синод приписує поміркованість від набілу через цілу Пилипівку. Львівський Синод (1891) дещо злагіднює різдвяний піст, дозволяючи в понеділок, середу й п’ятницю набіл, а инші чотири дні тижня м’ясні страви, але зобо­в’язує священиків відмовляти п’ятдесятий псалом, а миряни мають проказувати: п’ять “Отче наш” і п’ять “Богородице Діво” перед обідом і перед вечерею.

   ТРИВАЛІСТЬ РІЗДВЯНОГО ПОСТУ  

  1. На Заході  

Собор у Сараґоссі (380) приписує тритижневий піст перед празником Богоявлення, що в той час ще було разом з Христовим Різдвом. Собор у Маконі (581), Франція практику турської єпархії, яка, починаючи від святого Мартина (11 листопада), дотримувалася посту три рази на тиждень, поширила на всю країну. Через те, що цей піст на Заході починався від празника святого Мартина, то отримав назву посту святого Мартина. З часом цей піст з трьох тижнів збільшився до 40 днів, на зразок посту перед празником Пасхи. Папа Григорій VII (1073-1085) скоротив число неділь адвенту на чотири, що мало б символічно означати чотири тисячі літ до Христового приходу.

  1.   На Сході

Хоч тут різдвяний піст починався від 14 листопада, його тривалість довгий час була невизначеною і спірною. Причиною було те, що на Сході тільки пасхальний піст був приписаний законами Церкви, а три инші річні пости — піст святих апостолів, Успення Богородиці і різдвяний, увійшли в практику через звичай. Ще у IX ст. на Сході були спори щодо тривалости цього посту. У творі, який приписують антіохійському патріярхові, Анастасієві Синаїтові (561-600) Про три Чотиридесятниці йдеться про спори щодо обов’язку різдвяного посту та про те, що його встановлення не вважали за апостольське, а монаше, а також про те, що його тривалість скорочували до 18, 12, 6 або 4 днів. Автор намагається боронити апостольське походження і загальний обов’язок різдвяного посту і при цьому покликається на передання про святого апостола Пилипа. У переданні сказано, що святий Пилип перед своєю мученицькою смертю просив у Бога кари для своїх мучителів. За те йому було об’явлено, що він як покуту 40 днів після смерти не зможе увійти до раю. Тому святий Пилип просив инших апостолів, щоб за нього постили 40 днів, а апостоли всім вірним доручили 40-денний піст.

Є деякі застереження щодо твору “Про Три Чотиридесятниці”. Історики вважають, що цей твір не міг з’явитися раніше, ніж у IX ст. тому, що він говорить про успенський піст, про який до IX ст. ще не знали.

В Антіохії про різдвяний піст, який починався першого грудня, знали з початку VI ст. У той час він був і в Єрусалимі і тривав там 40 днів. У IX ст. Студійський Устав уже подає точні приписи щодо їди під час посту святого Пилипа.

Остаточно усталили час різдвяного посту на Соборі 1166 року в Царгороді за патріярха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена. Цей Собор приписує сорокаденний піст перед Христовим Різдвом і каже його починати від дня святого Пилипа, тобто від 14 листопада. Через це він отримав назву посту святого Пилипа, або Пилипівки.

Антіохійський патріярх, Теодор Вальсамон (1185-1204), пояснюючи це рішення Собору, каже, що цей піст у цілості зобов’язує монахів, а миряни можуть скорочувати його до сімох днів. За свідченням візантійського письменника Георгія Кодина († к. 1450) на цісарськім дворі в Царгороді різдвяний піст продовжувався сорок днів.

На Русі-Україні в домонгольській добі були, крім пасхального, ще три инші річні пости. Про це сказано у “Білеческім Уставі” київського митрополита Георгія. Пости починалися у той самий час, що й сьогодні, тільки не було скрізь успенського посту, а якщо й був, то був коротший. Митрополит Георгій називає різдвяний піст Пилипівкою, а це значить, що він починався від святого Пилипа, тобто 14 листопада. Під час Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку: їсти раз на день, без молока і м’яса, а в суботу й неділю дозволяє рибу два рази на день (§ 4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.

У наш час свята Церква з різних причин досить злагіднила дуже строгі пости, які були раніше, і залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не означає, що ми не зобов’язані до практики духа жертви, спокути й посту. Хай, отже, любов до Христа Господа, добро нашої душі та любов нашої священної традиції будуть для нас головними спонуками в тому, щоб кожного разу до зустрічі празника Христового Різдва ми приготовляли наше серце й душу молитвою, постом і святими Таїнствами. Будьмо свідомі того, що через щире й ревне духовне приготування, наше серце стане достойним того, щоб в ньому народився Ісус Христос своєю ласкою, любов’ю і миром.

Катрій Ю. Пізнай свій обряд.  

10 НАСТАНОВ НА РІЗДВЯНИЙ ПІСТ

  1. Для Церкви існує дві найбільші події в житті Ісуса Христа: Його Воскресіння, через яке Він нам подарував життя вічне, а також Його народження, тобто воплочення Сина Божого. Подібно, як християни готуються до Великодня, щоб гідно зустріти це свято, так само вони повинні усвідомлено зустріти Різдво.
  2. Спонтанність – це добре, але тоді, коли вона побудована на доброму приготуванні. Тому Церква заповідає час Різдвяного посту для доброго приготування і усвідомленого переживання Різдва Господа нашого Ісуса Христа.
  3. В давнину церковна традиція підкреслювала, що під час Різдвяного посту не вживається м’ясо, а риба вживається в неділю. Якщо хтось може цього дотримуватися і сьогодні – це похвально. Якщо ж ні, рекомендовано не вживати м’яса в середу і п’ятницю.
  4. Люди, які перебувають в надзвичайних обставинах, від яких вони залежні і не можуть обирати їжу, – звільнені від посту.
  5. Я не люблю їсти м’яса, тому піст для мене є легким. Тому мені слід було б від чогось іншого відмовитися (вживання солодощів, перегляд телевізійних передач).
  6. Ми часто залежні від багатьох речей, тому цей час посту – період виявляти свої залежності. Ідеться не лише про алко- чи наркозалежних, тепер вже є й інтернетозалежність. Під час цього періоду ми повинні визволитися від своїх залежностей. Бо лише так ми можемо гідно зустріти народження Христа.
  7. Я б радив, щоб кожен із нас в загальному був обережним із вживанням алкоголю. Є люди, які під час посту відмовляються від цього.
  8. Питання полягає не у строгості посту, бо він полягає не лише у вживанні або невживанні чогось. Піст – це насамперед духовне приготування.
  9. Потрібно починати з малого, бо ніхто не народжується святим чи грішним. Такими стають. Тому, коли мова йде про піст, потрібно подумати, від чого ми можемо легко і реально відмовитися. Таким чином крок за кроком цю свободу ми зможемо відвойовувати.
  10. Піст, відверто кажучи, не потрібен Богу. Він потрібен нам, щоб ставати вільними і свобідними.

  Владика Венедикт – Єпископ єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго (США). – За матеріалами: Фундація Духовного Відродження  

ПРАВИЛА ПОСТУ – ПАРТИКУЛЯРНЕ ПРАВО УГКЦ  

 Різдвяний Піст розпочинається 28 листопада і закінчується в ніч перед Різдвом 6 січня. Триває сорок днів і тому називається в Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст.  Він називається «Пилипівка» – тому що починається після дня пам’яті святого апостола Пилипа.

Різдвяний піст – зимовий піст, він є для всіх християн освяченням останньої частини року, таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового. Започаткування Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, сягає давніх часів християнства. Вже з четвертого століття св. Амвросій Медіодаланський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку Різдвяний піст тривав у одних християн сім днів, в інших – трохи більше. На соборі 1166 року, що відбувався при константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлу, всім християнам було встановлено зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів.

   Як добре постити?

Постуючи тілесно, водночас варто постити і духовно. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою.

Щодо їжі, то варто стримуватись від вживання продуктів та страв із м’ясом у всі середи і п’ятниці Різдвяного посту. В інші дні дозволено вживати усі види продуктів та страв.

Винятком є Новий рік (31 грудня – 1 січня), коли, згідно із Розпорядженням Єпископів УГКЦ, дозволяється вживати усі види продуктів і страв та взагалі не зобов’язують правила посного дня (танці, святкування, тощо).

Ось що каже Партикулярне право УГКЦ :

§ 6. Стосовно звільнення від обов’язку посту потрібно дотримуватися таких положень:

–  немає посту в суботи, неділі та дні святкування Нового року (31.12– 01.01)

– від будь-якого обов’язку посту звільняються:

– діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років;

– важкохворі;

– вагітні;

– матері після пологів і ті, що годують груддю;

– ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує вісім годин);

– ті, що важко працюють;

– ті, що харчуються зі столу інших;

– убогі, котрі живуть з милостині;

– в окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх, заохочуючи в цьому разі вірних до здійснення діл побожності та милосердя.

У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.

Монастир і парафія Святого Василія Великого м. Київ – http://osbm-kyiv.com.ua/u-hreko-katolykiv-ta-pravoslavnyh-rozpochavsya-rizdvyanyj-pist-pylypivka/

Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1313344922444034

  о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu