У суботу після празника Христа Чоловіколюбця у Католицькій Церкві відзначається свято Співстраждання Матері Божої. Діва Марія від самого моменту зачаття і до розп’яття Ісуса Христа завджи тихо була присутня та надавала Йому Cвою материнську підтримку і любов. Вона без нарікання, без розголосу брала участь у всіх подіях життя Свого Сина, підтримувала Його на нелегкій хресній дорозі. Тому вірні Христової Церкви виражають своє співчуття Пресвятій Богородиці та урочисто відзначають це свято в її честь.
У Львові в храмі св. Андрія розміщена чудотворна ікона Страждальної Матері Божої, яку 27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II під час своєї Архиєрейської Святої Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував. Сьогодні до образу горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями і молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї.
http://pilgrimage.in.ua/tserkva-svyatoho-andriya-u-lvovi/
http://pilgrimage.in.ua/tserkva-sv-andriya/
Образ: «Сострадання Пресвятої Богородиці» XVIII ст., Львівщина. – http://velychlviv.com/u-kaplytsi-lmr-zavershyly-eksponuvaty-vystavku-strasti-hrystovi/
Вселенський Архиєрей Венедикт XVI у 2008 році на початку проповіді під святої літургії для хворих пригадав присутнім, що вчора Католицька Церква урочисто вшанувала хрест Господній: знаряддя смерті Ісуса та засіб нашого спасіння, який виявляє нам повноту Божого милосердя. Папа зазначив, що хрест є місцем, яке у досконалий спосіб показує нам співчуття Бога до нашого світу. А сьогодні Церква скеровує свій погляд на Пречисту Діву Марію, Яка співстраждала разом із Своїм Сином за усіх грішників. У свій час Святий Бернард ствердив, що Пресвята Богородиця увійшла у терпіння Ісуса Христа через Своє співстраждання. Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: «Тобі самій меч прошиє душу»(Лк.2,35). Терпіння Ісуса викликали також великий біль у материнському серці Марії, і можна ствердити, що саме це співстраждання Пресвятої Богородиці привело Її до досконалості, вчиняючи спроможною прийняти на Себе нове духовне завдання, яке Їй приготував Її Син: стати Матір’ю Ісуса у Його членах, (тобто у Церкві). В особі улюбленого учня Івана, Спаситель передає кожного із нас Своїй Матері, кажучи: «Жінко, ось син твій».
Проте, Папа наголосив, що сьогодні Марія перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина, що Її сльози, які зросили Голготу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, незважаючи на те, що Вона й надалі співстраждає із нами, у чому переконуємось протягом усієї історії християнства. «Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджуючи Свою увагу на тих, які, так як і Її син у годині терпіння, є жертвою стражданння; Вона їх любить лишень за те, що вони є Її дітьми, згідно волі Ісуса на хресті», – підкреслив Вселенський Архиєрей.
Далі Папа зупинився на усмішці Пресвятої Богородиці, яку митці Середньовіччя зуміли належно оцінити та відтворити. Ця усмішка спрямована до кожного із нас, в особливий спосіб до тих, які страждають. Шукати цю усмішку не є побожним чи старомодним сентименталізмом, а є достойним виявом зв’язку між нами і Тією, яку нам подарував наш Спаситель як Матір. «Усмішка Пречистої Діви Марії є джерелом живої води. «Хто вірує в мене – сказав Ісус, – то ріки води живої з нутра його потечуть» (Ів.7,38). Марія є Тією, Яка повірила і з Її нутра потекли ріки живої води, що витікають для того, щоб зросити людську історію», – наголосив Папа, додаючи, що джерело у Люрді є скромним знаком цієї духовної дійсності. Із віруючого та материнського серця Марії випливає жива вода, яка спроможна очистити та оздоровити. Занурюючись у джерельні води Люрду, численні особи мають можливість відчути солодке материнство Пречистої Діви Марії, Її любов, а єднаючись із Нею, – краще з’єднатись із Її Сином Ісусом. З Її серця випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді, кличе до того, щоб беззастережно Їй довіритись. – http://christusimperat.org/uk/node/2150
“Співстраждання Пресвятої Богородиці” є покровителькою матерньої провінції Згромадження сестер Служебниць в Україні. Пресвята Богородиця співстраждає з людьми та рівночасно є співвідкупителькою цього світу.
Церква, у суботу після “Празника найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Чоловіколюбця”, відзначається свято Співстраждання Матері Божої. Це Свято співзвучне із навчанням II Ватиканського Собору, який проголосив Матір Божу співвідкупітелькою світу, бо Вона взяла активну участь у справі відкуплення світу Ісусом Христом. Діва Марія від моменту зачаття завжди була покірно присутня і до самого розп’яття Ісуса Христа надавала Йому свою материнську підтримку і любов. Вона без нарікання і великого розголосу брала участь у всіх подіях життя свого Сина, підтримувала Його на нелегкій хресній дорозі і таким чином вклала свій вагомий внесок у справу відкуплення світу. Тому вірні Христової Церкви виражають своє співчуття Пресвятій Богородиці та урочисто відзначають це свято в її честь. У Львові в храмі св. Андрія розміщена чудотворна ікона Страждальної Матері Божої, яку Святіший Отець коронував під час свого візиту в Україну.
Церква урочисто вшановує хрест Господній, як знаряддя смерті Ісуса та засіб нашого спасіння, який виявляє нам повноту Божого милосердя. Хрест є місцем, яке у досконалий спосіб показує нам співчуття Бога до нашого світу. Сьогодні Церква скеровує свій погляд на Пречисту Діву Марію, Яка співстраждала разом зі Своїм Сином за усіх грішників, увійшовши у терпіння Ісуса Христа. Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: “Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець” (Лк.2,35). Терпіння Сина Божого викликали великий біль у материнському серці Марії так, що Її співстраждання вчинило спроможною прийняти на Себе нове духовне завдання – стати Матір’ю Церкви. Спаситель передає улюбленого учня Івана і кожного із нас під опіку Своїй Матері, кажучи: “Жінко, ось син твій” (Ів.19,26).
Хрест і терпіння завершуються воскресінням. Сьогодні Пресвята Богородиця перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина. Її сльози, зросивши Голготу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, хоча Вона й надалі співстраждає із нами. Ми переконуємось у цьому протягом усієї історії України і нашого християнства. Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджує увагу на страждаючих людях. Вона любить тих, хто став жертвою війни, несправедливості, поранених, хворих за те, що вони є Її дітьми, згідно волі Ісуса на хресті.
Опіка Пресвятої Богородиці спрямована до кожного страждаючого: пенсіонера, дитини, пораненого, заблуканого в особливий спосіб, тому що достойно виявляє зв’язок між нами і Небом та стає джерелом живої води. “Хто вірує в мене, то ріки води живої з нутра його потечуть” (Ів.7,38). Марія повірила і стала джерелом живої благодаті, щедро зрошуючи долю українського народу. Джерело води у Зарваниці та в інших чудотворних місцях є скромним знаком духовної дійсності. Із віруючого та материнського серця Марії випливає жива благодатна вода, яка спроможна очистити та оздоровити кожного бажаючого. Занурюючись у джерельні води Зарваниці, велике число осіб мають можливість відчути солодке материнство Пречистої Діви Марії, Її любов та краще з’єднатись із Її Сином Ісусом Христом. З серця Марії випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді та кличе беззастережно довірити своє спасіння небесній Матері.
Ісус Христос уділяє спасіння через Святі Тайни. Страждаючі люди на важкі чи невиліковні хвороби, отримують порятунок через ласку Оливопомазання. Терпіння для усіх людей є чимось чужим, його трудно переносити і з ним важко змиритись, а ще важче прийняти його, як частину свого покликання. Благодать, що отримана через Святу Тайну Оливопомазання, полягає у тому, що приймаємо Ісуса-лікаря. Христос не є звичайним лікарем. Він не залишається ззовні людського терпіння, а приходить і поселяється у середині того, хто страждає, щоб бути разом із цією особою. Присутність Ісуса руйнує самотність, викликану болем. Людина вже більше не несе сама свого страждання, оскільки є терплячим членом Христа, уподібнюється до Нього й у Ньому бере участь у народженні нового створіння.
Без Божої допомоги ярмо хвороби і терпіння є надзвичайно важким. Отримуючи Тайну Оливопомазання, ми виявляємо, що не бажаємо нести іншого ярма, як тільки ярмо Христове, бо воно є любим та легким, подаючи нам надію на спасіння.
+Василь Івасюк
СОСТРАДАННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
На другий день після свята Христового Серця в календарі УГКЦ є цікавий спомин, – марійне свято: Співстраждання Матері Божої…
Роздумуючи про терпіння Ісуса Христа кожна побожна душа не може оминути і Матері Ісуса яка співтерпіла із Своїм Сином. До глибини серця цю істину зрозумів святий Альфонс – ревний почитатель Марії. Після Ісуса, Марія в Альфонса на другому місці. Святий називає Її “моя Надія”.
У “Величанні Марії” св. Альфонс відводить окреме місце “Стражданням Матері Божої”. Стосовно цієї теми зробимо декілька зауваг.
«Марія є царицею мучеників, тому що, Її терпіння були довшими і болючішими як кожного іншого святого Мученика» – стверджує Св. Альфонс Лігуорі.
Святий Альфонс Марія де Лігуорі у своїй книзі «Величання Марії» називає Пречисту Діву Царицею Мучеників, оскільки більше терпіла і більші перенесла терпіння, як усі разом Мученики. Пророк Єремія, бачачи в майбутньому терпіння Матері Божої, говорить, що з нічим іншим порівняти їх не можна: “Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може?” (Пл. Єр 2,13).
Святий Альфонс у своїй христології розглядає тему Страстей Господніх, поряд з якими описує і терпіння Пресвятої Богородиці.
У своїх роздумах про страждання Матері Божої Серафимський Доктор (св. Бонавентура) ставить питання: «Чи необхідно було, щоб і Ти посвятилася за нас на горі Голгофі, і мучеництво там прийняла? Чи ж не вистачає для відкуплення світу смерті Сина, аж поки не буде розіп’ята і Мати». Святий Альфонс так відповідає на це питання св. Бонавентури: «…премилостива Мати наша, з’єднюючи свої болі з мукою Сина свого, хотіла тим способом і сама співділати у ділі відкуплення нашого». Тим самим робить великий наголос на значенні Марії у ділі спасіння як Співвідкупительки.
В наш час багатьма католицькими теологами підтримується ідея про Пресвяту Діву як “співвідкупительку людства”. Ця ідея підтримується багатьма, і хто знає, можливо, невдовзі дочекаємось нового Маріїного догмату?…
В традиції Католицької Церкви розглядається “Сім страждань Матері Божої”. Окрім цього є встановлене спеціальне свято для почитання цих страждань. Припадає воно у Західній Церкві на 15 вересня, а в Східній – на другий день після урочистості Найсвятішого Христового Серця (Христа Чоловіколюбця). Від XIV ст. з’являється мотив семи страждань Марії.
Це такі страждання:
1) Пророцтво св. Симеона (Лк 2,34-35).
Згідно з об’явлень св. Бригіди, «цей меч болю щогодини сильніше прошивав серце Пресвятої Діви, бо з кожною годиною для Її Сина наближалася хвилина Страстей». Сама Найсвятіша Діва сказала св. Мехтильді, що в хвилині, коли почула, слова св. Симеона, уся Її радість в смуток перемінилася.
2) Втеча до Єгипту (Мт 2,13-14).
«З чого і чим жили у цій подорожі, і де і яке пристановище на нічний спочинок могли знайти», запитує св. Бонавентура у своїх медитаціях про життя Ісуса Христа. Святий Бонавентура, Серафимський Доктор, говорячи про повернення Пресвятої Родини з Єгипту, наголошує, що подорож ця під певним оглядом була більш трудніша, як попередня. Господь Ісус на той час мав уже сім років (згідно з вченням авторитетних богословів, Пресвята Родина пробула у Єгипті сім років – прим. авт.), тож на руках Його нести вже було неможливо, а ще не був досить дужим, щоб без труднощів пішов відбувати таку довгу подорож.
3) Марія з Йосифом загубили Ісуса (Лк 2,43-45).«Згідно з об’явленнями св. Бригіди, терпіння Матері Божої дізнані у час загублення і пошуку Ісуса були більшими, як терпіння дізнані усіма мучениками разом узятих».
4) Зустріч з Ісусом на Хресній дорозі (Євангеліє про нього не згадує).
Святий Бонавентура уявляючи собі що Марія під час ночі яка попереджувала розп’яття Спасителя могла витерпіти, так до Неї відкликається: «ані на хвилину сон не наблизився до очей Твоїх, і коли інші в домі відпочивали, Ти ж чувала плачучи, молячись».
Святий Бонавентура у своїх розважаннях над страстями Господніми, говорить, «що пробігши кілька вулиць, і не змігши догнати процесії що товаришувала Спасителеві веденому на Голгофу, Марія повернула на коротшу бічну стежку, щоб випередити всіх і стати в місці де Ісус мав проходити».
5) Розіп’яття і смерть Ісуса (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
Розважаючи над п’ятим мечем болю який прошив Непорочне Серце Марії св. Бонавентура говорить так: «Але чому о! Пані моя, пішла Ти на Голгофу дивитись на смерть Сина Твого? Чому не стримав Тебе сам жах злочину який там допускався? Якщо не зупинила Тебе у цьому ганьба, яка покриваючи Спасителя діткнула і Тебе як Матір Його, повинно було Тебе застерегти принаймні біль, яким було наповнене серце Твоє, на вид Бога розп’ятого власними Його створіннями?». І відповідаючи на це питання, Бонавентура говорить: «Зробила Ти це Маріє! Бо серце твоє не мало ляку перед загрозою, але бачило тільки терпіння найдорожчого Сина, що мав невдовзі померти, і прагнуло принаймні співчувати з Ним разом».
6) Зняття Ісуса з хреста (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
Коли Господь віддав духа, вояки за тодішнім звичаєм хотіли Йому переламати кості. Проте, як говорить св. Бонавентура, Марія просить їх і благає, щоб «Йому не ламали костей; тоді коли до них так промовляє, бачить, як один з безбожних воїнів списом Ісусові бік пробиває!». Далі говорить Серафічний Доктор, «скільки ж то мечів болю разом прошило серце Марії, коли дивилася на тіло свого Сина знятого з хреста!».
Святий Альфонс Лігуорі говорить: «Прибігайте грішники до серця Ісуса, яке зранили; тільки щиро наверніться до Нього, а він вас прийме і до того серця пригорне».
7) Покладення Ісуса до гробу (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
Перед тим як відійти від гробу, говорить св. Бонавентура, Марія «почала благословляти камінь що його прикривав: “О, щасливий каменю, скрикнула, покриваючий у тому часі Того, якого моє лоно дев’ять місяців носило, будь благословенний; в цей час побуджуєш у мені заздрість, тому що під тобою спочиває Той, хто був моїм єдиним добром і найбільшим щастям на землі”». Опісля, продовжує св. Бонавентура, «святі жінки, що товаришували Марії у похоронній процесії, дали Марії вдовиний одяг. Проходячи біля хреста, скропленого ще незастиглою кров’ю Її Сина, перша приклякла і віддала йому честь глибоку: “О хресте святий, сказала, кланяюся Тобі і честь Тобі віддаю; бо ж ти вже перестав бути деревом ганьби, а стався троном найбільшої любові Бога до людей, вівтарем милосердя, кров’ю Агнця Божого посвяченим!”». Наприкінці закінчує своє розважання св. Бонавентура такою молитвою: «О! Пані і Мати моя, вчини щоб з тобою заплакав, а за гріхи мої що стали причиною смерті Сина Твого і Твоїх болів, щиро жалував. Ти сльози проливаєш з любові і жалю за Сином Твоїм; дай же очам моїм пролити сльози скрухи; якими змив би мої гріхи…».
О, Маріє, Мати Божа, моли Бога за нас!
Отець Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзархат УГКЦ – https://dyvensvit.org/top/1025886/
Стихири на „Господи, взиваю я”
Той, що з тебе, Богоневісто,* добросердно в людську природу зодягнувся,* що розп’яття і смерть заради нас прийняв,* появив тебе покровителькою людей, великим прибіжищем для всіх і заступницею християн.* Моли його, отже, безнастанно,* щоб усі ми прийняли очищення від гріхів.
Діва й Агниця, бачивши того, що народився з її лона,* повішеного на хресті між двома злочинцями,* голосила: Сину і Боже мій!* Яке ж це дивне видовище й дивне таїнство!* Але ніхто неспроможний зміряти безодню твоєї мудрости,* тому і я оспівую твоє довготерпіння.
Бачивши, Діво, як на дереві гасне Життя,* списом жорстоко пробите,* ти з плачем взивала: Сину і Боже мій!* Що ж тобі вчинило оце невдячне зборище?* Ох, не витерплю цієї муки, Господи!* Серце моє крається, як дивлюся на твоє страждання.
Коли Непорочна Діва Мати побачила* знятого з дерева свого Сина,* покладеного на землі, як мертвого чоловіка,* пригорнула його до серця свого* і, вкриваючи поцілунками його уста й очі, промовляла до нього:* Подив огортає мене, як дивлюсь на того, хто все оживляє* – німого тепер і непорушного.* Воістину велике це чудо!
Зазнавши надмір болів під час розп’яття твого Сина і Бога, Пречиста,* ти в сльозах зітхала і кликала:* Горе мені, солодка Дитино!* Як то ти, приймаючи несправедливі страждання,* бажаєш спасти нащадків Адама?* Тому з вірою молимо тебе, Пречиста Діво:* Виєднай нам Його милосердя.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 6):
З учеником дівственником* Мати Діва стояла перед хрестом Того, що з неї родився,* і, не мігши глядіти на Нього, як Його підносили на хрест,* кликала, ворушена риданнями:* Як страдаєш Ти, що єством безстрасний?* Славлю Твою, Сину мій, несказанну добрість,* що всякий ум перевищує.
Тропар (г. 1):
Як Христового родича знаючи тебе, Юдо,* священно славимо Тебе як мученика непохитного,* що лесть переміг і віру зберіг.* Тому, днесь всесвяту твою пам’ять празнуючи,* розрішення гріхів молитвами твоїми приймаємо.
Слава: Кондак (г. 2):
Сильним умом, як вибраний ученик явився ти,* і як стовп непоборний Церкви Христової поганам проповідував ти слово Христове,* навчаючи вірувати в єдине божество.* Ним прославлений, прийняв ти дар оздоровлень,* зціляючи недуги тих, що до тебе прибігають, апостоле Юдо всехвальний.
І нині: Кондак (г. 4):
Видячи, як Тебе на хрест пригвожджують, Ісусе,* і як Ти добровільно страсті приймаєш, Владико,* Діва і Мати Твоя кликала:* Горе мені, Дитя солодке.* Як несправедливо рани терпиш, Зцілителю людської немочі,* що від зотління ізбавив усіх милосердям своїм.
Прокімен (г. 4):
Плачучи плакала вночі і сльози її на обличчі її (Плач Єремії 1,2).
Стих: I немає, хто потішив би, між усіма, що люблять її (Плач Єремії 1,2).
Прокімен (г. 8):
На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс.18,5).
Стих: Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь (Пс. 18,2).
Ап.: ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав; і яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
Що отже скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас; як, отже, разом із ним не дасть нам усього? Хто буде винуватити вибраних Божих, коли Бог оправдує, хто засудить? Христос Ісус, який умер, щобільше – й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас.
Хто нас відлучить від любови Христа? Горе чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Бо написано: За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз.
Але в усьому цьому маємо повну перемогу завдяки тому, хто возлюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні власті, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні інше яке сотворіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.
Свята: ДО ФИЛИП’ЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. Тому його возніс високо і дав йому ім’я, що над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
Алилуя (г. 6):
Знемогла в мені міць моя, бо дав Господь у руки мої болізнь (Плач Єремії 1,14).
Стих: Віддалився від мене Той, Хто потішає мене і навертає душу мою (Плач Єремії 1,16).
Алилуя (г. 1):
Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
Ап.: ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх:
Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Свята: ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: – Жено, ось син твій.
Потім каже до учня: – Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
Причасний:
Чи є болість, як болість моя? Ради цього й утроба моя стривожилась у мені (Плач Єремії 1,12.20).
Другий:
На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя, тричі.
Рм. 8, 28-39. «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»
Апостол Павло категорично вказує на те, що ніщо зовнішнє, що б не діялось і не відбувалось, не може нас віддалити від Ісуса Христа. Згадаймо тут приклад мучеників, навіть коли їм відбирали життя, але не могли тоді відібрати від них Господа. До того ж, вони раділи, що можуть потерпіти за Господа!
Ми ж часто невдоволені щоденними обставинами, нарікаємо на них, маємо претензії до когось чи до чогось. Це означає, що нам бракує розуміння, що все є так, як нам дав Господь. Будьмо свідомі, що ті обставини, складні та проблематичні, вони не є понад нашу силу.
Які б труднощі нам ставали на перешкоді, ми завжди можемо залишитися з Богом.
Вл. Венедикт Алексійчук
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої Сострадання свято днесь святкуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого якого є храм, святого ап. Юди, брата Господнього по плоті, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1458826271229231
о. Петро Фостик
