Коли Наполеон Бонапарт проголосив себе імператором, зголосився до нього якийсь зарозумілий філософ і про мовив: „Ваша Величносте! Довгі роки мого життя я присвятив вивченню релігій і я дійшов до переконання, що християнська релігія не є досконалою. Я винайшов кращу релігію і я бажав би поговорити з вами на цю тему”. Ввічливо усміхнувшись, Наполеон відповів: „Знаменито! Ось я дам наказ прибити тебе до хресного дерева; ти помреш на хрестi, тебе зложать до гробу і, якщо ти третього дня вийдеш живим із гробу, тоді прийдеш до мене і будемо говорити про твою кращу релігію”. Почувши ці слова, „мудрець” замовк, відійшов і з того часу ніхто його вже не бачив.
Ісус Христос предвічний Син предвічного Отця один- єдиний міг проказати слова: „Я – воскресіння і життя” (Ів. 11, 25). „Я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Владу маю його покласти і владу маю назад його забрати” (Ів. 10, 17-18). Христос Спаситель кілька разів заповів свою смерть і своє воскресіння. „Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його, а третього дня воскресне” (Мт. 20, 18-19).
Вороги Христові добре запам’ятали собі це пророцтво. Коли тіло Христове вже лежало в гробі, первосвященики, книжники і фарисеї звернулися до Пилата з проханням: „Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день”. Пилат дав свою згоду і вони „забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу” (Мт. 27, 63-66). Але не помогли ворогам сторожі, печаті і великий камінь. Бо Христос вийшов із гробу живий. Наша Церква радісно співає в цей празник: „Воскрес Ісус із гробу, як провістив, подав нам життя вічне і милість велику”. По цілому світі можна бачити на гробах померлих напис: „Тут спочиває”. Над гробом Христа Богочоловіка лунає радісна благовість небесного посланця: „Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес. Його нема тут. Ось місце, де його були поклали” (Мр. 16, 6).
Цю радісну правду Свята Церква раз у раз пригадує нам словами: „Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував”. Своїм світлим Воскресінням Христос Господь довів, що він є обіцяним Месією, Спасителем світу, що він Бог наш, наука його небесна – і незмінна, бо „небо і земля перейдуть, але слова мої не пере- йдуть” (Мт. 24, 35). Він сорок днів з’являвся апостолам і учням і, за свідоцтвом апостола Павла, він з’явився „більш, як п’ятистам братів разом” (1 Кр. 15, 6). Своїми появами Спаситель скріпив віру тих, котрі мали щастя бачити його живого. Апостол Павло радісно пише до корінтян: „Христос таки справді воскрес із мертвих” (1 Кр. 16, 20), бо „Як Христос не воскрес, то марна віра ваша” (1 Кр. 15, 17).
З воскреслим Христом-Спасителем ми, віруючі християни, є безсмертними, ми житимемо з ним навіки, бо він „дарував нам життя вічне”. Тому Празник Христового Воскресіння є „святом над святами і торжеством всіх торжеств”, співаємо на Пасхальній Утрені. Цей Празник є основою і завершенням нашої віри. Ми з радістю проказуємо слова символу віри: „Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку”.
Празник Христового Воскресіння це празник радості. „Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь видимий світ і невидимий, Христос бо воскрес – радість вічна” (Пасхальна Утреня). Ми радіємо, бо „від смерти до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів” (Там же). „Це день, що його створив Господь, радіймо і веселімся в ньому” (Пс. 118, 24).
У старовинній книжці, що зветься „Печерський Патерик”, або „Праведні старої України” читаємо, що на Великдень у Києво-Печерській лаврі ієромонах зайшов із кадильницею в підземелля, щоб обладити гроби померлих ченців. Він привітав померлих радісним окликом: „Отці і Брати! Христос воскрес!”, а з гробів залунав могутній голос: „Воістину воскрес і ми воскреснемо”. Ми всі воскреснемо і „завжди будемо з Господом” (1 Сл. 4, 17).
У цей „празників празник і торжество всіх торжеств” Ми повинні скріпити свою віру в наше воскресіння і надію на щасливе вічне життя з воскреслим Спасителем у небесному Єрусалимі, бо це дасть нам силу переносити всі наші щоденні труднощі і терпіння. Христос закликає нас: „Бадьортеся, я бо подолав світ” (Ів. 16, 33).
„Це день, що його створив Господь, радіймо і веселимся в ньому” (Пс. 118, 24 ) співає наша церква сьогодні. Тієї великодньої радості від серця бажаю всім вам і всім дорогим вашому серцю. Закінчую цей великодній привіт словами Пасхальної Утрені: „Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! I тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням, і так заспіваймо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував”. Христос воскрес! Boістину воскрес!
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Основа віри і християнської радості
Знаменом Великодня є радість. Воскресіння Христове містить у собі силу, яка відкриває перед людиною остаточну мету її життя, дозволяє ясно пізнати глузд нашого існування, що більше: надає всій історії людства той спільний та суцільний зміст, на основі якого розбудовуємо все наше духове й моральне життя.
Як же інакше було ще передучора, у Велику П’ятницю, коли провалилися всі надії, заломилися людські серця і, здавалося, уже все втрачене. Над Христом-Богочоловіком відбувся жахливий процес з застосуванням тортур, які тільки людська злоба і ненависть була здібна продумати. І здавалося, що людина вбила Бога, що його звівечила і стерла з лиця землі.
Здійснилися пророцтва Старого Завіту: Богочоловік випив до дна гірку чашу невдачі, яку приготувала йому людина, коли до Розп’ятого між небом і землею та конаючого серед страшних мук вона здолу кидала блюзнірські слова наруги:
„ Якщо ти Син Божий, зійди з хреста! … спаси себе самого! „ (Мт, 27,40). „ Інших спасав себе спасти не може!” (Мт. 27,42).
Це була найбільша невдача, яку лише можна уявити. Висловив її Ісус людськими словами:
„ Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув”? Тоді прийшов куплений ціною найбільшої жертви, рівний їй тріумф передсказаний Божими словами: „ Не бійся: я перший і останній і живий. Стався мертвий і от я живий на віки; і маю ключі смерти й аду” (Об’явл. 1,17-18).
Після того, як на Голготі загомонів могутній гомін останнього слова Спасителя:
„Отче, у твої руки віддаю духа мого! „ (Лк. 23,46), Ісус склонив голову і помер. Христа поклали до кам’яного гробу на невеличкому пагорбі, званому Голгота. Він, мов той череп, сторчав угору. Але, як це й Христос був передсказав, після трьох днів розступились чудесним способом стіни гробу, розбіглася перелякана сторожа, а на відваленому гробовому камені з’явився Він Початок і кінець людства, Він Спаситель світу, переможець сатани і смерти, Він сама святість, щоб відтепер бути справжньою „ дорогою, правдою і життям „ для всіх людей, по всі Часи аж до кінця світу.
Отого тихого великоднього ранку з гори Голготи понісся голос Ангела: „ Христос Воскрес! „,благовіствуючи мироносицям велику істину про воскресіння Христа. „Христос Воскрес!” переказали жінки Апостолам, які тоді сумували і ридали. Словами „ Христос Воскрес! „ вітали пізніше один одного Апостоли. Це радісне слово „Христос Воскрес! „, завдяки апостольській праці, понеслось по цілому світі. І нині цю радісну правду, цей величний привіт „Христос Воскрес!” звертає Мати-Церква до всіх пригноблених, страждальників і терплячих своїх дітей.
Радісним є це вітання, бо воскресіння Христове це тріумф і основа нашої віри, бо „як Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна й віра ваша” (1 Кор. 15,14). „Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих „ (1 Кор. 15,20) впевняє апостол Павло. Воскресіння Христове це основа нашої надії, бо коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті то ми найнещасніші в усіх людей (1 Кор. 15,19). Воскресіння Христове це торжество християнської любови і всього, що найдорожче і найсвятіше для нас.
„Христос Воскрес!” які ж це сильні, діючі, побажані слова! Як багато вони промовляють до розуму 1 серця кожного християнина! Яку несхитну правду вони передають нам, звіщаючи перемогу Христа над смертю; Він бо сказав про себе: „ Я є воскресіння і життя „. Слова оці говорять нам про зруйнування пекла, про вічне життя і щасливість в Бозі.
Від тепер кожний віруючий знає, що як Христос воскрес отже, він є Бог, бо єдиний Бог може дати життя. Христос Воскрес! отже, його Євангельська наука правдива, походить від Бога. Христос Воскрес! отже, наша віра певна. Відтепер ми напевно знаємо, що „як в Адамі всі умирають, так у Христі оживуть усі” (1 Кор. 15,22).
Ось де джерело правдивої Пасхальної радості! Як же ж не радіти, коли серця наші відчувають, що торжество Воскресіння Христового це початок того великого, вічного торжества, яке чекає всіх віруючих, як впевняє апостол Петро: „ Нового ж неба й землі нової… очікуємо ми, в яких справедливість перебуває „ (ІІ Петр. 3,13).
Правда ота, що засновник нашої віри воскрес, що його Бог воскресив із мертвих, 6 основою нашої духовної надприродної радості, утіхи й щастя. Але Христос зі своїм воскресінням хотів нам ще щось більш дати. Він хотів ось чого: як він воскрес у славі, щоб і ми також воскресли, тому запевняв:
„ Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, ба, вже й тепер він, Коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши оживуть… і вийдуть ті, що чинили добро, на воєкресіння життя. А ті, що зло чинили воскреснуть на суд” (Йо. 5,25-29).
Отже, дорогі брати і сестри, всі ми воскреснемо, але не для всіх буде однаковим воскресіння. Ті, що живуть на землі для Христа, воскреснуть для блаженного життя; а ті, що виконують волю тіла з його пристрастями і пожадливостями та волю безбожного світу, воскреснуть для осудження. „ Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зітління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне „ каже апостол Павло (Гал. 6,8). Усе залежить від нас: яке буде наше туземне життя, така і смерть.
Воскресіння Господа, дорогі в Христі, для нашого народу, який так багато терпить на цьому земному подолі, має ще особливіший характер: воно стає неначе нашим всенародним святом. Це свято пригадує нам, що Воскресіння здобувається болісним трудом, терпінням і боротьбою аж до проливу крови. Тому то Воскресіння Христове стало для людства надією майбутнього відродженого життя. А символом свята відродженого життя на Україні стало яєчко, що дає початок життя, у формі стилевої писанки.
У цей радісний день Воскресіння Христового з наших придавлених всяким горем душ лине зітхання до Господа:
„ Твій Хрест, о Господи, став нам прапором: Чи хто-небудь може його принизити і під ним нас перемогти „?
Тому то, дорогі брати і сестри, в дні Великодня в радісному привіті „ Христос Воскрес!” скріпімо наші серця, зміцнім у собі віру в остаточну перемогу правди над неправдою, добра над злом, та з повною надією прямуймо до морального і всенароднього відродження. Пам’ятаймо, що лише після страсного тижня, повного терпінь і упокорень, після кривавої Голготи приходить день Воскресіння. Довіряймо Христові-Богові, який з повною щирістю і переконанням нас запевнив:
„Я є воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме! „ (Йо. 11,25). Амінь.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
„Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”
радісно співає Церква Христова оцю пісню перемоги Христа над дияволом і гріхом; перемоги світла над тьмою, правди над ложжю. Тож і не диво, що Свято Воскресіння – це одне з найбільших і найважливіших свят, що його обходимо так торжественно сьогодні, серед гомону дзвонів і співу вірних. Від сьогодні аж до Вознесіння Христового Церква не перестає співати цю пісню свого Бога-Героя, начебто хотіла вбити глибоко в пам’ять своїх вірних не тільки те діло відкуплення, що його він довершив, але також вказати на того, хто його довершив, тобто, що це не звичайна людина, але сам Бог, бо вiн подолав того досі непереможного ворога кожної живучої людини, а саме смерть. Він так дивно й чудесно її переміг; бо своєю власною смертю Він знищив жало смерти й разом із нею того, хто мав владу над смертю – диявола. Так бо говориться про Христа в листі до Євреїв:
„То й він подiбно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола й визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві” (Євр 2,14с).
Таїнство Воскресіння Христового об’явля нам маленький промінь Божої всемогутньої сили, яка може привести до перемоги навіть з най бiльшого впокорення. Диявол думав, що як прибє Христа до хреста, як умертвить Його, то нанесе удару не тільки Йому самому, але також і Його науці й усім Його учням і послідовникам. Подібно й слуги диявола, що поселились у старших народу, у фарисеях і книжниках і підбурювали їх, щоб убили Христа, вважали, що а його смертю все скінчиться; але дуже на цьому ошукались. Здійснивши свій плян, тобто побачивши Христа висячого безсило на хресті, були цілком певні, що вже позбулись Його і Його організації – Церкви святої, що дозволили собі покепкувати з Ісуса, кажучи: „Коли ти Син Божий, зійди а хреста!” (Mт 27,40). Споглядаючи на Нього й бачивши безсилля вмираючого Христа та й, правдоподібно, вже близьку Його смерть, зі сміхом пропонують Йому таке: „Коли він цар Ізраїля: нехай тепер зійде а хреста й ми увіруємо в нього. Вiн покладався на Бога, нехайже Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав Я – Син Божий” (Mт 27,42c).
До останньої хвилини вороги Христа були певні своєї перемоги і повної поразки Христа, воднораз же й Його Церкви і його учнів, і поклонників. І в тій годині найбільшого свого впокорення, най більшого людського безсилля, Христос доказав своїм розпинателям і цілому світові правдивість своїх слів, що їх звернув був до свого апостола св. Павла:
„Досить тобі мові благодаті (ласки), бо моя сила виявляється в безсиллi” (2 Кор 12,9).
Не було кращого знаку безсилля Сина Чоловічого – Месії, як у моментi його смерти на хресті, опущеного всіма учнями, за виїмком св. Йоана, Божої Матері й Марiï Магдалини Але якраз у тому безсиллі, у знищенні Його людської природи – Божа всемогутність нищила гріх, перемагала всяку силу диявольську й відчиняла людському родові брами до неба.
Так то в хвилині смерти Ісус Христос осягнув дві перемоги: най перше над могутнім паном цього світу – дияволом, який держав у своїй неволi людство, підкоривши його своїй владі гріхом первородним. Здалось неможливим звільнити людський рід від тiєї гріховноï каторги, вiд влади диявола. Чому? Бо треба було влити життя в мертві душі людськi, якi умертвив грiх первородний, а також їхні особисті гріхи. Однак те, що було неможливим для людини, те своєю смертю осягнув наш Спаситель Христос Бог, як про це запевняє нас словами:
„У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога бо все можливо” (Мр 10,27; Mт 19,26; Лк 18,27).
Отже Христос у хвилині своєї смерти знищив усі гріхи людства, які був узяв на себе ступаючи в ріку Йордан і приймаючи хрещення від Йоана. Знищивши свою людську природу, яка мала на собі гріхи людства, знищив разом із нею і ввесь тягар наших гріхів. За гордість Адама, що бажав стати рівним Богові і переступив у раї Божу заповідь, Христос надолужив небесному Отцеві найглибшим упокоренням. Взявши на себе гріхи людські, Він, неначе слабосильне сотворіння, вмирає як той злочинець ганебною і святим Письмом проклятою смертю на хресті:
„Повішений на дереві – то прокляття Боже „ (Втор 21,23). Проклятий усякий, хто повис на дереві” (Гал 3,13).
Однак те прокляття стало спасінням людського роду, а це безмірне впокорення Сина Божого стало Його найбільшим вивищенням. Упокорився Христос, щоб надолужити Отцевi за непослух Адама; Він став послушним, щоб заплатити за непослух першого чоловіка:
„Подобою явившись як людина, він понизив себе, ставши послушним аж до смерти, смерти ж хресної” (Флп 2,8).
I якраз тим своїм пониженням і беззастережним послухом заплатив Христос за непослух людей, який стягнув на них гріх, а з гріхом смерть:
„Тим-то як через одного чоловіка ввійшов у свiт гріх, а з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всi згрішили „ (Рм 5,12).
Як задля непослуху одного чоловіка Адама прийшов гріх на всіх людей і з гріхом смерть, так задля послуху Бого-Чоловіка прийшла перемога над гріхом і над його наслідком смертю.
„Бо коли через грiх одного чоловіка смерть царювала задля одного, то тим більше тi, що щедро одержують ласку й дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа” (Рм 5,17).
З хреста Христового спливають на нас ласки надприродного життя, бо він своєю смертю подолав смерть і смертю своєю спричинив наше життя. Тому нам треба радіти разом з усією Церквою Христовою з перемоги, що і осягнув наш Спаситель над дияволом, воднораз же й тому, що тією перемогою Він увільнив нас вiд тої неволі, в яку запроторив увесь людський рід наш прародич Адам, своїм первородним гріхом. Радіймо й величаймо воскреслого Христа, який своєю смертю подолав не лише гріх, але iз ним і кару за гріх смерть. Визволяючи нас від гріха й привертаючи нашим душам надприродну освячуючу ласку й гідність адоптованих дітей Божих. Він водно раз наділю й нашi тiла новим життям. Бо як Спаситель привернув до життя своє тіло, так само приверне життя й нам усім, що вмремо разом з ним у св. Тайні Хрищення, тобто умремо для гріха. Так бо навчав нас св. Павло:
„Ми похоронені з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес iз мертвих славою Отця, й ми теж жили новим життям” (Р.м 6,4).
Тому и Церква свята каже нам співати гимн воскреслого господа: • Христос воскрес iз мертвих, смертю смерть подолав i тим, що в гробах, життя дарував >. Як після воскресіння Христа смерть уже не мав більше влади над Його прославленим тілом, так само й ми, коли Спаситель приверне нас до життя звільнимось повік від влади смерти. Вона вже не буде могти умертвити нашого тіла, бо воно житиме не в часі, у цьому мінливому світі, але в вічності, де вже не має минулого, ні майбутнього, але всетриваюча незмінна сучасність. Здобувши перемогу над дияволом, Христос подолав того, який мав владу смерти, й тією смертю тримав у страсі ввесь людський рiд:
„щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола й визволити тих, що їх страх смерти все життя держав у рабстві” (Євр 2,14с).
Тож радiймо всі й веселiмось iз-за воскресіння Христа Господа, бо своєю смертю Він звільнив нас вiд влади диявола й з неволі гріха, і разом з цим вiд тiєї страшної й грізної кожній людині смерти. Та це не значить, що Христос уже зробив нас безсмертними й нам не треба вже вмирати. Ні цього так не треба розуміти, бо всi ми мусимо вмерти, одначе смерть уже не буде навіки. Смерть вже не буде панувати над нами, вона буде лише тими дверми чи брамою, яка введе нас до вічного, безмежно щасливого життя. Так-то смерть Христа стала джерелом нашого життя! Та й ми всi, що умремо в Христі для гріха, також воскреснемо з ним до нового життя, як про це Він запевнив нас словами:
„Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто погубить своє життя задля мене, той його знайде” (Mт 19,39).
Чи як це висказує св. Марко:
„Бо хто хоче своє життя спасти, той його погубить; а хто погубить своє життя задля мене и Євангелії, той його спасе”(Мр 8,35).
Тож цей могутній гимн „Христос Воскрес” нехай лине піснею повсюди. Нехай а гомоном великодніх дзвонiв лине далеко-далеко на нашi рiднi землі, де наш християнський народ не мав змоги так торжественно як ми тут обходити празник перемоги Христа над адом і неправдою. Нехай випрошує в Бога всемогутнього ласки перемоги й для нашого українського народу, щоб і для нього під кінець прийшло визволення з неволі червоного диявола і засяло сонце свободи як релігійної так і народной! Христос Воскрес!
о. д-р М.І. Любачівський
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ.
Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку
аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.
Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.
Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;
бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
Отож, зійшовшися, вони питали його: „Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?”
Він відповів їм: „Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.
Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.”
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог.
З Богом було воно споконвіку.
Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
У ньому було життя, і життя було – світло людей.
І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан.
Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло.
Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.
Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли.
Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують;
які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися.
І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: „Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.”
Від його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать.
Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
Ді. 1, 1-8. ”Будете моїми свідками”
Все, що стається в бутті людства, житті кожного з нас, стається тому, що Бог любить кожну людину людину. Так і в події воскресення Господь хоче добра кожній людині, хоче, щоб ми стали учасниками житітя вжиками. Однак Він не тільки хоче, щоб ми були учасниками життя вічного, а й щоб були свідками цього юіджого юіджого віджого вічного. Усі ми одні для одних маємо бути свідками Бога.
Кожен із нас час до часу переживає трудні хвилі, але одні одних маємо підтримувати й вказувати човати шовати.
Наше покликання – свідчити про Бога, про воскреслого Ісуса Христа для кожної людини, про воскреслого Ісуса Христа для кожної людини, про воскреслого Ісуса Христа для кожної людини, про восподь риста.
Воскресення Христове. Пасха
У часі Воскресення ми завершуємо спів Воскресного тропаря словами: „… і нам дарував життя вічне”!
Ці слова повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше?
І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто заглибилися в наші земні справи, проблеми, бажання, пошуки, здобутки … Що ми цілковито не усвідомлюємо того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає , – життя вічне.
Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч із Богом, кожне святе Причастя – це початок вічного Боготя жочного. І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Але якщо усвідомимо, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви – ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя .
Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже стаємо причасниками цієї вічності, яка на всіх нас чекаю івового Бового.
Владика Венедикт (Алексійчук)
СВЯТА І ВЕЛИКА НЕДІЛЯ ПАСХИ
По Благословенне царство:
Люди: Амінь.
Священик: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Тричі, на переміну з людьми.
Антифон 1
Стих 1: Воскликніте Господеві, вся земля, * співайте ж імені Його, віддайте славу хвалі Його (Пс. 65,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, * Спасе, спаси нас.
Стих 2: Скажіте Богові: Як страшні діла Твої, * у множестві сили Твоєї леститимуть Тобі вороги Твої (Пс. 65,3).
Молитвами Богородиці:
Стих 3: Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, * нехай же співає імені Твоєму, Всевишній (Пс. 65,4).
Молитвами Богородиці:
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, * і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Молитвами Богородиці:
Антифон 2
Стих 1: Боже, ущедри нас і благослови нас, * просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас (Пс. 66,2).
Приспів: Спаси нас, Сину Божий, * що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: Щоб пізнали ми на землі путь Твою, * у всіх народах спасення Твоє (Пс. 66,3).
Спаси нас, Сину Божий:
Стих 3: Нехай ісповідують Тебе люди, Боже, * нехай ісповідують Тебе люди всі (Пс. 66,4).
Спаси нас, Сину Божий:
Слава, і нині: Єдинородний Сину:
Антифон 3
Стих 1: Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його, * і нехай тікають від лиця Його ті, що ненавидять Його (Пс. 67,2).
Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, * і тим, що в гробах, життя дарував.
Стих 2: Як іщезає дим, нехай іщезнуть, * як тане віск від лиця вогню (Пс. 67,3).
Тропар: Христос воскрес:
Стих 3: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого, * а праведники нехай возвеселяться (Пс. 67,3-4).
Тропар: Христос воскрес:
Вхідне: В церквах благословіть Бога, Господа, * ви – з джерел ізраїлевих (Пс. 67,27).
Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, * і тим, що в гробах, життя дарував.
Слава, і нині: Кондак, глас 8: Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний, * та адову зруйнував Ти силу, * і воскрес єси як переможець, Христе Боже, * жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, * і Твоїм апостолам * мир даруєш, * падшим подаєш воскресення.
Замість Трисвятого: Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Прокімен, глас 8: Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімся в нім (Пс 117,24).
Стих: Сповідуйтеся Господеві, бо Він благий, бо навіки милість Його (Пс. 117,1).
Алилуя, глас 4: Ти, воскресши, помилуєш Сіона (Пс. 101,14).
Стих: Господь з неба на землю споглянув (Пс. 101,20).
Замість Достойно, приспів: Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
І ірмос, глас 1: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.
Причасний: Тіло Христове прийміть, джерела безсмертного споживіть. Алилуя, тричі.
Так співаємо аж до віддання Пасхи.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес (3).Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес (3).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй (3). Благослови.
Священик мовить відпуст з хрестом.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар. А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресенню.
У всі дні Світлого тижня все, яку день Пасхи, а прокімен, Апостол, алилуя і Євангеліє за чином.
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1662404684204721
о. Петро Фостик
