Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

14 СІЧНЯ – ХХХІІ НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА, ВІДДАННЯ БОГОЯВЛЕННЯ.

14 СІЧНЯ – ХХХІІ НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА, ВІДДАННЯ БОГОЯВЛЕННЯ.

Проказа душі — гріх

Дорогі брати і сестри! В сьогоднішньому євангельському читанні розповідається, як Ісус-Спаситель одного разу, йдучи в Єрусалим, наблизився до якогось села. Аж ось з печер оподалік села вийшли йому назустріч десять прокажених. Прокажені зупинилися здалека. Вони напевне чули про оздоровлення, що їх Ісус сподіював, тому піднесеним голосом благали: « Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!» Ісус, бачивши недолю цих людей, промовив до них: « Ідіть та покажіться священикам! » Вони без вагання послухали Христа. І сталось, як вони йшли до священиків, вони очистилися та сцілились від своєї страшної недуги. Один в прокажених, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. Він припав лицем до ніг Ісуса й почав йому дякувати ва незвичайну ласку оздоровлення. Тому й Ісус потішив його кажучи: є Встань, іди: віра твоя спасла тебе». Але при тому Христос висказав свій біль, питаючи: « Хіба не десять очистилось? Деж дев’ять?»

Дорогі в Христі! Чого навчає нас ця євангельська подія? По-перше вона вчить нас, що Христос, це одинокий правдивий лікар людства. По-друге, що причиною видужання була молитва прокажених, і то молитва покірна, гаряча, спільна, у простодушності й вірі. По-третє, що подяка, це обов’язок супроти кожного доброчинця, тим більше супроти Бога, нашого Творця і Дателя всіх благ.

Проказа це страшна недуга! Спершу вона атакує шкіру, опісля проникає клітини, а далі все нутро організму: пожирає тіло, м’язи, нервову систему, а навіть частково деформує кості. Проказа знищує красу лиця людини, розточує кінчини рук і ніг, а все тіло вкриває гниючими ранами. Тому, що ця недуга є дуже заразлива, суспільність, чи радше цивільна влада, встановляли якнайсуворіші закони, щоб відокремити таких людей. Прокажених віддалюють далеко поза міста і села, де вони проживають в дошкульному усамітненні, серед страшних фізичних і моральних терпінь.

Дорогі брати і сестри! Так, як проказа деформує тіло людини, вкриваючи його гниючими ранами, так само гріх нищить всю внутрішню красу нашої душі; викривляє думки й бажання людського серця. З нього, як з вартового джерела, випливає все лихо, вся бідолашність, що так дошкулює людству. Не будь гріха, не було б болів і терпінь. Немає гріха, не існує смерть, ані щораз нової могили, ані цвинтарища з тим холодом, що ним від них віє. Немає гріха, не існує і друга смерть смерть душі Й вічне прокляття. Немав гріха, щезає безладдя в нашому нутрі, не вибухають раз-у-раз грізні бурі пожадливостей, що кидають людину, сповнену багатства Божих благодатей, в каламутну глибінь моря цього світу. Авжеж, гріх це найбільша і найнебезпечніша недуга! Вона більше ва всяке інше лихо чинить спустошення у людському серці. Як проказа нестерпно воняє, так і гріх затроює здорову атмосферу нашої душі: притемнює наш ум, ослаблює волю. Як проказа ослаблює голос людини, притемнює зір, так і гріх: ослаблює в людині голос молитви, притемнює світло святої віри.

Єдиний Христос-Бог є правдивий лікар всіх тілесних і душевних недуг людства. Він лікує довго й терпеливо, не зражується труднощами ні з боку людей, ні з боку недуги. Він лікує всюди, радо і всяку недугу. З його відходом з землі не скінчилася його лікувальна діяльність. Він увесь час виконує свій уряд лікаря. З невеличкої Галилеї Христос розгорнув свою лікарську практику на ввесь світ. Діяльність Ісуса помножується черев священиків, які постійно довершують оздоровлень в прокази гріха по всіх усю дах. Ї народ горнеться до незвичайного лікаря Ісуса, припадає перед ним на коліна, виявляє свої недуги, оті задавнені, скриті, небезпечні, грізні, заразливі. Ісус їх лікує, виліковує!

Дорогі в Христі! Людське життя іноді одна велика проказа гріхів, недосконалостей, упадків, які сподіюємо щодня. Невже гордість, безбожність, захланність, розпуста і подібні проступки не спричинюють ран у нашому розумі й серці? Що ж роблять прокажені? Вони, у повній свідомості своєї нужденності, як лише почули, що наближається Ісус, почали благати: « Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!» Кликали, бо були далеко від Христа! Не інакше повинні й ми зробити. Чим більше ми віддалені від Бога, чим більше опущені, остиглі, тим міцніше кличмо і благаймо порятунку від небесного Лікаря! Щасливий той, хто приходить до Нього, хто молить Його! Щасливий, на кому спочине його Боже око, кого діткнеться Його ласкава рука, на кого злине Його могутнє слово! Той набиратиметься сили, здоров’я і життя, той інтиме безпечно і певно Божими путями.

Благання й молитва прокажених була спільна. Однакове нещастя Й однакова надія з’єднали прокажених, без уваги на різницю національності і країни їхнього походження. Вони спільно благали: « Ісусе, змилуйся над нами!» Така спільна молитва, а її Христос так дуже поручає не могла залишитися не вислуханою. Так і ми, дорогі в Христі брати і сестри, спільним серцем й устами благаймо Господа у днях нашої всенародної скорботи! Хоч Божі храми в Україні повалені, спалені, або й насильно зачинені, то все ж таки можемо молитися. Нехай під час спільної молитви за Церкву послужить нам убога колгоспна хата, розлоге поле, зелені гаї і ліси. Така спільна молитва і благання вчиняє солодке насилля над Христом Всемогутнім Богом. І Він може скорше, ніж нам вдається, промовить до нас ласкаве слово, як колись до хворих прокажених: « Ідіть та покажіться священикам!». Саме їм небесний лікар полишив свої цінні ліки святої Тайни Покаяння, Пресвятої Євхаристії та інших святих Тайн. Нам потрібно мати лиш покірну віру і виконати приказ Христовий: « Ідіть і покажіться священикам!» Прокажені не відповідають Христові: « Як нам іти до них, коли ми ще не оздоровлені, коли наші рани відкриті, коли видніють наші кості? Вони простодушно вірять словам Христа, і виконують його приказ.

Який великий не раз буває наш нерозум, коли ми завжди хочемо з Богом про все сперечатися, начебто Бог був обов’язаний у всьому доводити нам причини своїх рішень і шляхи Провидіння. Тут перевіримо себе, яка наша віра? Чи супроводить її правдива покора розуму і серця? Чи ми не відкидаємо посланців Божих і правд святої віри, які нам не є до вподоби, які не задовільнять наших амбіцій, ідей, переконань? Не маючи тієї покори ума й серця, лишаємося у нашій гріховній проказі без ви здоровлення. Прокажені у простоті духа виконують наказ Христовий, тож сталося, що як вони ішли до священиків, очистилися. Те саме буде в кожною людиною, і в нами, якщо полишимо свою гординю, свої упередження, свої власні ідеї, а в простоті серця підемо дорогою Божих і церковних заповідей, як наблизимось до його святих Тайн. У такій вірі і послусі знайдемо правдивий мир серця, спокій розуму, чистоту душі, правдиве оздоровлення й вічне спасіння.

Після одержаного добродійства цілком природно наступає подяка. Ось третє найважливіше повчання сьогоднішнього Євангелія. Але в десятьох прокажених лиш один, і то поганин-самарянин, припав до ніг Ісуса Й почав йому дякувати ва ласку зцілення. Його подяку Богові записано у святій Євангелії, як особливо видатну чесноту й віддверкалення його чистої і доброї душі.

Дорогі брати і сестри! Що ж ми маємо, чого б ми не одержали від нашого Творця і Бога? А та без численність добродійств Божих супроти людей, супроти всіх нас, зобов’язує до постійної вдячності Богові. Тож в усіх випадках, за всяких обставин і за все, що а нами трапляється, чи радісне воно, а чи скорботне, ми повинні дякувати Богові, бо це воля Божа в Христі Ісусі до нас! «Отже закінчимо словами ап. Павла улюблені, безнастанно моліться, ва все дякуйте Богові!» (1 Сол. 5,47-18). Амінь.

о. Софрон Мудрий ЧСВВ

За що подякую Богові сьогодні?

Проказа

Хвороба прокази за часів Ісуса Христа була дуже великим терпінням для людини і мала різні виміри:

– фізичне – тіло прокаженого було вкрите численними ранами, від яких боліло і страждало ціле тіло.

– соціальне – прокажені були відкинені від суспвльства.

– моральне, духовне – хвороба вважалася карою за гріхи. Така особа відчувала себе відкиненою не тільки від спільноти людей, але й від Бога.

Гріх, що є проказою нашої душі, розділяє нас від ближніх, від Бога і заставляє страждати. Гріх болить! Душа «нормального» грішника болить ще більше, ніж вкрите струпами тіло прокаженного. Я відчував колись біль душі?! Пробував лікуватись, покаявшись?!

Процес

Цікавим є те, що Христос не оздоровлює прокажених миттєво, але, немовби, «випробовує» їхню віру! Видужання стається тоді, коли хворі були в дорозі до священиків, коли упокорилися та послухали слова Ісуса, виконуючи те, що Він їм наказав.

Дуже часто в нашому житті ми не просто просимо, ми нагло вимагаємо від Бога виконання наших навіть не прохань, а забаганок, побажань. І то вже! Негайно.

Говорячи, «нехай буде Твоя воля» в молитві «Отче наш», дуже часто майже вимагаємо від Бога потвердження наших молитовних прохань, МИТТЄВИМ виконанням нашої волі… І таке ставлення до Бога, має мало спільного як із довірою так і з вірою у Його всемогутність.

Вдячність

Але крім цього, Євангельський уривок, над яким ми роздумаємо, говорить нам про ще один важливий момент молитви – про вдячність за отримані ласки!

Оздоровившись, 9 із 10 забувають про Того, Хто їх оздоровив… Лише один чужинець-самарянин (поганин) повернувся і склав подяку Господеві. Цей чоловік не задовольнився лише отриманням дару оздоровлення завдяки своїй вірі, але забажав, щоб його видужання отримало повноту, тому він повертається, щоб подякувати своєму Спасителю. Подяка за отримане – є ознакою повноти молитви.

А ми вміємо дякувати?

Як часто ми кажемо «дякую» у наших сім’ях, у суспільстві, у Церкві?

Як часто ми дякуємо Богові?

За що подякую Богові сьогодні?

о. Роман ДемушЄвангельський уривок про оздоровлення десятьох прокажених (Лк 17, 12–19) – вчить нас вміти дякувати! Але не тільки це… – https://dyvensvit.org/top/1027914/

ХХХІІ НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА. – НЕДІЛЬНА ПРОПОВІДЬ 14 СІЧНЯ 2024 – https://www.youtube.com/watch?v=0NBI8oIrxBY

ДО КОЛОСЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Кол. 257 зач.; 3, 4-11.

Браття, коли Христос, ваше життя, явиться, тоді й ви з ним явитесь у славі.

Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, тобто бовванопоклонство. За все це падає гнів Божий на неслухняних, між яким і ви колись ходили, коли жили між ними.

А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що, йдучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця. Тому немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос.

ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Лк. 85 зач. 17, 12-19.

В той час, коли Ісус входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. Вони зняли голос і казали: – Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!

Побачивши їх, він промовив: – Ідіть, покажіться священикам.

І сталось, як вони йшли, очистилися. Один з них, побачивши, що видужав, вернувся, славлячи великим голосом Бога. І припавши лицем до ніг Ісуса, став йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: – Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? І не було між ними нікого, хто б, вернувшись, воздав хвалу Богові, крім чужинця цього?

І сказав до нього: – Встань, іди: віра твоя спасла тебе.

Кол. 3, 4–11. «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство»

Знаємо, що кожна земна радість, якою б вона не була, – дочасна. Лише Бог є Джерелом вічної радости. Але цієї втіхи, яка лине від Господа, не зможемо зрозуміти і відчути доти, доки не умертвлятимемо своїх гріховних схильностей, у яких найчастіше ми шукали і шукаємо радости.

Апостол Павло називає такі гріхи як розпуста, нечистота, пристрасті, лиха пожадливість, зажерливість – ідолопоклонством. Тобто тим, що часто в нашому серці займає місце Господа, а отже – місце Його радости!

Поборюймо ці гріхи у своєму серці та наповнюймось Господом.

Бо лише з Ним зможемо пізнати правдиву радість, яка не проминає, лише в Ньому зможемо знайти захист від спокус і витривати в чистоті, аж до зустрічі з Господом!

Вл. Венедикт Алексійчук

Лк. 17, 12–19. «Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять?»

Ісус зцілив десятьох прокажених, але повернувся зі словами вдячности лише один! Більше того, за отримане зцілення від прокази до Господа приходять дякувати не дев’ять осіб із вибраного народу, а один самарянин, тобто поганин. Ситуація віддзеркалює дійсність, у якій часто перебуваємо й ми, коли згадуємо про Бога лише тоді, коли нам дуже скрутно й ніхто інший нам уже не може допомогти. Коли ж Бог допомагає нам, то дуже часто швидко забуваємо про цю допомогу.

Коли робимо іспит сумління, то, як нас вчили, найперше пригадуємо якісь свої вади, недоліки. Однак маємо навчитися найперше дякувати Богові молитвою подяки за все, що Він зробив і робить у нашому житті. І саме під час щоденного іспиту сумління можемо вчитися, щоб побачити багато доброго, що ми отримали від Бога. Тому починаймо саме з того, щоб пригадати собі, що наш Господь вчинив для нас.

Придивімося до величі й доброти нашого Бога, і ми побачимо, скільки всього Він для нас зробив, робить. На цьому тлі краще помітимо свою невірність і свої падіння.

Вл. Венедикт Алексійчук

Зцілення десяти прокажених Недільне Євангеліє https://www.youtube.com/watch?v=Fsm6W7gQYwQ

Тропар (г. 7): 

Розрушив Ти хрестом твоїм смерть,* отворив Ти розбійникові рай,* мироносицям плач перемінив єси,* і апостолам проповідати повелів єси,* що воскрес Ти, Христе Боже,* даючи світові велику милість.

Тропар (г. 1): 

Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.

Слава: Кондак (г. 7): 

Вже більше влада смертна не зможе людей держати,* Христос бо зійшов, сокрушаючи й розоряючи сили її.* Зв’язується ад,* пророки согласно радуються,* представ Спас, мовлячи тим, що в вірі:* Вийдіть, вірні, у воскресіння.

І нині: Кондак (г. 4): 

Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.

Прокімен (г. 7): Господь кріпость людям своїм дасть, Господь благословить людей своїх миром (Пс. 28,11).

Стих: Принесіть Господеві, сини божі, принесіть Господеві молодих баранців (Пс. 28,11).

Прокімен (г. 1): Будь, Господи, милість твоя на нас, бо уповали ми на Тебе (Пс. 32,22).

Стих: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1).

Алилуя (г. 7): Благо є сповідуватися Господеві і співати імені Твоєму, Всевишній (Пс. 91,2).

Стих: Сповіщати зарання милість твою і істину твою на всяку ніч (Пс. 91,3).

Алилуя (г. 5): Милості Твої, Господи, повік оспівуватиму, сповіщу з роду в рід істину Твою устами моїми (Пс. 88,2).

Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується, на небесах приготовиться істина Твоя (Пс. 88,3).

Замість Достойно, приспів: 

Величай, душе моя, царя – Христа, що хрестився в Йордані.

І ірмос (г. 2): 

Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо.

Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте його в вишніх (Пс. 148,1).

Другий: Явилася благодать Божа спасительна всім людям (Тт. 2,11). Алилуя, тричі.

Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого, якого є храм, прпп. отців у Синаї і Раїті повбиваних, св. рівноап. Ніни, просвітительки Грузії, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Фото і відео – https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0UBBzgqgzenq7mqzr9UZhm9CqJYaJfjQHEW4kYcfsUfdtxex4YougcuthQUr2KgXol&id=100094242541075

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu