Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

13 ГРУДНЯ – НЕДІЛЯ 27-МА ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА. † СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАННОГО

13 ГРУДНЯ – НЕДІЛЯ 27-МА ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА. † СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Кожного разу, коли ми читаємо якийсь уривок Євангелія, він приносить для нас певну духовну науку, настанови для нашого життя. Коли уважно прочитати притчу про безумного багача і історію оздоровлення скорченої жінки, то між ними можна провести певну духовну паралель. Подія скорченої жінки продовжує думку з притчі про нерозумного багача. Обидві ці постаті об’єднує одна проблема – вони є в’язнями. Нерозумний чоловік є в’язнем достатку, а скорчена жінка є в’язнем хвороби. Але для них двох є спільна причина їхньої проблеми – гріх. Вони є в’язнями одного ворога – гріха, сатани, як зазначив Христос у відповідь начальнику синагоги:

 „Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих пут звільнити у день суботній?” (Лк.13,16).

Теперішня світова економічна криза викликає негативний психологічний вплив на багатьох людей, викликає у них пригнічення духа, духовне скорчення дуже часто через брак твердої віри і повної надії на Бога. Це є нова форма неволі, ув’язнення людини злим духом, який старається накинути на людину кайдани розчарування, безнадійності, втрати сенсу життя. Тим, хто може захистити нас від цього поневолення чи визволити з нього, розірвати кайдани, зруйнувати мури гріха, випростати нашого духа є Христос. Коли Ісус Христос навчав одного разу в Єрусалимі, то сказав до присутніх такі слова: „Кожен хто чинить гріх, є невільником гріха. Коли Син визволить вас, справді будете вільними” (Ів. 8, 34,36).

На ліжку хвороби лежав чоловік, на його грудях з’явилися великі рани. Він довго страждав і мучився. Одного святкового дня вся його сім’я пішла до Церкви на богослужіння. Хворий дуже сумував, що він не може також піти до храму. Але цього самого дня йому з’явився уві сні якийсь старець і промовив: „Вставай”. Хворий відповів: „Я не можу встати, бо важко хворію”. Старець знову повторив: „Я тобі говорю, встань, встань і йди також у храм, прослав Бога, що повернув тобі знову здоров’я”. І старець зник з-перед його очей, а хворий відчув у собі якусь дивну силу, почав помалу вставати, не відчуваючи більше болю у своїх ранах. Він зняв пов’язки і з радістю побачив, що вони загоїлися. Вставши, поспішив у храм Божий, щоб щиро подяквати за своє чудесне оздоровлення.

І до багатьох із нас не раз і не два говорить у неділі і свята Господь:

„Встань і йди до Церкви!” А як ми ставимося до поклику Божого?!

Кожен з нас хоче бути щасливим, життєрадісним, мати спокій душі, важливу ознаку щастя. Щоб ми не ставали в’язнями, невільниками гріха, сатани. Якби не складалися обставини життя довкола нас, стараймося жити з Христом, за його заповідями. У важких хвилинах завжди приходьмо до Христа. Тільки Він піднесе нас на дусі, подарує нам справжню свободу, поверне спокій душі і допоможе відчути себе щасливими.

 о. Михайло Чижович, редемпторист

 РЯД.: АПОСТОЛ: ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЕФЕСЯН 6, 10-17.

Браття, кріпись у Господа і в могутності його сили. Одягниться в повне зброю Боже, щоб дати відсіч хитрощам диявола. Нам треба боротися не проти тіла й крові, а проти початку, проти влади, проти правителів цього світла темряви, проти духів злоби в небесних просторах. Тому візьміть зброю Божу, щоб за ліхій години могли протистояти і перемогти все, міцно стояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра, вдягнувшись у броню справедливості і взув ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. Над усе візьміть щит віри, яким зможете випустити всі вогненні стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння та меча духовного, тобто слова Боже.

АП.: АПОСТОЛ: ДО КОРІНТЯН ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.

 Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.

Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.

 РЯД.: ЄВАНГЕЛІЄ: ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 13, 10-17.

 Того часу Ісус навчав в одній з синагог в суботу. Була ж там одна жінка, яка тримала дух у хвості вісімнадцяти років: вона була скорчена і не могла ніяк раситися. Побачивши її, Ісус покликав її і промовив до неї: – Жінко, ти вільна від твоєї недуги.

І поклав на неї руки, і вона зараз же простяглась, і почала славити Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, відповів і мовив до народу: – Шість день є, коли маєте працювати; тоді приходьте і сцілуйся, а не в день суботній.

Господь в відповідь сказав до нього: – Лицемери! Хіба кожен з вас не відв’язує в суботу свого вола чи осла від яселів і не веде поїти? Цю ж жінку, дочко Авраама, яку сатану зв’язав ось вісімнадцяти років, не треба було з цього вузла звільнити в день суботнього?

І як він говорив це, всі противники його засоромли, а всі люди раді всім славим вчинкам, які він робив.

АП.: ЄВАНГЕЛІЄ: ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЙОАНА 1, 35-51.

 В той час стояв Іван і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив: – Ось Агнець Божий.

Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: – Чого шукаєте?

Вони сказали: – Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?

Він відповів їм: – Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.

Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього: – Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).

І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав: – Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).

Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього: – Іди за мною.

А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: – Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.

Натанаїл сказав йому: – Що доброго може бути з Назарету?

Мовив до нього Филип: – Прийди й подивися.

Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього: – Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.

Натанаїл сказав: – Звідкіль ти мене знаєш?

Сказав Ісус і промовив до нього: – Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.

Натанаїл відповів йому: – Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.

Ісус у відповідь сказав йому: – Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.

І сказав до нього: – Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.

 Еф. 6, 10-17. «Кріпись в Господі та в могутності Його сили»

Щодня ми опиняємось у ситуаціях, коли для нас наш обмеженість стає нам очевидним і явним. Ми є свідками своїх падінь, своїх невдалих рішень, бачимо, наскільки ми не здатні дати собі раду з простими життєвими завданнями.

Часто така безвихідь пригноблює нас, ми розчаровуємось і опускаємо руки. Апостол Павло каже нам, щоб ми в таких ситуаціях утвердилися в Господі та у Його могутності. Кожний Бог провадить своїми шляхами. У когось дорога, на перший погляд, проста і рівна, а в когось – кості. Хтось може зберегти це благодать хрещення через ціле своє життя, а хтось, як розбійник на хресті, останньої миті, розкаюся.

Ми не знаємо, чому Бог допускає саме це, а не інше в нашому житті, але знаємо точно – ніщо з того, що відбувається, не відбувається даремно, все має Божу логіку, яка нам деколи стає зрозумілою лише пізніше.

 Тому, будьмо витривалі в Господі, а Його план на нашу життя є тільки один, щоб нас привести до Небесного Царства!

Лк. 13, 10-17. «Побачивши її, Ісус покликав і промовив до неї:” Жінко, ти звільнена від твоєї недуги. “»

Євангеліє зовсім не згадує, чи та жінка просила Ісуса Христа про оздоровлення. Видається, що ні. Також зовсім не згадано, чи вона вірила в те, що Господь зцілює її. Знову видається, що ні. Але бачимо, що Ісус Христос сам виявляє ініціативу, сам, без будь-якої реакції з її боку, зцілює її. Що ж було перед тим? А перед тим вісімнадцяти років вона була скорчена.

Так само в нашому житті іноді приходять різні труднощі, проблеми, клопоти. Стараймося вміти бути витривалими. Прийде час – і Бог розв’яже. Деколи ми потребуємо пройти через ті чи інші складні обставини, вони для нас часто є лікувальними, бо кожна важка ситуація змінює, переобразує нас. Уміймо бути витривалими в наших труднощах і випробуваннях.

 Настане час, і Бог прийде до кожного з нас і зцілить, звільниться від наших недуг і від наших проблем!

Владика Венедикт (Алексійчук)

27-ма Неділя після Зісл. Св. Духа (Лк. 13,10–17), Проповідує о. Микола Бичок, ЧНІhttps://www.youtube.com/watch?v=RCnJRFxQUDM

† СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Св. Андрій належав до тих двох Божих вибранців, що перші, з-поміж дванадцяти апостолів, мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготовив своїми словами св. Іван Хреститель, що їх він висказав до своїх учнів, як побачив над Йорданом Ісуса Христа. Про це таку вістку подає нам св. євангелист Іван, що був тоді над Йорданом з Андрієм і чув Предтечеві слова. Він пише:  “І свідчив Іван (Хреститель), кажучи: Я бачив Духа, що сходив як голуб з неба і перебував на Нім. І я не знав його, але Хто післав мене охристити водою, Той мені сказав: Над ким побачиш Духа, що сходить і перебуває на Нім, це Той, що христить Святим Духом. І я бачив і свідчив, що це Божий Син. Наступного дня знов стояв Іван (Хреститель) і два з його учнів. І побачивши ідучого Ісуса, сказав: Це Божий Агнець. І чули обидва його учні, як говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувшись та побачивши їх, що йдуть за Ним, сказав їм: Чого шукаєте? А вони сказали Йому: Равві, що значить у перекладі Учителю, де живеш? Сказав їм: Прийдіть і подивіться. Прийшли й побачили, де жив; і перебули в Нього той день; а було близько десятої години. А був Андрій, брат Симона Петра, один з двох, що почули від Івана і пішли за Ним. Він знайшов перш свого брата Симона і сказав йому: Ми знайшли Месію, що значить у перекладі Христос. І привів його до Ісуса.”  (Ів. 1:32-41).

Христовий апостол Андрій походив з міста Бетсаїди. Він був братом св. апостола Петра і разом з ним займався риболовством. Виглядає, що він мав принаймні малу освіту, був думаючою людиною і поза щоденною працею на хліб, цікавився справою жидівського народу, тобто справою приходу обіцяного Месії. Пізнати це з того, що з хвилиною виступу св. Івана Предтечі з наукою над Йорданом, він став учнем цього великого й суворого проповідника покаяння. Коли ж св. Іван побачив Спасителя і з великою радістю, що міг виконати почесне завдання його Предтечі, проголосив своїм учням, що Ісус Христос, це обіцяний Месія, що прийшов узяти на себе людські гріхи, Андрій, захоплений словами ІІредтечі, відразу вирішив познайомитися особисто з самим Спасителем. Вони обидва зі св. Іваном Богословом пішли за Ісусом і мали те щастя, що Він запросив їх до Себе в відвідини. Ця надзвичайна зустріч з Ісусом Христом тривала кілька годин. Можемо бути певні, що під час розмови Христос потвердив Предтечеві слова, що Він справді обіцяний Месія, бо негайно по зустрічі прибіг Андрій до свого брата Симона і з великим захопленням заявив, що Ісус Христос з Назарету, це довго вижиданий Спаситель світу. З того часу осталася про апостола Андрія та похвальна згадка, що він перший привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову Його Церкви. Андрій щиро радів, що вже прийшов обіцяний Месія, радів своєю зустріччю з Ним, а також і тим, що й його брат увійшов з Ним у тісні взаємини. Він радів і після того, як Спаситель призначив братові Симонові-Петрові біля Себе важливішу ролю, ніж йому самому.

При першій зустрічі Ісус Христос не покликав був ще Івана, Андрія й Петра, щоб вони відразу осталися при Нім як Його невідлучні учні. З урочистим і рішальним покликом Він звернеться до них трохи пізніше. Тепер вони зможуть ще вернутися до свого риболовства і тільки час-від-часу приходитимуть до Нього, щоб послухати його божественної науки.

Про дійсне покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангелист Іван:  “А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симона, називаного Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: “Ідіть у слід за Мною, то зроблю вас рибалками людей.” Вони зараз оставили сіті і пішли за Ним.”  (Ів. 4:18-20). З цього часу вони вже будуть завжди з Ісусом як його невідступні приятелі й учні, приглядатисьмуть його св. життю й чудам, а Він поучуватиме їх про правди християнської віри й моралі та виховуватиме на Своїх апостолів. Петро й Андрій належатимуть до апостольської дванадцятки.

Наступну згадку про апостола Андрія подає нам св. євангелист Іван з нагоди чудесного розмноження хліба. Про це ми читаємо:  “Коли Ісус підніс очі і побачив, що дуже велике множество йде до Нього, сказав до Пилипа: Звідки купимо хліба, щоб вони їли? Це ж сказав, вивідуючи його, бо Сам знав, що має зробити. Відповів Пому Пилип: За двісті динарів хіба не вистане їм, щоб кожний мало що дістав. Сказав йому один з його учнів, Андрій, брат Симона Петра: Є тут один хлопець, що має п’ять ячмінних хлібів і дві риби, але що це на стільки? Ісус же сказав: Скажіть людям посідати.”  (Ів. 6:5-9).

Було б для нас великою приємністю мати цю свідомість, що апостол Андрій тому згадав Христові про юнака з хлібом і рибою, бо живо вірив, що Христос може зробити чудо, та мав сильну надію, що Він це дійсно зробить, щоб нагодувати тисячі голодних людей. Ми цього певно не знаємо, але одне є певне, що тоді, коли інші апостоли стояли безрадні коло Христа, Андрій, зверненням Спасителеві уваги на хлопця з харчами, зробив відразу щасливий початок. Привівши юнака до Христа, так як колись свого брата Петра, апостол Андрій зробив перше приготування до великого чуда розмноження хліба та насичення поверх п’ять тисяч людей.

Останній раз згадує св. євангелист Іван апостола Андрія на кілька днів перед Христовими Муками. Він так пише:  “Були деякі греки між ними (жидами), що поприходили, щоб поклонитися в празник. Ці отже приступили до Пилипа, що був з Бетсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса. Прийшов Пилип і сказав Андрієві, Андрій знов і Пилип сказали Ісусові. Ісус же відповів їм, кажучи: Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий.” (Ів. 12:20-23). Тут бачимо, що апостол Андрій знову привів людей до Христа. Апостол Пилип не був певний, що зробити з проханням греків. тому звернувся з цією справою до Андрія, а цей вирішив її відразу в користь прохачів.

По вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися Христові апостоли по різних країнах на проповідання Христової віри. Про те, де св. Андрій проповідував Христову віру, не маємо історичної певности. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія виходить, що він проповідував Христову віру тим людям, що жили над Чорним морем. Свою апостольську працю закінчив св. Андрій мученицькою смертю в місті Патраї, па кавказькім боці, близько пізнішого Тмутороканя. Мав він умерти на дереві або хресті, що на ньому він висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. Про це так говорить св. Бернард: “А коли він побачив хрест, то не зблідло його лице і вігі не змінився, але повний радости молився: “О добрий, святий хресте, що за ним я тужу вже так довго! Спокійно і з радістю приходжу до тебе. Ти прийняв мого Спасителя, прийми й мене, його учня, щоб через тебе я дійшов до Нього!” Чи це є слова людини чи скоріше ангела? Це слова мужа, що був спосібний так само терпіти, як і ми, а котрий любив Бога з цілого серця, і та любов була сильніша, як сама смерть. О, якби ми мали таку любов, який солодкий був би наш увесь труд, яким легким усяке вмертвіння, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо цієї любови, а як її маємо, то зберігаймо її в собі та пам’ятаймо слова Спасителя, що хто хоче за Ним іти і бути його учнем, той мусить нести свій хрест.”

Життя святих, Духовні читання для українського народу на кожний день Божого року. Четверта книжка Андрій Йосафат Григорій Трух, єромонах Чину Святого Василія Великого Видавництво ОО. Василіан, Торонто, Канада, 1958

 Тропар воскресний, глас 2: 

Коли зійшов Ти до смерти, Життя безсмертне,* тоді ад умертвив Ти блистінням божества.* Коли ж і умерлих із глибин підземних воскресив Ти,* всі сили небесні взивали:* Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

І апостола, глас 4: 

Як первозваний з апостолів і як верховного брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам нашим велику милість.

Кондак воскресний, глас 2: 

Воскрес єси з гробу, всесильний Спасе,* і ад, увидівши чудо, зжахнувся, і мертві востали,* а творіння, бачачи, радується разом з тобою,* і Адам веселиться, і світ, Спасе мій, оспівує Тебе повсякчасно.

Слава: Кондак апостола, глас 2: 

Мужности богогласника, якого ім’я святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича возхвалім,* бо як давно тому, так і нині до нас закликав:* прийдіть – ми знайшли, кого бажали.

I нині: Богородичний, глас 2: 

В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив Той,* Хто вселився в утробу приснодівственну.

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu