НЕДІЛЯ ПО РІЗДВІ ХРИСТОВІМ. ПАМ’ЯТЬ СВВ. І ПРАВЕДНИХ ЙОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА БОЖОГО.
Неділя по Різдві згадує Йосифа Обручника і пригадує чоловікам їхні подружні, сімейні обов’язки та відповідальність за долю жінки і дітей.
І. Йосиф Обручник.
Пресвята Діва ще до заручин зачала Немовля благодаттю і силою Духа Святого. Повернувшись у Назарет після трьохмісячного перебування у Єлизавети, у Неї вже були помітні ознаки майбутнього материнства. Це змусило праведного і побожного Йосифа невимовно затривожитися: “Як Діва присвячена Господу, могла осквернитися таємним перелюбом?”. Згідно морального Закону він мав відмовитися від Неї, але будучи доброю і чуйною людиною, не хотів ганьбити дівчину перед усім народом. Йосиф помолившись, вирішив таємно відпустити Її. Тоді уві сні йому з’явився Ангел Господній та запевнив, що зачаття є ділом Духа Святого і повелів Йосифові прийняти наречену за дружину і стати прийомним батьком Немовляти.
Йосиф прийняв Марію до себе, вони відсвяткували шлюб, але праведник нікому не видавав велику тайну аж до часу перепису у Вифлеємі. Йосиф став одним із перших свідків чуда над чудесами: народження воплоченого Бога. До того ж йому випала велика честь – дати новонародженому ім’я: Ісус.
Після приходу пастухів та царів йому знову з’явився уві сні Ангел Господній і звелів негайно тікати із Марією та Немовлям до Єгипту, аби уникнути жорстокості Ірода. Після зникнення небезпеки та повернення до Назарета, він знову взявся за теслярство та навчив свого ремесла і приписів Закону малого Ісуса.
Отож, дитинство Господа нашого проходило у щоденній праці та послуху Його земним батькам – Йосифові та Божій Матері. Ось настав час для Ісуса явити Себе Господу і народу, тоді Йосиф смиренно виконавши доручене йому завдання, віддав свою душу Богові у присутності Ісуса та Марії.
ІІ. Біблія про владу чоловіка. (Мт.9,13).
Чоловік і дружина рівні перед Богом, але вони мають різні ролі в сім’ї. Апостол Павло у посланні до Римлян пише: “Заміжня жінка поки живе чоловік, зв’язана з ним законом; а коли помре чоловік вона звільняється від закону” (Рм.7,2). Так само у багатьох організаціях призначають голову, який здійснює нагляд за працею, а Бог призначив чоловіка головою дружини. “Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці – чоловік, а голова Христові – Бог” (1Кр.11,3). Чоловіки повинні брати провід у своїх сім’ях. І далі Біблія дає пораду чоловікам, як використовувати Богом дану владу. “Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити” (Еф.5,25-26).
ІІІ. Ісус – досконалий взірець для чоловіків.
Приклад життя і поведінки Ісуса Христа допоможе одруженим добре виконувати роль чоловіка у сім’ї. Спаситель прагнув потішати і допомагати усім засмученим і пригніченим проблемами сьогодення, а тому пообіцяв: “Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені і я вас успокою” (Мт.11,28-29). Він часто зменшував фізичний біль, а також приносив духовне відновлення. Багато людей знали про це і тому спішили полегшити їхній тягар.
3.1). Чоловік – захисник своєї дружини.
Він бере на себе відповідальність за всіх членів сім’ї, а в зовнішніх відносинах стає лідером. Чоловік – опора для жінки, а жінка – умиротворення для чоловіка. Він повинен створити в сім’ї сприятливу атмосферу для життя і забезпечити дружині можливість повноцінно займатися домашнім затишком. Господиня в хаті – жінка, а дім – захист для жінки. Чоловік вдома накопичує сили для зовнішньої діяльності, а дім свій робить затишною фортецею. Книга Рути каже, як зробити свій дім затишною фортецею і місцем відпочинку для коханої дружини. “І сказала Ноема двом своїм невісткам: “Ідіть, повертайтеся кожна до хати своєї матері (…). Нехай Господь допоможе вам знайти пристановище, кожній – у господі свого чоловіка”” (Рут.1,8-9).
Багатьом людям з дитинства прищеплювали думку, що головне завдання чоловіка — дбати про матеріальний добробут сім’ї. Однак деякі жінки, маючи вдосталь речей, все ж таки почуваються емоцiйно беззахисними, інколи навіть наляканими. Чоловік на людях може бути дуже милим, а вдома ставати жорстоким грубіяном. Жінка маючи власну думку, не погоджується зі своїм чоловіком і тоді чує приказ, що мусить це зробити, бо вона йому присягала. Чоловік з любов’ю має виконувати роль глави у сім’ї.
3.2). Чоловік наслідує приклад Ісуса.
Ваша дружина нездужає, виявляйте до неї особливу увагу й терпіння. Постарайтесь поставити себе на її місце і зрозуміти поведінку. Часами вона стає надто чутливою, а тоді треба добре подумати, що сказати аби не засмутити її ще більше. Поділіться з дружиною своїми думками і почуттями. Часом жінки скаржаться, що з друзями чоловік дуже говірливий, а вдома — ніби води в рот набрав. Ніколи не використовуйте мовчанку як покарання для своєї дружини. Образившись на жінку, чоловік може днями не розмовляти з нею. Через це жінка почувається винною і зневаженою.
Шукайте нагоди допомагати дружині, бо деякі жінки почуваються просто прислугою для свого чоловіка. Чоловік у щасливому шлюбі любить свою дружину і часто їй допомагає, а тому нерідко сам береться за якусь хатню роботу. Наслідувати приклад Ісуса, це значить, ніколи у роздратованому стані не обговорювати проблеми, але треба шукати для цього слушної нагоди. Вивчення Біблії робить чоловіка кращим та з усіх сил виявляє любов до жінки. Біблійне навчання сприяє щастю мільйонів сімей.
3.3). Ісус уважний і співчутливий.
Чоловік повинен розуміти природу жінки і бути готовим до прояву будь-якого настрою жінки. Одна вбога жінка впродовж 12 років страждала від тяжкої недуги. Дізнавшись про Ісусову здатність чинити чуда, вона сказала собі: “Як доторкнуся до його одежі – видужаю” (Мр.5,28). Так і сталося. Жінка підійшла до Ісуса, торкнулась його одягу й відразу одужала. Деякі очевидці цього, вважали її вчинок зухвалим, однак Ісус розумів, що вона була у відчаї. Він лагідно промовив до неї: “Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги”. (Мр.5,25-34). Ісус не засоромив і не докорив їй. Більш того, він розуміє, скільки вона натерпілась, бо справді був співчутливим.
Чоловік повинен терпляче пояснювати жінці, як вести себе в тій чи іншій ситуації, бути чесним та виявляти повагу до неї. Не обговорювати її з ким би то не було. Повага виявляється в тому, що його дружина найкраща. В результаті чоловік отримує натхнення і силу від своєї дружини до життя.
ІV). Покликання чоловіка і жінки.
Чоловік і жінка мають різні місії: Вона є втіленням любові, а Він є закон. Їхнє покликання бути батьком і матір’ю. Жіноче лоно було обране для того, щоб виносити і привести на світ нове людське життя. Все тендітне і крихітне потребує тепла і поживи, щоб зміцніти і зрости. І саме таку можливість дає дитині жіночий організм. Мікроклімат у лоні має бути найкращим, а найкращим для зачатого дитя його робить не кількість вітамінів і калорій, а безумовна любов. Не випадково місце, де жінка виношує плід, знаходиться під серцем. І саме жінці довіряється чи не найважливіше у суспільстві завдання: оточити любов’ю і ніжністю нове створіння, щоб воно ввійшло у світ відкритим і чуйним до інших. Від матері дитина отримує завдаток любові, який живитиме її все життя. Батько ж подасть новій людині руку і покаже, як йти по життю.
Батько представляє закон і на нього рівняються, дотримуються і це правильно. Дитинка ступає крок і дивиться на батька, щоб почути його схвалення: молодець синку, так тримати! Однак впавши, побіжить за потіхою до мами. Батьківська підтримка дає дитині почуття значущості, гідності, підтвердження статі і її важливості. І тут спрацьовують ще такі ознаки закону, як стабільність і сила авторитету. Стабільність батьківської любові говорить про те, що вона не залежить від оцінок у школі чи вимитого посуду. Сила батьківського авторитету утверджує і підтримує сина: “Я пишаюсь тобою сину, ти – справжній чоловік!”, або: “Ти – жінка і це прекрасно. Я дбатиму про тебе і передам тебе у руки гідному чоловікові, щоб ти була щасливою дружиною і доброю матір’ю!”. Невід’ємним елементом закону є відповідальність. Батько, будучи законом і маючи в собі цю рису, вчить відповідальності дітей. Це проявляється в сімейній атмосфері та у процесі виховання. Таким чином, батько є захистом і контролем.
Духовність чоловіка і жінки в їх особистих стосунках теж розставляє визначені ролі: Він – Христос, Вона – Церква. Ініціатива і заклик походять від нього, а вона в послусі їх сприймає і тримає у своєму серці та народжує. Цей дуже важливий момент підтверджує покликання жінки бути матір’ю. Материнство жінки проявляється якраз у виношуванні, обмірковуванні, частих стражданнях, але увінчується радістю спільного народження дитини. Чоловік подає ідеї, а завдання жінки сприймати їх своїм серцем. Жіноча інтуїція підтверджує розумність чоловічого рішення, але першість залишається за чоловіком, тому що інтуїція не може похвалитися вагомими розумними аргументами. Зрештою, все вищесказане лише підтверджує, що такий порядок речей природний і веде до злагоди й добра обох.
Отже, найголовніший обов’язок чоловіка є духовне виховання сім’ї і бути лідером у вихованні дітей. Важливо виховати у дитини добрі якості характеру, бо погані розвинуться самі собою.
Висновки.
Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку” (Мт.1,24). Завдання чоловіка: ставити цілі, планувати правильне життя і домагатися їх осягнення. Голова сім’ї повинен поважати і слухати поради старших та встановлювати добрі відносини з батьками дружини. Чоловік повинен дивитися на будь-яку жінку, як на майбутню або теперішню матір.
Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нашим чоловікам бути цілеспрямованими і приносити у дім радість святого Йосифа Обручника.
Господи поблагослови для наших родин добрих і мудрих чоловіків.
+Єпископ Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ
Виголошено Храмі Архистратига Михаїла м. Коломиї
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ 1, 11-19.
Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об’явлення Ісуса Христа.
Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.
Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п’ятнадцять день. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 2, 13–23.
Як відійшли мудреці, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: – Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.
Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.
Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія: В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання : то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.
Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: – Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.
Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Гл. 1, 11-19 «Євангеліє, яке я вам проповідував, не є за людською мірою»
Що таке Євангеліє? Це та Добра новина, яку пізнали свого часу апостоли, коли перебували з Ісусом Христом, котрий і приніс цю Новину. А саме, що зло і гріх не може вже панувати над людиною, бо в Ісусі Христі людина покликана до життя вічного, до Царства Небесного.
Євангеліє, яку ми проповідуємо, це не лише те, що ми прочитали про Ісуса Христа, почули, чи нам хтось переповів. Остаточна суть Євангелія – це те, що ми особисто зустрілись з Ісусом Христом. Який жив історично і воскрес, однак який є Богом і з яким ми можемо пережити цю зустріч кожної миті нашого життя.
Євангеліє ми не сприймаємо лише з людського досвіду, лише від людей, ніби хтось нас цьому навчив. Бо навіть коли хтось нам вказав шлях до Бога, допоміг, то зустріч із Богом, досвідчення Господа має бути в кожного з нас особисте, і тоді лиш ми стаємо правдивими носіями Євангелія.
Наше свідчення про Бога, наше проповідування про Нього живе настільки, наскільки ми самі живемо Богом!
+ Владика Венедикт (Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Того, що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави − Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* – а тим, що в темноті: З’явіться!
Велике чудо! Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як безсмертний.* Тож прийдіть, племена народів, і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і навчились величати єдиного Бога в трьох особах.
Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас! ти
Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.
Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід, Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітив усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти − образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!
Чим тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас з’явився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели − співання, небо − зорю,* мудреці –дари, пастухи − сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!
З життя твого, Славний, здивувалися ангельські хори,* бачивши тебе в тілі.* Ти, сяючи ангельським життям, подружжям з’єднався* і блистиш зіркою дівицтва;* ремесло твоє смиренне, але достойністю ти перевищуєш усіх святих.* Срібла й золота в тебе не було,* але перлинами чеснот ти оздобився.* І нам, явленний Обручнику Йосифе, випроси з неба благодаті,* щоб посудину тіла чесно берегти для Господа,* земними речами нехтувати,* а небесними збагачуватися.
Хто досягне славу твоєї гідности, Вельмидостойний?* Ти – батько воплоченого Сина Бога живого!* Ти − обручник Обручниці Святого Духа!* Ти – голова святої Родини, дорученої тобі Отцем небесним!* Тому всі ангельські хори й увесь збір святих, що на небі,* з подивом прославляють велич твоєї гідности.* З ними й ми на землі піснями оспівуємо тебе і кличемо:* Слава тому, хто вивищив тебе* достоїнством понад усіх святих!
Котрого прихід Авраам бачив і зрадів,* і кого чимало царів і праведників бачити бажали,* того був ти очевидцем, вихователем й опікуном.* Той, кого передано на руки Симеона один раз,* того ти як дитину часто носив в обіймах і цілував,* проживши з ним понад тридцять років.* Слава тому, хто вивищив тебе* достоїнством понад усіх святих.
Хто досягне висоту твоєї святости, Верховнику патріярхів?* Бо ж праведним тебе засвідчено в заручинах зі святою Дівою Марією.* На яку ж то висоту святости ти піднісся впродовж тридцяти років* з такими світилами, як Ісус і Марія,* оглядаючи їхні вчинки, вслухуючись у їхні слова і вдосконалюючись їхніми молитвами?* Тому і нам, смиренним слугам твоїм, зволь своїми бездоганними молитвами* мати перед собою постійно образ Ісуса і Марії,* а разом з ними і твій, та поступати у святості.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар воскресний, глас 5:
Собезначальне Слово Отцю і Духові,* від Діви роджене на спасення наше,* оспіваймо, вірні, і поклонімся,* бо благоволив плоттю зійти на хрест* і смерть перетерпіти, і воскресити умерлих* славним воскресінням своїм.
Також свята, глас 4:
Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.
І святим, глас 2:
Благовістуй, Йосифе, чудеса Давидові, богоотцю.* Ти бачив Діву, що родила;* з пастирями славословив Ти,* з волхвами поклонився Ти, від ангела вістку прийнявши.* Моли Христа Бога спасти душі наші.
Слава: Кондак святим, глас 3:
Днесь радости сповняється божественний Давид,* а Йосиф хвалу з Яковом приносить;* вінець бо прийнявши через споріднення з Христом, радуються,* і несказанно на землі родженого оспівують, і кличуть:* Щедрий, спасай тих, що Тебе почитають.
I нині: Кондак свята, глас 3:
Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, у вертепі народженого царя – Христа.
І ірмос, глас 1:
Таїнство чудне бачу і преславне: небо – вертеп, престол херувимський – Діву, ясла – вмістилище, в яких возліг невмістимий Христос Бог. Його оспівуючи величаємо.
о. Петро Фостик
