Одна з найкращих легенд лицарських часів середньовіччя – це леґенда про св. Ґраля, себто про ту чашу, в якій Ісус Христос на Тайній вечері перемінив вино у Пресвяту Кров, та в яку опісля Йосиф Ариматеї мав зібрати св. Кров, що виплила з проколеного Христового боку на Голгофті.
Ця чаша, як говорить легенда, з бігом віків сталася у спадок одному побожному еспанському королеві. Він для неї будує окремий замок св Ґраля. Своїм сторожам-лицарям св. Ґраль дарував повне щастя. Щорічно у велику П’ятницю прилітав голуб з неба та приносив до Ґраля освячену частинку хліба, і це відновляло його силу.
Служіння св. Ґралеві уважалося за найбільшу честь і щастя, але сюди були допущені тільки ті царі, що відзначилися невинністю, покорою, вірністю і лицарством.
Ця побожна легенда для кожного священика є живою дійсністю. Сам Христос кличе священиків на сторожів-лицарів не чаші, щоб Він у ній правив першу Службу Божу, а найсвятішого Таїнства на землі, Пресвятої Євхаристїї, Таїнства Тіла і Крови Христової. Відношення священика до цієї св. Тайни є унікальне, він нею завідує. Її підтримує в існуванні, її жертвує підчас св. Літургії, нею кормить себе і душі. Тож погляньмо на відношення священика до Пресвятої Євхаристії, до св. Літургії.
СВЯТА ЛІТУРГІЯ І СВЯЩЕНИК
Відомий автор аскетичних книжок отець К. Марміон каже:
«Щоб гідно говорити про цю Жертву треба б радше бути ангелом, ніж чоловіком. І навіть тоді не був би в пояснити всі таємниці престола, бо тільки Бог може зрозуміти повну вартість Жертви Бога”.
1.Св. Літургія – найважливіший обов’язок священика
Ватиканський Собор II в декреті “Про Літургію” каже:
“Проте Літургія є тією вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, і одночасно тим джерелом, звідки випливає вся її сила” (ч.10).
А в декреті ”Про пресвітерів”; Собор говорить:
“Через пресвітерське служіння звершується, разом із жертвою Христа, єдиного Посередника, духовна Жертва вірних, яка – їх руками і в імені всієї Церкви – приноситься безкровно і таїнственно в Євхаристії, доки сам Господь не прийде. До цього змагає і в цьому звершується пресвітерське служіння. Пресвітери, – взяті з-поміж людей поставлені в тому, що відноситься до Бога, щоб приносити жертви за гріхи” (ч.2 і 3).
2. Св. Літургія – найсвятіша чинність священика
Св. Літургія – це те найцінніше і найсвятіше, що має Христова Церква. Вона є осередком цілого католицького богослуження. Через що священик стає священиком? Через дану йому ласку приносити Безкровну Жертву Служби Божої. Цей привілей зарезервований тільки священикові.
Православний богослов Хомяков каже:
“ В Літургії знаходиться вся повнота церковної науки й церковного духу, не у звичайних знаках і символах у Слові життя і правди з висоти натхненім. Тільки той розуміє Церкву, хто розуміє Літургію”.
“Бо в святій Євхаристії, – каже Собор,
– міститься все добро духовне Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха і життєдайний Хліб, який через своє Тіло, – оживлене й оживляюче в Святому Дусі, – дає життя людям. Тому Євхаристія являється джерелом і вершиною усієї Євангельської науки і проповіді. Не може, одначе, постати жодна християнська спільнота, якщо вона не має коріння й основ у відправі Пресвятої Євхаристії, від якої треба починати всяке виховання в громадському дусі” (ч.5).
Сл. Б. митрополит Андрей Шептицький ось так оцінює Жертву Служби Божої:
” Немає святішого, величавішого та важливішого діяння ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевищує у важливості всі діяння, що їх історики записують як важливі історичні події. Навіть найбільші події у світі – все те малозначне з в порівнянні зі Службою Божою” (До священиків. Про відправу Сл. Божої).
Святий Іван Евдес говорить:
“Свята Жертва Служби Божої така велична, що треба би три вічності, щоб її гідно віправити. Перша вічність – на приготування, друга – на відправу, повну любови, третя – на подяку.
3. Св. Літургія – основа гідности священика
“Пресвітери, – каже Собор, – передусім як священнослужителі, заступають у Жертві св. Літургії особу Христа, який віддав себе самого в жертву для посвячення людей; вони і запрошені, щоб наслідували те, що виконують, щоб так відслужуючи таїнство смерті Господньої старалися вмертвляти в своїх членах свої хиби й пожадливості. В таїнстві Євхаристійної Жертви, в якому священики виконують свій найвизначніший обов’язок, звершується постійно діло нашого спасіння” (ч.ІЗ).
Папа Іван Павло II, відвідуючи Францію 1-го червня 1980 року, стрінувся з 90-тисячною групою молоді на найбільшому стадіоні столиці. Замість про-
мови він вирішив давати відповід на список 20-х запитань, пригото ваних для нього.
Десяте питанні звучало:
“Як ви дивитеся на священик: сьогодні?”
А на це Папа відповії коротко. Я є папою два роки єпископом понад двадцять, одначе найважливішою справою длі мене завжди залишиться факт, що я священик, факт, що як священик можу служити Пресвяту Євхаристію кожного дня; що можу відновляти Христову Церкву і Ньому віддавати все для Небесного Отця: всі речі, світ, людство і себе самого”.
o. Юліян Катрій. ЧСВВ – «Світло« 2002р.ч.5. стор.172-173.
o. Петро Фостик
