Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

Проповідь вл. Володимира (Ющака) в часі Храмового Празника Різдва Пресвятої Богородиці у Білому Борі – 20.09.2020 р.

Проповідь вл. Володимира (Ющака) в часі Храмового Празника Різдва Пресвятої Богородиці у Білому Борі – 20.09.2020 р.

Білий Бір, дня 20 вересня 2020 р.

Слава Ісусу Христу!

Всечесніші Отці, Високопреподобна Сестро,

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

 

Дуже сердечно вітаю всіх учасників цьогорічних торжеств зв’язаних зі святкуваннями Храмового Празника Різдва Пресвятої Богородиці у Білому Борі. Голим, неозброєним в оптику, оком, видно, що цьогорічні торжества відмінні від минулорічних та від усіх попередніх. Передовсім зустрічаємось у малій спільноті, яку в більшості творять місцеві парафіяни та сусіди прибулі з найближчих парафій. Згідно зі скорішим комунікатом, з огляду на епідемічне загроження та з огляду на вимагання санітарних служб, щодо способу проведення прощ, були відкликані паломництва з поодиноких наших парафій. Тому теж на площі біля церкви немає сьогодні великої кількості машин, автобусів. З огляду на резиґнацію з цьогорічної прощі наших вірних до Білобірського Санктуарію немає також сповідальниць виставлених на зовні та традиційних черг до сповіді, які були притаманним елементом Білобірського празника.

Друга зміна, якої годі не зауважити, така, що Божественну Літургію служимо в цьому році у середині храму, з обмеженою кількістю вірних а решта присутніх молиться на зовні церкви. Не будемо також робити традиційної процесії довкола храму з Іконою Матері Божої, Матері Скитальців, яка також вписалась у традицію Білобірських святкувань.

Відмінність цьогорічного Білобірського празника від минулорічного, яка є консеквенцією пандемії, зауважимо в багатьох ділянках. Вперше, за понад шістдесятирічну історію Білобірського відпусту потрібно було відкликати традиційну прощу. Навіть у найгірших часах комуністичних репресій, воєнного стану, чогось такого не траплялось. Досі ми кожного року з зацікавленням очікували скільки людей приїде до Білого Бору. Завжди ми були раді, коли людей було багато. В цьому році оправданням є небезпека можливого зараження коронавірусом а також відповідальність за тих, які до цього святого місця мали б приїхати. Всі ми однак повинні пам’ятати, що церква не є місцем де ми можемо бути найбільше наражені на небезпеку зараження. Більше людей заражується в часі весіль, в часі родинних та бізнесових зустрічей. Більша небезпека загрожує нам коли ідемо зробити закупи в магазині, коли ідемо до праці, коли користаємо з загально-доступної комунікації, чи, коли наші діти ідуть до школи та опісля повертають до домів, бо не відомо чи не принесуть з собою грізного віруса. Потенційно небезпечних під оглядом епідемічним місць є дуже більше і зовсім не мусять бути ними наші храми, закладаючи, що в церквах будуть збережені основні принципи санітарної безпеки – будуть ношені масочки, буде збережена належна відстань та будуть присутні і використані засоби до дезинфекції рук.

Ситуація пов’язана з епідемічним загроженням, яка доторкає нас, має парадоксально також свої позитивні наслідки. Плюсом, без сумніву, є те, що від половин березня наша щонедільна Божественна Літургія транслюється в телебаченні на програмі TVP Historia. Найперше трансляції велись з Вроцлавського собору а від початку вересня вони передаються з Архієпархіального собору в Перемишлі. Пряма трансляція в телебаченні не звільняє однак нікого з молодих, повних сили і здорових осіб, з обов’язку участі у недільній Службі Божій. Напевно однак справляє вона велику радість та дає духовну потіху особам старшим і хворим, які неспроможні вже піти до церкви. Завдяки трансляції ці наші вірні можуть дальше жити життям Церкви.

Цьогорічна пандемія спричинила також те, що ви, як парафіяни Білого Бору, можете бути учасниками свого власного парафіяльного відпусту а не лише служити як охорона паркінгу, чи прицерковної площі. Тому напевно теж цьогорічні парафіяльні святкування будуть для вас дуже спокійнішими та сподіюсь, глибше пережитими. Потрібно використати цю ситуацію для свого власного духовного пережиття празника. Парадоксально, це свого роду дар, який в цих важких часах є вам дарований. Тому було б втратою підходити до цьогорічних святкувань лише в аспекті меншого технічного та логічного навантаження.

Цьогорічні святкування, тобто вчорашня Велика Вечірня з Литією, сьогоднішня Божественна Літургія, трансюються у прямому ефірі в інтернеті, на єпархіальному каналі ю-тюб. Тому нас мабуть є трошки більше на цих торжествах ніж це, що видно в храмі та на прицерковній площі. У найближчий вівторок, о год. 12.55, буде передаватись у TVP1 ретрансмісія з сьогоднішніх святкувань. Варто про це пригадати іншим нашим вірним, щоб бодай в цей, віртуальний спосіб, всі ми могли стати учасниками Білобірського відпусту.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

При нагоді цьогорічної незвичайної ситуації хочу хвилину часу присвятити Білобірським святкуванням та опісля затриматись ще при особі Пресвятої Богородиці.

Мабуть ми неспроможні сьогодні точно сказати чому власне щорічні Білобірські святкування стали центральними для наших вірних з території від Ґданська, через Кошалін, аж до Щеціна, а також для вірних з Зеленогірщини та з інших закутків Польщі. Ми не спроможні мабуть також сьогодні сказати, чому власне до Білого Бору ідуть в паломництві тисячі наших вірних. На Поморю було більше наших парафіяльних спільнот, які почали діяти в кінці п’ятдесятих та на початку шістдесятих років минулого століття, але ніґде немає такого відпусту, який притягав би стільки паломників. На Сувальшині є Хшаново – Вощелє, де працював о. мітрат Мирослав Ріпецький і там, на Празник св. Верховних Апостолів Петра і Павла, приїжджали і дальше приїжджають вірні з Вармії і Мазур. Але це другий кінець Польщі. Годі мені, а напевно також і вам, сьогодні сказати з якої причини Білобірський храмовий празник став спільним святом не тільки білобірчан, але також наших вірних з півночі Польщі та з інших її закутків. Може поштовх цьому дав о. мітрат Степан Дзюбина, перший Білобірський парох, а опісля підтримали його ідею наступні білобірські парохи? Може значення мало географічне положення Білого Бору, у центрі, поміж Ґданськом і Щеціном? Може вплив на такий розвиток ситуації мала українська школа в Білому Борі, з цілим  її педагогічним колективом та з учнівською спільнотою? Може до традиції центральних святкувань у Білому Борі спричинились вірні білобірської парафії, особливо завдяки своїй гостинності, відкритості та готовості перебрати на себе щорічний труд підготовки празника? За цей Ваш щорічний труд – дуже дякую. Може на те, що кожного року, спішимо до Білого Бору на Празник Різдва Пресвятої Богородиці, мала вплив ікона Пресвятої Богородиці, яка тут знаходиться? Насправді не знаєми ким вона є намальвана, хоча ходять про це різні чутки. Знаємо, що біля 2000 р. була вона відновлена знаною варшавською консерваторкою, Марією Ортвайн, яка померла у 2011 р. Мабуть можна було б пробувати шукати ще багато інших можливих причин цього феномену, що Білий Бір став нашим духовним центром, тут, на півночі нашої Єпархії.

Пам’ятати мусимо однак, що не все знаходиться тільки і виключно у людських руках та не все тільки від нас залежить. Завжди останнє слово має наш Господь, який є володарем часу і часів, Який свій план творить без поспіху, знаючи те, що буде в майбутності, яка для Нього завжди є теперішністю. Мабуть також і в цьому випадку Господь скоріше задумав свій план щодо Білого Бору, в який від початку було вписано розвиток цієї спільноти з її служінням також для інших парафій, з піднесенням її до рівня Марійського Санктуарію, з багатотисячними щорічними прощами, з Іконою Матері Божої, яка ділить долю зі скитальцями цього світу. В задумах Божих було мабуть і те, щоб це місце стало місцем молитви нашого народу і то не лише в часі традиційного річного Празника Різдва Пресвятої Богородиці та в інші спокійні часи, але також, чи особливо тоді, коли дуже потребуємо Покрову Пресвятої Богородиці. Думаю що таким особливим моментом в якому Білобірський Санктуарій з Іконою Матері Скитальців чекає на прочан повинен бути власне цей час епідемічного загроження, який переживаємо. Бо де інде мали б ми прибігати з кличем про допомогу, як не тут, до Ікони Матері Божої, Матері Скитальців, як не тут, до Єпархіального Марійського Санктуарію, де повинно бити молитовне серце нашої єпархії? Думаю, що ми всі ще не усвідомляємо до кінця що означає мати Марійський Санктуарій та які духовні зобов’язання з цього для всіх нас випливають.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

В кінці сьогоднішнього Євангелія ми мали нагоду почути особливі слова. Євангелист Лука пише про те, що мало місце після зустрічі Ісуса в домі Марії і Марти: Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він озвався: Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його (Лк. 11, 27-28).

Це святе місце в якому знаходимось, приписане Пресвятій Богородиці. Тут кожного року приходимо в празник Її Різдва. Тут знаходиться Богородична Ікона Матір Скитальців перед якою випрошуємо заступництва у Її Сина для нас, для нашої Церкви і народу, для нас самих та для наших родин. Приходимо, в день Її дочасного народження, щоб подякувати за Дар Її Сина, якого Вона породила, як Богородиця, як Теотокос. Разом з нами також цілий християнський світ дякує Богові за дар Її Материнства. Голос жінки який записав Євангелист Лука, є власне голосом людства, яке радіє Богоматеринством Марії: Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили (Лк. 11, 27). Ми не дивуємось цим словам і самі до них приєднюємось. Однак діється щось несподіваного. На слова безіменної жінки, яка тоді відізвалась, відповідає сам Ісус Христос. Відповідає, як на наше відчуття, дещо дивно: Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його (Лк. 11, 28). Пресвята Богородиця справді була благословенною і щасливою, бо була вибрана стати Божою Матірю. До цієї місії була підготовлена між іншими через захорону перед первородним гріхом. Однак, за словами Христовими, справді щасливою вчинило Пресвяту Богородицю, не так Її Боже Материнство, як радше її відкритість на слухання Божого Слова та диспозиційність супроти Божої волі. Не можна применшити честі яка приналежна Пресвятій Богородиці з огляду на Її Боже Материнство. Однак, на думку Спасителя, людина може бути справді щасливою щойно і тільки тоді, коли буде слухати Боже Слово та зберігати Його у своєму житті.

Тут насувається рефлексія про головний сенс нашої участі у прощах, церковних торжествах, в тому також про сенс участі у Білобірській прощі. З Христових слів виходить, що ми повинні приходити тут передовсім про те, щоб слухати Боже Слово та наче записувати його опісля у своєму серці. Цим, почутим Божим Словом, ми повинні бути збагачені та скріплені на цілий наступний рік. Тут почуте Боже Слово повинно налаштовувати нас на творення добра та на уникання гріха у нашому житті. Тут ми повинні наставляти не лише наші вуха але також наші серця на слухання цього, що хоче до мене сьогодні сказати Господь. Всі інші рації, мотиви нашої участі у Білобірському празнику та у прощі стають другорядними.

Тому бажаю сьогодні всім вам, тут присутнім, тим, які єднаються з нами через інтернет, щоб ми пробували сьогодні почути те, що хоче сказати до нас Господь. Ідеться не лише про те, щоб запам’ятати зміст проповіді, але в більшій мірі про те, що прямо до кожного з нас буде говорити у молитві Господь. Тому постараймось після Божественної Літургії знайти для себе хвилину на особисту молитву. Затримаймось у молитві перед Іконою Білобірської Пресвятої Богородиці, Матері Скитальців, бо Вона також готова передати нам волю Свого Сина. Опісля, почувши це слово, спрямоване особисто до нас, нехай буде воно творчим і скріплюючим нашу віру та нехай має реальний вплив на нашу поведінку протягом найближчого року.

У цьому нехай благословить вас Господь а Пресвята Богородиця, Матір Скитальців, нехай скріплює вас та захищає на дорогах щоденного життєвого мандрування.

Слава Ісусу Христу!

Dodaj komentarz

Close Menu