Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішню проповідь хочу розпочати від подання кількох повідомлень. Перша добра вістка така, що ця проповідь буде, мабуть, коротшою від виголошених мною у минулі неділі. Друге повідомлення таке, що через тиждень, в останню неділю серпня, буду очолювати Божественну Літургію в Кошаліні, в часі храмового празника. В нашому Вроцлавському соборі Літургію буде очолювати один з наших отців, який, сподіюсь, також не буде довго говорити.
Чергове добре повідомлення таке, що від першої неділі вересня, після майже півріччя щонедільних молінь у Вроцлавському соборі, недільна Божественна Літургія о год. 8.00, буде передаватись на каналі TVP Historia з Архієпархіального Собору в Перемишлі. Зможемо віртуально перенестись до духовного центру нашої Церкви у Польщі, яким є Перемиський Архієпархіальний Собор.
Користаючи з нагоди, запрошую тих, які будуть мати можливість, приєднатись до спільної молитви у Лігниці та Кошаліні. Обі наші парафії, які є під покровом Успення Пресвятої Богородиці, будуть в цих днях відзначати свій храмовий празник – відпуст, чи, як кажеться на Лемківщині, – кермеш. В Лігниці будемо молитись в найближчу п’ятницю, 28 серпня, о годині 10.00, а в Кошаліні, в наступну неділю, 30 серпня, також о годині 10.00. Думаю, що можу в імені місцевих Отців Парохів, о. мітрата Богдана та о. Мирослава, і, очевидно, своєму, всіх вас сердечно запросити на ці торжества.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Я переконаний, що немає великої потреби глибшого пояснення змісту і значення сьогоднішньої Євангельської розповіді. Милосердя царя, який легкою рукою сповняє прохання свого боржника, і прощає йому неймовірний борг, висотою десять тисяч талантів, різко контрастує з боргом всього 100 динарів і браком милосердя супроти свого боржника, того, який сам щойно зазнав милосердя. Це неймовірний контраст, бо один талант – це приблизно вартість 30-ти кілограмів золота, а 10000 талантів, це вже золото вагою триста тон. З іншого боку, один динар – це у Христових часах, вартість цілоденної праці одного робітника. Сто динарів робітник міг отже заробити протягом приблизно трьох-чотирьох місяців. На зароблення триста тон золота, тобто приблизно 75-ти мільярдів сьогоднішніх золотих, не вистачило б цілого людського життя. Нічого дивного, що інші слуги не могли погодитись з такою несправедливістю і повідомили про все свого царя, який наказав вкинути невдячника у в’язницю, з якої, мабуть, ні він, ні його близькі, вже ніколи не вийшли.
Застановляємось, чи маємо тут справу з автентичним, зачерпнутим з життя, фактом, про який розповідає Христос, чи тільки і виключно з притчею, тобто з видуманим оповіданням, завданням якого було показати людям, трохи на різкому прикладі, правди, які вони повинні собі засвоїти. Мабуть, ця друга версія є найбільш правдоподібною. Бо годі було б знайти з-поміж людей когось, хто легкою рукою, керуючись тільки співчуттям і милосердям, був би готовим відмовитись від повернення собі боргу, вартого 300 тон золота. Без сумніву, Христос хотів цим навчити нас чогось дуже важного.
Перша думка, яка відразу насувається, є та, що ми всі повинні бути милосердними супроти інших людей. Ми не повинні закривати своїх вух та очей на недолю іншої людини. Ми повинні принаймні пробувати вислухати людину, яка переживає злидні та простягає до нас свою руку. Причиною людського нещастя можуть бути не тільки проблеми, пов’язані з її матеріальними клопотами, з браком грошей на хліб, чи браком праці. Людина може знаходитись у біді з причини слабкого здоров’я, а, ще частіше, з причини легковаження її іншими людьми, часто найближчими, які можуть вчиняти їй кривду, принижувати її гідність, чи просто обминати її здалека, як прокажену. Людина може потребувати милосердя також тоді, коли ніхто не хоче з нею говорити, чи бодай хвилину послухати її. Це стосується часто людей старших, про яких забули їхні діти, онуки та рідні. Трапляється, що найближчі не лише не мають часу відвідати своїх старших батьків чи дідів, але також не можуть здобутись, щоб принаймні зателефонувати до них та хвилину порозмовляти. Пригадують собі про них часто щойно тоді, коли треба поділити маєток, який залишився після їхньої смерті. Один лікар розповідав мені, що серед його пацієнтів часто трапляються старші особи, які не потребують особливої медичної допомоги, лише хочуть поговорити, бо лікар достерігає в них людей.
Ми повинні бути милосердними. До цього не потрібно мати 10000 талантів золота. Вистачить сто динарів, а в більшості випадків навіть й цього не потрібно. Треба лишень достерегти горе іншої людини і не бути байдужим. Байдужими не були товариші другого боржника, які не могли стерпіти несправедливості, і про все повідомили царя.
Друга думка, яка виникає сьогодні, така, що насправді милосердним може бути тільки Бог. Розповідаючи про милосердного царя, Христос хотів показати на його прикладі, яким безмежним є Боже милосердя. Лише для Бога людина є вартіснішою від всіх земних багатств. Щоб спасти людину, тобто звільнити її від неволі гріха і смерті, Бог посилає на світ Свого Єдинородного Сина, щоб Він віддав за нас, на хресті, своє життя. Найбільшим проявом Божого милосердя надалі залишається можливість увільнення людини від неволі гріха і душевної смерті. Бог чекає на людину. Він готовий простити всі її гріхи та привернути стан Божого Синівства. Людина повинна бути готовою черпати з цього Божого милосердя. Проблемою сьогоднішньої людини є, однак, часто те, що вона такої допомоги не потребує, або вмовляє собі, що не мусить просити прощення, бо не почувається до гріха. Інколи вважає, що ніхто, навіть Бог, не спроможний увільнити її з неволі гріха.
Сьогодні маємо нагоду, щоб переосмислити наше ставлення до великого Божого милосердя, якого можемо досвідчити у Таїнстві Покаяння. Цьогорічна світова пандемія затримала нас у хатах, навіть в часі Великодніх Свят. Часами ще досі з підозрінням дивимось один на одного, бо не знаємо, чи хтось, хто знаходиться біля нас, не є носієм корнавіруса. Неозброєним оком видно, що ми також боїмось приступати до Святої Сповіді, бо це близький контакт зі священником та при сповідальниці перед нами сповідались інші особи. Ми, як душпастирі, спостерігаємо, що частою проблемою є сьогодні брак сповіді, а з цим також і брак Пресвятої Євхаристії. На жаль, пів року це досить довгий час, протягом якого можна було відвикнути від сповіді та від Святого Причастя. Чим довше буде тривати такий стан, тим важче буде опісля повернути до нормальності.
Сьогоднішнє Євангельське вчення закликає нас бути милосердними до інших людей, але також заохочує нас черпати повними пригорщами з криниці Божого Милосердя. Не позбавляймо себе того дару, який увільняє від неволі гріха і смерті та дає життя вічне.
В наших церквах впроваджені різні процедури, які мають забезпечити нас перед евентуальним зараженням в часі Служби Божої, в часі Святої Сповіді, чи в часі прийняття Святого Причастя. Якщо ми самі дотримуватимемося приписаних норм безпеки, головно тих, які стосуються відповідної відстані, дезинфекції рук, закривання масками уст і носа, то не будемо наражені на небезпеку захворювання.
Всіх заохочую проявляти милосердя супроти інших людей. Самі також не забуваймо користати з Божого дару милосердя, який відкритий для нас. Поводімся мудро, тоді також і ми досвідчимо милосердя, яким зможемо опісля обдарувати інших.
Щиро дякую всім за піврічну спільну молитву за посередництвом телебачення. Сподіємось, що наші богослужіння будуть надалі транслюватися на антені TVP Historia і, по якомусь часі, повернуть до Вроцлава. Запрошую також користати з камери он-лайн, доступної на нашому сайті www.cerkiew.net.pl , за допомогою якої можна слідкувати і брати віртуальну участь у всіх недільних і щоденних богослужіннях у нашому Вроцлавському соборі.
Вже від наступної неділі, також в часі Божественної Літургії о год. 8.00, буде можна користати зі святої сповіді, до чого сердечно запрошую.
Слава Ісусу Христу!
