У четвертий день своєї Апостольської подорожі у Португалію, 5 серпня 2023 року, Папа Франциск покинув Лісабон та направився до санктуарію Пресвятої Богородиці у Фатімі, щоби там піднести молитву за мир у всьому світі. Увечері Папа взяв участь у вечірній зустрічі з молоддю в лісабонському парку Тежу.
Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Папа у Фатімі: кожен з нас важливий в очах Божої Матері
У суботу, 5 серпня 2023 року, Папа Франциск на кілька годин залишив Лісабон, де триває Світовий день молоді, щоб здійснити прощу до санктуарію Пресвятої Богородиці у Фатімі. Цей момент був доданий до програми Апостольської подорожі в Португалію на бажання Святішого Отця, який хотів тут разом з молоддю помолитися за мир у світі, й особливо — в Україні. Молитовна зустріч за участю хворих юнаків і дівчат, а також групи в’язнів, відбулася у каплиці Об’явлень, прибувши до якої, Папа Франциск віддав шану Пресвятій Діві Марії перед Її статуєю, поклавши квіти до її стіп та подарувавши вервицю. Загалом, на площі перед санктуарієм зібралося коло 200 тисяч молільників. Молитва Розарію проводилася різними мовами, а по завершенні Наступник святого Петра разом з усіма присутніми заглибилися в молитовну тишу, що тривала кілька хвилин. Кілька разів протягом цього етапу Наступник святого Петра занурювався у мовчазне зосередження, зі скорботою підносячи молитву за мир.
Мати, двері в якої відчинені для всіх
Після короткого вітального слова місцевого єпископа Святіший Отець виголосив невеличку промову, промовляючи експромтом, в якій зазначив, зокрема, що Церква є матір’ю, двері якої відкриті для всіх, адже кожен є важливим в очах Божої Матері. «Ми молилися Розарій, прекрасну і життєдайну молитву, тому що вона дає нам зв’язок з життям Ісуса і Марії. І ми роздумували над радісними таємницями, які нагадують нам, що Церква може бути тільки радісним домом. Маленька каплиця, в якій ми перебуваємо, є прекрасним образом Церкви: гостинна, без дверей: Церква не має дверей, щоб кожен міг увійти. І тут ми також можемо наполягати на тому, щоб кожен міг увійти, бо це дім Матері, а мати завжди має відкрите серце для всіх своїх дітей, для всіх, всіх, всіх, всіх без винятку», — наголосив він.
Мати, Яка поспішає з допомогою
Святіший Отець зауважив, що паломництво є «Марійською рисою», адже першою, хто вирушив у паломництво після Благовіщення, була саме Марія. Як тільки вона почула, що Її родичка при надії, а вона була вже похила літами, то «побігла» до неї, щоби послужити. За його словами, серед різних звернень, які існують до Богородиці, ми можемо також додати: «Діва, Яка прибігає, щоразу, коли виникає проблема». «Вона поспішає, щоби бути поруч із нами, поспішає, бо є Матір’ю», — сказав Папа, додаючи, що Богородиця супроводжувала Ісуса, і не ховалася після воскресіння, а супроводжувала учнів, очікуючи Святого Духа, та супроводячи Церкву, яка зростала після П’ятидесятниці.
Мати, Яка вказує на Христа
Наголосивши на тому, що Діва Марія ніколи не виривається на перше місце, а супроводжує, Наступник святого Петра зауважив, що Вона приймає нас, але вказує на Ісуса, подібно як Кані, мовивши: «Зробіть те, що вам скаже». «Такими є два жести Марії. Задумаймося над ними. Вона приймає нас усіх і вказує на Ісуса. І робить це трохи поспішно, „кваплива“. Богородиця „кваплива“ всіх нас приймає і вказує нам на Ісуса», — сказав Папа, заохочуючи паломників, які сюди приходять, завжди про це пам’ятати. Він також додав, що Богородиця прийшла на це місце, «щоб невіра багатьох сердець відкрилася на Ісуса», і навіть своєю присутністю Вона вказує нам на Нього. «Друзі, Ісус любить нас настільки, що ототожнює Себе з нами і просить нас співпрацювати з Ним. А Марія показує те, що Ісус просить від нас: прямувати життям співпрацюючи з Ним», — додав Святіший Отець.
Підсумовуючи, Наступник святого Петра заохотив паломників, щоби вони, споглядаючи на зображення Пресвятої Богородиці, замислилися над тим, «що Марія говорить мені як Мати, на що вказує мені пальцем». «Зробімо невеличку паузу в мовчанні, і нехай кожен у своєму серці скаже: „Мамо, на що Ти вказуєш мені? Що в моєму житті Тебе турбує? Що в моєму житті Тебе хвилює? Що в моєму житті є такого, що Тебе зворушує? Що в моєму житті є такого, що Тебе цікавить, і Ти вказуєш на це?“. І там вона вказує нам на серце, в яке має прийти Ісус. І так само, як нам Вона вказує на Ісуса, так і Ісусу Вона вказує на серце кожного з нас».
Після хвилини зосередження Папа Франциск завершив зустріч проказуванням молитви ангельського привітання «Радуйся, Марія» та уділивши всім своє благословення. З Фатіми Святіший Отець повернувся до Лісабона.
Папа: Маріє, посвячуємо Тобі Церкву і світ, особливо країни в стані війни
Прибувши вранці в суботу, 5 серпня 2023 року, до Марійського санктуарію у Фатімі, Папа Франциск занурився у тривалу мовчазну молитву, в якій разом з ним єдналися 200 тисяч паломників, які зібралися на площі перед санктуарієм. У ці хвилини, як пояснив журналістам речник Апостольської Столиці Маттео Бруні, Святіший Отець «з почуттям внутрішнього болю молився за мир». Молитві в цьому намірі особливо був присвячений четвертий десяток молитви Розарію, яка почалася опісля.
Молитва Папи
Після завершення цього паломництва на аккаунті Папи Римського @Pontifex з’явився графічний твіт, на якому бачимо Святішого Отця в зосередженні перед статуєю Пресвятої Богородиці та текст молитви: «О Маріє, ми любимо Тебе і уповаємо на Тебе. І Тобі тепер наново ввіряємо себе. З серцями дітей посвячуємо Тобі наші життя, назавжди. Посвячуємо Тобі Церкву і світ, особливо країни, що перебувають у стані війни. Випроси для нас миру. Ти, Діво дороги, відкриваєш стежки там, де, здається, що їх немає. Ти, що розв’язуєш вузли, розплутай клубки егоїзму і тенета влади. Незрівнянна у великодушності, наповни нас лагідністю, наповни нас надією і дай нам скуштувати радість, яка не минає, радість Євангелія. Амінь».
Папа учасникам СДМ: радість — місіонерська, несіть її повсюдно
Життям завжди потрібно прямувати вперед, а якщо падаєш, то потрібна допомога, щоб піднятися. Це постійне тренування, бо ніщо у світі не є безкоштовним, окрім любові Ісуса. Таке завдання Папа Франциск доручив приблизно півтора мільйонові юнаків і дівчат, які ввечері, 5 серпня 2023 року, заповнили величезний парк Тежу в Лісабоні, де вже від полудня почали облаштовуватися з карематами, спальними мішками, термоковдрами та наметами для чування на СДМ, передостаннього акту тижня подій, що відбувалися на португальській землі. Вони прибули на «Campo da Graça», Поле Благодаті, пройшовши приблизно 8–10 кілометрів пішки, мирно, але з радістю наповнивши вулиці столиці. Тут більшість залишиться і до заключної Святої Меси, яку Папа очолить у неділю вранці.
Радість є місіонерською
У промові, яка одразу перетворилася на діалог з молоддю, з запитаннями Папи Франциска, що спонукали уважну та приготовану аудиторію до відповідей, Наступник святого Петра пояснив глибокий сенс жесту Марії, яка, щоб дістатися до своєї родички, «встала і пішла поспішаючи», незважаючи на те, що тільки-но отримала ангельське благовістування. Богородиця, наголошує Папа, «замість того, щоб думати про Себе, думає про іншу», про свою родичку, адже «радість є місіонерською», вона не призначена для себе, а для того, щоб нести щось іншим. Папа Франциск кілька разів повторив це, просячи молодь повторити за ним: ми повинні нести радість іншим, пам’ятаючи про те, що інші також приготували нас до її прийняття. Це люди, які принесли світло в наше життя: батьки, бабусі й дідусі, друзі, священики, богопосвячені особи, катехити, аніматори, вчителі, і Святіший Отець попросив юнаків і дівчат вшанувати їх хвилиною молитовної тиші. Вони є «корінням радості», пояснив він, адже радість, яку потрібно приносити, не повинна бути скороминущою чи миттєвою, але повинна «вкорінюватися». А це не відбувається в стінах бібліотеки, це слід шукати і відкривати в діалозі з іншими.
Допомагати підвестися тим, хто впав
Ще одне запитання, яке Папа поставив юнакам і дівчатам в парку Тежу, чи вони коли-небудь втомлюються. Іноді трапляється так, що опускаються руки і не хочеться нічого робити, і тоді перестаємо ступати далі і падаємо. Однак, невдача в житті — це ще не кінець. Важливо, нагадує Святіший Отець, цитуючи пісню альпійських стрільців, «не залишитися впалим», закриваючи життя перед надією. У такому випадку єдине, що потрібно зробити — це допомогти тим, хто впав, підвестися. Це фраза, яку Папа неодноразово повторював і яку він під оплески попросив молодь завершити: єдиний момент, коли дозволено дивитися на когось згори вниз — це щоб допомогти йому знову піднятися.
Тренуватися, щоб прямувати вперед
Для всього цього, наголошує Папа, потрібне тренування, подібне до того, що стоїть за голом у футбольному матчі. «Не існує курсу, який навчить нас, як прямувати життям, — підкреслює Папа Франциск, — ми вчимося цього від наших батьків, ми вчимося цього від наших дідусів і бабусь, ми вчимося цього від наших друзів, тримаючись за руки». Святіший Отець заохотив прямувати вперед, маючи перед собою мету, і тренуватися для цього кожного дня життя, адже «нічого не є безкоштовним, все має свою ціну». Існує лише одна річ, яка є безкоштовною, нагадує він, — любов Ісуса. З цим побажаннями Папа закликав юнаків і дівчат прямувати вперед і не боятися вдивлятися в коріння.
Програма чування
У першій частині чування відбулася вистава сучасної музики і танцю, яка розповідала історію молодої жінки, яка прийняла виклик від Бога, і про те, як це змінило її життя, передаючись усім тим, кого вона зустрічала. Під натхненням гасла цьогорічного СДМ «Марія встала і пішла поспішаючи», проведено паралель між представленим та історією Богородиці: одна зустріч — Благовіщення — змінила життя Марії, а відтак — історію людства. «Так» Марії на пропозицію Божої любові надихає нас чинити так само: повністю віддати себе Господу, довірити Йому все своє життя, відректися від планів і гарантій, щоб бути Його знаряддям в історії Його любові до кожного з нас. Хореографія представляла бажання прославляти Бога і служити іншим, коли ми повертаємося додому. Зустріч, інсценізована в першій частині чування, стала реальною і конкретною в другій частині, коли розпочалася адорація Пресвятих Дарів.
Свідчення
До програми увійшли два свідчення. Отець Антоніо Рібейро де Матуш розповів про своє прагнення нести іншим «незгасаючу» радість віднайдення Христа і того, що Він віднайшов його. Ісус завжди був присутній в його житті, але навіть наближаючись до Церкви, він завжди залишався зосередженим на собі. Та автомобільна аварія, спричинена приступом сну, і страх смерті змусили його усвідомити, що життя, яке він прожив, «не вартувало того». Тому наступного року він вступив до семінарії, а потім був висвячений на священика. «У своїй крихкості, — пояснив о. Антоніо, — я зміг розпізнати, як сильно Ісус і Церква люблять мене і прямують поруч зі мною, і зросло бажання ділитися цим досвідом з іншими». Марті, натомість, 18 років, вона родом з Кабо-Дельґадо на півночі Мозамбіку, який вже п’ять років є ареною варварства з боку озброєних угрупувань та екстремістів. Втративши батька, вона, її мати і три сестри були змушені тікати до лісу через насильство з боку терористів. «Коли ми були в лісі, — розповідає вона, — ми багато молилися. Ми ніколи не втрачали віри. Я просила Бога, щоб він допоміг нам і забрав усе зло зі світу, і щоб люди, які розпалювали цю війну, змінили своє життя». «Ніколи, посеред стількох страждань, — підсумувала вона, — ми не втрачали надії на те, що одного дня ми знову відбудуємо наше життя».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
о. Петро Фостик
