Найважчим у часі окупації – пригадує священник, – було бачити, як люди через гроші зраджували свою Батьківщину і ставали колаборантами. «Звичайно, важко було бачити, як ці окупанти, що ненавидять землю, на якій я народився і виріс, яку так люблю, як вони її плюндрують, знищують, як вони з людьми, як з худобою спілкуються. Це важко бачити, бо це великий концтабір. Окупація – це величезний концтабір. І те все, що ми чули про Північну Корею і фільми, які дивилися про Радянський Союз, то ось все це там було наочним. Звичайно, допити – це також важко. Було дуже неприємно на блокпостах. Наприклад, в неділю я мав Літургію в Мелітополі, а потім ще в селах, щоб доїхати до них, потрібно було проїжджати великі відстані, треба було проїжджати через блокпости. На деяких блокпостах наді мною дуже знущалися словесно. Це було дуже неприємно. Інколи я відчував себе морально настільки зґвалтованим, а мені треба було їхати на парафії, де люди чекають підбадьорення. Пам’ятаю, що одного разу я приїжджаю на парафію і кажу перед літургією: “Ви чекаєте, щоб я вас підбадьорив, але я вас прошу: підбадьоріть ви мене… Моліться за мене, бо я внутрішньо почуваю себе дуже погано. Будь-ласка, потребую вашої підтримки”. І хочу сказати, що такого рівня взаємної підтримки, який я досвідчив у часі окупації, я ще, можливо, ніколи не бачив: ми один одного цінували, ми там навчилися один одного цінувати. Це було щось неймовірне».
Уроки жорстокої реальності
Багато людей, які пережили важкі страждання, кажуть, що для того, щоб вижити, потрібно зосередитися на сьогоденні, не замислюючись про майбутнє. «Війна навчила мене зосереджуватися на одному дні, – розповідає отець Олександр. – Вже на третій-четвертий місяць роботи я спіймав себе на думці, що я перестав мріяти… Я не кажу, що це добре, бо потім я знову почав мріяти, але тоді потрібно було прожити сьогоднішній день максимально ефективно і продуктивно, адже я не знав, що буде зі мною завтра. Я мав дуже багато розмов з людьми. Бували такі дні, що люди приїжджали на розмови від ранку до вечора, і ввечері я думав: “Боже, день пройшов, а я майже нічого не зробив, увесь день тільки слухав”. Але і це теж було дуже важливим служінням – просто вислухати. Зазвичай, ці всі люди говорили майже те саме, але треба було їх вислухати, а потім самому ще комусь виговоритися, бо стільки всього накопичувалося… Отже, окупація навчила слухати людей, навчила зосереджуватися на сьогоднішньому дню, цінувати людей, присутність людей, ну і відчуття присутності Бога там було неймовірне».
Взаємна підтримка серед священиків
Наш співрозмовник ділиться, що без взаємної підтримки серед священників, а також без приятельських стосунків з представниками інших конфесій, як наприклад, з протестантами, було б набагато важче. Говорячи про греко-католицьких священників, поряд з о. Петром Креніцким він згадує також і о. Леоніда Бізунова, який служив на парафії Різдва Івана Хрестителя у селі Орлове, і якого також видворили. Дуже важливою була допомога отця Владислава Ігнатюка, який виїхав в перший день війни і який впродовж всього року прожив у Запоріжжі й організовував і надсилав у Мелітополь гуманітарну допомогу: ліки, продукти харчування, засоби гігієни. «Також важливим було служіння місіонерів від “Школи Марії”, бо вони могли виїхати, але прийняли рішення залишитися зі мною і добули там свій місійний рік. І також спільнота наших студентів, які дуже допомагали, і парафіяни, які були волонтерами. Отож, все що ми зробили, це завдяки цій великій команді людей», – наголошує душпастир.
Видворення
Вранці 1 грудня 2022 року до отця Олександра Богомаза всьоме прийшли російські військові і допитували його близько трьох годин. Потім його відвезли до Василівки, на один з останніх блокпостів, де повідомили про видворення, звинувативши в “расовій нетерпимості й релігійній нетолерантності”. Перехід через лінію розмежування зайняв понад три години. Фізично це не було важко, але дуже небезпечно, бо над головою літали кулі, і земля була вкрита мінами. Попереду були українські позиції, а за спиною – страждання і, водночас, досвід людської підтримки та Божої присутності. «Коли я переходив через сіру зону, молячись, я промовляв: “Господи, будь ласка, не відійди від мене. Ти так близько поруч. Я боюся тебе втратити. Я розумію, що там – свобода, але я прошу: в тій свободі будь біля мене так, як ти тут, біля мене, в окупації”. Відчуття присутності Бога було неймовірне, це не передати словами».
Нести Ісуса тим, хто пригнічений жорстокістю
Тепер отець Олександр Богомаз здійснює своє служіння як сотрудник у греко-католицькій парафії Архистратига Михаїла при храмі святого Володимира в Запоріжжі, але також часто відвідує військових. «Я розумію, що військові жертвують своїм життям, щоб я повернувся додому, – ділиться священник. – І я говорю не про абстрактних військових, а про конкретних: про моїх близьких друзів, які загинули. Тому мені хочеться бути якомога більше корисним. Кожного разу, коли їжджу в різні тяжкі місця, бачу військових, які настільки травмовані дійсністю війни, що не передати словами ввесь цей жах… війна – це дуже жахливо. Те все, що бачать наші військові, все це зло їх так травмує, що вони іноді навіть не можуть, і навіть не хочуть спілкуватися. І коли я їду туди, я молюся і кажу: “Ісусе, не я йду, а Ти йдеш. Не я служу, а Ти служиш. Не я кажу ‘Мир всім’ в Літургії, а ти кажеш ‘Мир всім’”. І, можливо, саме з військовими я переосмислив і саму Літургію, і багато інших моментів. Тому хочеться бути більш корисним для військових.
34-річний священник старається бути також корисним для молоді і для молодих сімей, тому що сам він виріс у регіоні, де, як він каже, дітей і молодь «не вчили любити Україну, нас не вчили любити Бога», і сміялися з тих, хто ходить до церкви.
Світлана Духович – Ватикан
Фото – Джерелo: https://dyvensvit.org/top/1037250/
Джерелo: Українська передача 29.02.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2024/02/ukrainian-programme-29-02-2024.html
”БОГ Є БЛИЖЧИМ, НІЖ МИ МОЖЕМО СОБІ УЯВИТИ” – ОТЕЦЬ ОЛЕКСАНДР БОГОМАЗ – II – https://www.youtube.com/watch?v=IKhy6eVERC8
Джерелo: Українська передача 27.02.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2024/02/ukrainian-programme-27-02-2024.html
”БОГ Є БЛИЖЧИМ, НІЖ МИ МОЖЕМО СОБІ УЯВИТИ” – ОТЕЦЬ ОЛЕКСАНДР БОГОМАЗ, СВЯЩЕННИК УГКЦ – I – https://www.youtube.com/watch?v=mJoyHlQujCg
Джерелo: Інформаційний випуск Радіо Ватикану 29.02.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2024/02/ukrainian-news-29-02-2024.html
о. Петро Фостик
