ВЕЛИКОДНІЙ ПРИВІТ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО УГКЦ

Високопреосвященним та Преосвященним Владикам, всесвітлішим та високопреподобним священнослужителям, преподобним ченцям та черницям, дорогим у Христі сестрам і братам – мирянам Української Греко-Католицької Церкви та всім людям доброї волі Сьогодні – Квітна неділя, день, коли ми згадуємо подію урочистого в’їзду Христа-Царя до міста Єрусалима. За давнім церковним і народним звичаєм цього дня ми вітаємо однин одного, легенько вдаряючи освяченою вербовою галузкою по рамені й кажучи: „Віднині за тиждень – Великдень”. Бажаю і я привітати кожного з вас, хоч би де ви були: чи в Україні, чи на поселеннях, де є інші наші єпархії та екзархати, чи в тих чужих країнах, де немає структур нашої Церкви; хочу привітати сьогодні усіх, хто усвідомлює своє духовне та народне походження і свою належність до Української Католицької Церкви. Нинішнє традиційне вітання, це свято, Страсний тиждень з усіма його духовними скарбами, який розпочнеться завтра і, врешті, Великдень – велике торжество Христового воскресіння – є тим, що нас єднає, що робить усіх нас (хоч би ким ми були, хоч би де жили і хоч би яким було наше безпосереднє походження) братами і сестрами у Господі, дітьми одної великої родини, яку називаємо Українською Греко-Католицькою Церквою. Сердечне моє вітання вам усім! Вже через тиждень, у Великодню неділю, ми вітатимемо одне одного словами „Христос воскрес! Воістину воскрес!”. Ці чотири слова – не просто форма вітання, а визнання нашої християнської віри. В них міститься підстава нашої віри, сама суть нашого ставлення до Господа Бога. Звертаючись до вас цим християнським привітом, хотів би я водночас зробити ці слова змістом свого сердечного побажання для вас із нагоди Великодня. Ми можемо бажати іншим людям багато різних речей, як це ми зазвичай і робимо, але коли замислимося над сенсом слів „Христос воскрес!”, то зрозуміємо, що в них міститься усе, що для нас є суттєвим. Те, що Христос зробив і робить для нас, - ось що я хотів би бачити змістом свого побажання, а все інше, що міг би сказати і побажати від себе, повинно відійти на задній план, цілковито поступитися місцем тому, що сам Бог для нас робить і бажає в цей святочний час. Дорогі в Христі, чи ж не палає наше серце, коли ми чуємо слова великоднього вітання? Чи не бліднуть перед очима нашої душі, нашого духу всі земні блага, а тим більше – чи не втрачають сили всі земні примани? Зникає страх. Зникає тривога. Починаємо відчувати у своєму серці якусь надзвичайну силу. Господь Бог є з нами. Він воскрес. Подолав усе лихо, і немає сьогодні у світі нічого, що могло б замінити Його, що могло б стати кращим, більш змістовним. У цей великий урочистий час затримаймося на мить, зупинімося у круговерті щоденного життя, застановімося над змістом християнського вітання, тієї основної правди нашого життя – і все, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б кінець усього, – буде життя. Дорогі в Христі, перед нами Страсний тиждень, найважливіший тиждень літургійного року. Будемо згадувати останні дні та години життя Ісуса Христа, а серед них найважливіші дві події: у Велику п’ятницю – смерть Ісуса Христа на хресті, у великодню неділю – Його славне воскресіння. Перша подія, на перший погляд, остаточна невдача, а, по суті, переможне цілковите віддання себе і всього світу в руки люблячого Небесного Отця. А друга – остаточна перемога над смертю і всім, що могло б відділити нас від Господа Бога. У ці великі святкові дні ми бачимо воплоченого Сина Божого Ісуса Христа, який вповні віддав себе Небесному Отцеві. Такими, дорогі в Христі, повинен світ бачити і нас, позначених безмежним довір'ям до Господа Бога. Він має побачити нас учасниками Христової перемоги. Це надзвичайно важливо. Бо ми є християнами і наше завдання - продовжувати спасенне діло Ісуса Христа. Ми, як Христова Церква, покликані євангелізувати, тобто нести всьому світові Добру Новину про Христову перемогу над гріхом і смертю, якою Він звільнив нас від найбільших лих, не тільки говорити про те, що сталося, а й бути цього видимим знаком, живими свідками. Дорогі у Христі, Христос воскрес! + ЛЮБОМИР Дано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, в Квітну неділю, 5/12 квітня 2009 року 
Close Menu