Ректор Українського Католицького Університету пан Тарас Добко розповів про те, що означає будувати спільноту надії в обставинах війни, яким чином можна долати проблему нестачі людського ресурсу, а також поділився своїми побажаннями цьогорічним випускникам університету.
У час війни, коли багато людей змушені думати про те, як уникнути загрози життю і знайти прихисток і їжу для себе та своїх рідних, коли біль втрати рідної чи близької людини – молодої людини – забирає життєві сили і не дає змоги подивитися у завтрашнє, суспільству надзвичайно важко дивитися у майбутнє з надією. Попри це все, українське суспільство кожним конкретним вчинком, кожним, навіть, найменшим внеском у спільну справу, і надалі плекає цю надію в душах, родинах, спільнотах. Привілейованим простором для генерування надії є університети. Таку думку в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News висловив ректор Українського Католицького Університету Тарас Добко, який цими днями перебував з робочим візитом у Ватикані. Цей університет, за його словами, має особливу місію у тому, щоб зробити вагомий «внесок у переображення нашої країни». Ректор розповідає про перешкоди, що стоять на цьому шляху, та про способи їх подолання. Він згадує про двадцять вісім осіб з ширшої університетської спільноти (випускники, батьки чи брати студентів, чоловіки чи брати працівниць), які віддали своє життя за Україну. Звертаючи свої думки до випускників, яких цього року буде 650 – рекордна кількість в історії УКУ, – він підкреслює: «Важливо, щоби вони себе відчували не лише поколінням великої війни, але й поколінням великої сили».
Пане Ректоре, наше попереднє інтерв’ю ми з Вами записали по телефону у грудні 2023 року. Скажіть, будь ласка, що змінилося в університеті від того часу? І загалом, чи відбувається багато змін в університеті під час війни?
Вже пішов десятий місяць, відколи Церква і університетська спільнота довірили мені очолити Український Католицький Університет, і для мене в цей період було дуже важливо будувати в нашому університеті спільноту надії: надії і для наших працівників, студентів, але також щоб університет був джерелом надії для ширшого суспільства, для інших людей. І мені здається, що саме це було дуже важливим під час війни. В принципі, будь-який університет мусить генерувати надію через створення певної візії майбутнього, позитивного майбутнього, тобто що може змінитися в країні і який внесок може зробити університет. Але католицький університет має в цьому особливу місію. Я пригадую наші випускні урочистості взимку – в нас вони відбуваються двічі на рік – і під час цих урочистостей від імені всіх випускників промовляла валедикторка Люба Куртяк, випускниця Школи журналістики і комунікації УКУ. Вона сказала одну дуже важливу фразу: найважливіше, чого студенти випускники навчилися в УКУ, це як прожити, як жити таке життя, щоб можна було не боятися смерті. Знаєте, коли молода людина, яка має приблизно тридцять років, прилюдно говорить такі слова, то за ними стоїть щось дуже глибоке. Такі слова можна сказати, якщо ти маєш віру в Бога, якщо ти маєш віру у вічність. І наш університет створювали люди, які вірили у вічність і сподіваюся, що і тепер також будують його люди, які вірять у вічність і передають цю віру студентам. І це, власне, є джерелом надії, що Бог не покинув Україну. Так називається, до речі, одна з останніх книжок Блаженнішого Святослава Шевчука: «Бог не покинув Україну» – це дуже важливий меседж, яким він ділиться і яким також повинен ділитися університет. Але, крім того, джерелом надії також є те, що наша спільнота намагається розвиватися навіть в таких обставинах. Тобто немає якогось відчуття стагнації чи інерції, а є відчуття розвитку. І, звичайно, що розвиток може означати дуже багато різних речей: може означати кількісний розвиток, чи покращення якості програм, чи підвищення майстерності викладачів, чи нарощення якихось програм, які університет пропонує ширшому суспільству. Але важливо, щоби розвиток був, бо тоді спільнота живе, тоді навіть немає якогось відчуття інерції. І це відчуття розвитку нам дає наша стратегія до 2030 року, розробку якої ми вже завершили восени і вже зараз розпочали її реалізацію. Це стратегія про університет, який служить. В ній є двадцять два стратегічні проекти, які стосуються різних ділянок діяльності університету, і хочу підкреслити, не просто життя університету внутрішнього, а те, як університет має послужити: послужити людям, послужити суспільству, послужити Церкві. Отже, всі ці речі є частиною цієї нової стратегії. І ми, власне, від грудня місяця працювали над тим, щоби ці двадцять два проекти запустити, щоб за ними були конкретні люди, які будуть це вести, які будуть залучати і шукати конкретні ресурси для цього. Отже, ми вибудовували наші плани на наступний період розвитку університету.
Дуже цікаво, як вам вдається таку, здавалось би, абстрактну ідею – надію – втілювати наскільки конкретно в життя. І це, я думаю, дуже важливо: допомагати молоді мати перед очима ту візію на майбутнє. Скажіть, будь ласка, а які виклики доводиться долати на цьому шляху? Що стоїть на перешкоді тому, щоб допомагати людям, особливо, молодим, не впадати у відчай?
Викликів, без сумніву, є багато, і вони є наслідком війни, яка далі триває. Одним із найбільших викликів, з яким ми стикаємося, коли пробуємо реалізовувати певні проекти, це вже є брак людей. І йдеться не стільки про нашу спільноту, скільки про ті організації чи проекти на місцях, з якими ми співпрацюємо. Наприклад, місяць тому я відвідував Одесу та Миколаїв і зустрічався з представниками трьох різних середовищ: академічного, церковного та середовища громадських активістів. Я щиро захоплений тим, що люди роблять на місцях. Наприклад, в Миколаєві громадські активісти вирішували проблему питної води: там була велика проблема з водою через те, що в перший період вторгнення був знищений водопровід, і щоб виходити з цієї ситуації, вони бурили свердловини до підземної води. І зараз всі люди забезпечені водою, причому ці свердловини розташовані по місту таким чином, щоб кожній людині було зручно добратися до найближчої свердловини: не більше шести-семи хвилин. І це справді велика проблема, бо води і надалі все ще бракує. На жаль, вона не є відновлювальною, але це дасть якийсь період часу, щоби, можливо, знайти вирішення, побудувати новий водопровід, про що уряд вже прийняв рішення. Але, наприклад, спілкуючись з громадськими організаціями, я запитував, які в них є найбільші виклики. І один з викликів – це те, що частина членів організації виїхала або на захід України, або за кордон, і, відповідно, вони мусять перебудовувати свою діяльність. Дуже конкретний приклад, який певним чином пов’язаний з УКУ, – це організація «Проміння» в Запоріжжі, яка була створена п’ятнадцять років тому одним з наших випускників і займалася сиротинцями: вони створювали програми розвитку для дітей сиріт, а також працювали з дітьми з вулиці і старалися їх соціалізувати, допомогти повернутися в родини. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то більшість членів команди залишили Запоріжжя і фактично довелося знов вибудовувати все з нуля.
Світлана Духович – Ватикан
Ректор УКУ Тарас Добко: цьогорічні випускники – покоління великої сили Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2024-05/intervyu-rektor-ukrainskoho-katolyckoho-universytetu-taras-dobko.html
Українська передача 16.05.2024 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2024/05/ukrainian-programme-16-05-2024.html
РЕКТОР УКУ ТАРАС ДОБКО: ЦЬОГОРІЧНІ ВИПУСКНИКИ – ПОКОЛІННЯ ВЕЛИКОЇ СИЛИ – І. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=ZghEWDT2knI
«Дякую за ваше служіння Україні», — Папа Франциск на зустрічі з ректором УКУ – Джерелo: https://ugcc.ua/data/dyakuyu-za-vashe-sluzhinnya-ukrayni-papa-frantsysk-na-zustrichi-z-rektorom-uku-4859/
«МУЧЕНИКИ І МАРГІНАЛІЗОВАНІ. СВІДЧИТИ, СЛУЖИТИ, СПІЛКУВАТИСЯ» І – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=5M8_QxoYePY
МУЧЕНИКИ І МАРГІНАЛІЗОВАНІ СВІДЧИТИ, СЛУЖИТИ, СПІЛКУВАТИСЯ ІI. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=cxo48zZQhpg
«МУЧЕНИКИ І МАРГІНАЛІЗОВАНІ. СВІДЧИТИ, СЛУЖИТИ, СПІЛКУВАТИСЯ» ІІІ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=AS-zo6F4xOU
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 16.05.2024 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2024/05/ukrainian-news-16-05-2024.html
о. Петро Фостик
