Народився 5 жовтня 1771 року в Острозі на Волині, де й закінчив парафіяльну школу та Василіянську колеґію (колишній колегіум єзуїтів).
У 1789 році вступив до ЧСВВ у Почаєві під іменем Феліціян.
Богословську освіту здобув у Браунсберзькій єзуїтській колегії, де навчався впродовж 1793–1799 років, після закінчення якої був скерований до Холма, де його висвятив на священника Холмський єпископ Порфирій Скарбек-Важинський.
У 1802—1804 роках був професором унійної духовної семінарії в Холмі.
Також протягом кількох років працював приватним вчителем в домах холмських шляхетських родин Роєвських, Венґленських і Непржицьких.
В 1811 році став секретарем Холмського єпископа Фердинанда Домброви-Ціхановського.
В 1814 році став провінціалом, тобто старшим, у василіян Холмської єпархії.
Після секуляризації, за поданням єпископа Ф.Ціхановського, в 1825 став прелатом архидияконом холмської капітули, а через 2 роки капітула обрала його ґенеральним вікарієм.
По смерті єпископа Ф. Ціхановського (7.04.1728) холмська капітула обрала адміністратором єпархії єпископа-суфрагана (тобто помічника) Холмської єпархії Вікентія Седлецького, який однак відмовився прийняти цей вибір через поважний вік.
10 грудня 1828 року російський імператор Микола I іменував єпископом-ординарієм П. Шумборського.
Підготовлюючи ґгрунт для майбутньої ліквідації унії, імператор Микола I отримав від папи Римського Пія VIII breve від 3 лютого 1830 року, за яким Холмська єпархія виводилась з підпорядкування уніятського (греко-католицького) митрополита Львівсько-Галицького, а стала безпосередньо підпорядкованою Апостольській столиці, хоча проти цього й протестував Галицький митрополит Михайло Левицький.
29 січня 1830 Папа Римський номінував його на єпископа Холмського. 16 березня (чи 16 травня)1830 був висвячений на єпископа владикою Вікентієм Седлецьким та двома єпископами латинського обряду: люблінським єпископом Вояковським та підляським Левінським.
Через два дні цар Микола I іменував його сенатором Царства Польського.
Під час листопадового повстання зайняв вичікувальну позицію, хоча й виділив на підтримку повстанців половину своєї пенсії.
У 1830-х роках дав згоду на впровадження в своїй єпархії змін, що наближували унійну церкву до православної (наприклад, введення іконостасів), хоча це й викликало протести вірних і духовенства.
Близько 1840 року, коли російський цар перебував у Варшаві, він викликав до себе владику Пилипа, переконуючи його відвідати Санкт-Петербург та приглянутись до «величавих та незіпсованих обрядів».
Цар наказав, щоб поїздку єпископа оплатили з державної скарбниці.
У липні 1840-го єпископ Шумборський прибув до Сакт-Петербурга, де його прийняли у домі митрополита Філарета.
Саме тут відбулась богословська дискусія між представниками Холмського єпископа та богословами російського митрополита.
На наполегливі вмовляння обер-прокурора Священного Синоду владика Пилип відповів: «Знайдете в мені Йосафата, а не Йосифа» (тобто Йосифа Семашка).
Після піврічного перебування в Росії повернувся до Холма, де 14 серпня 1841 року видав пастирський лист, в якому все ж частково погодився з постулатами російської влади, котра домагалася щоб унійні обряди стали ближчими і подібнішими до православного, ніж латинського, що викликало занепокоєння зі сторони вірних і духовенства та гостру реакцію папи Григорія XVI, який у breve від 23 лютого 1842 року розкритикував зміни і зажадав їх відміни.
1 березня 1844 П. Шумборський видав до вірних і духовенства єпархії новий лист, в якому визнав свою провину, перепрошував за це та відкликав свій попередній лист.
Це обумовило різку реакцію російського уряду, котрий почав переслідувати єпископа, однак не наважився усунути його з кафедри.
Посилання
Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 305.
Коструба Т. Як Москва нищила Українську Церкву // Нова Зоря. — Львів, 1934. — Ч. 2 (700), 3 (701), 5 (703).
Література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF_(%D0%A8%D1%83%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)
о. Петро Фостик
