Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЯСОНА ЮНОША – СМОГОЖЕВСЬКОГО ЧСВВ.

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЯСОНА ЮНОША – СМОГОЖЕВСЬКОГО ЧСВВ.

27 вересня 1788 року минає 233 річниця смерті – Преосвященний ЯСОН ЮНОША СМОГОЖЕВСЬКИЙ ЧСВВ, титулярний єпископ Турівський, архієпископ Полоцький, Київський Митрополит; в Чині архімандрит монастиря свв. Бориса і Гліба (Полоцьк) і Овруч, прокурор справ в Римі; фундатор монастиря при вул. Медовій у Варшаві.

 Я́сон Смогоже́вський (світське ім’я — Ян Смогожевський гербу Юноша, пол. Jan Smogorzewski, Jason Junosza Smogorzewski); (3 березня 1715 (?1714), Сілезія — 1 листопада 1788) — греко-католицький церковний діяч, василіянин, митрополит Київський, Галицький та всієї Руси УГКЦ. Кавалер ордену Святого Станіслава (1767).

Народився в Сілезії. Батько — Кароль Владислав Смогожевський (?—6.09.1729), матір — дружина батька Розалія з Тишкевичів, дочка слонімського підкоморія Домініка Олександра Тишкевича. Походив із польської шляхетської родини латинського обряду зі Смогожева (Смогожова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у Волковиському повіті, де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім’я невідоме.

1731 р. вступив до ордену Василіян в Битені, змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім’я Ясон. З 1734 року студіював богослов’я (теологію) в Грецькій колегії св. Атанасія в Римі, після висвячення (3 липня 1740, з рук єпископа Д. Родіно) повернувся назад. Був у монастирях василіян у Супраслі та Варшаві (скерований туди Атанасієм Шептицьким в середині 1743 року, очевидно, як ігумен), проповідником у Полоцьку.

1747 року став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний вікарій полоцького архієпископа Флоріяна Гребницького. З 1752 по 1758 знову перебував у Римі, як представник Київського митрополита Флоріяна Гребницького. Там же, в 1758 році, був висвячений на єпископа Вітебського — вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцької Софійської катедри.

У 1762–1780 — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше греко-католицький митрополит Київський та Галицький. В 1764 був електором Станіслава ІІ Августа Понятовського від полоцького воєводства. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ’я. Під час Барської конфедерації (1768—1772) був на боці королівської партії в Полоцькім воєводстві.

Після Першого поділу Польщі (1772), оскільки більшість його Полоцької єпархії опинилася у складі Російської імперії, склав присягу (16 вересня) Катерині ІІ, одночасно запевняючи у своїй лояльності короля Станіслава ІІ Августа Понятовського. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі греко-католицькі парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переведення своїх вірних у православ’я, так і в католицтво. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа Віктора Садковського, повернути назад ті парафії, котрі прийняли православ’я, заборонити священикам з Росії працювати у парафіях.

1774 року домігся від римської курії підтвердження давньої постанови (1624) про заборону греко-католикам переходити на латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилася 1806). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері 2 липня 1780 Катерина II позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати до Речі Посполитої, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як 1781 був обраний Київським митрополитом (греко-католицьким), нерідко мав конфлікти з російським послом у Польщі, оскільки активно боровся зі зростальним впливом православ’я серед греко-католиків. Розпочав будівництво в Радомишлі греко-католицького митрополичого центру, до якого входили катедральний храм Св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та Житомирі.

У приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З 1788 домагався місця в польському сенаті для Київських греко-католицьких митрополитів, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського ускладнював поділ Київської митрополії поміж трьома державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля Полоцька, потім м. Радомишль.

Видатні постаті Української Церкви Митрополит Ясон Смогожевськийhttp://www.archivioradiovaticana.va/storico/2017/06/25/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_(22)_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82_%D1%8F%D1%81%D0%BE%D0%BD_%D1%81%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/uk-1321277

ПРО МИТРОПОЛИТА ЯСОНА СМОГОЖЕВСЬКОГО ЧСВВ РОЗПОВІДАЄ БР. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ:https://www.youtube.com/watch?v=V1vooSzsoU8

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu