Святе Євангеліє не один раз згадує про святого апостола Андрія як учня святого Івана Хрестителя, а потім апостола Ісуса Христа. Мабуть, перед тим як стати учнем Спасителя, він кілька разів з ним зустрічався, принаймні так можемо судити з Євангелія. Коли почув заклик Христа, щоб піти за Ним, не завагався цього зробити, не ставив зайвих запитань, не піддався якомусь сумніву, а довірився Ісусові, хоч знав Його не так давно. Йому вистачило кілька зустрічей зі Спасителем і свідчення Івана Хрестителя: “Ось Агнець Божий” (Йо 1, 36). Він є одним із перших учнів Івана, що почув з уст свого учителя свідчення про Ісуса Христа, – що Він Божий Агнець. Оцінімо всю ситуацію і визнаймо за дуже сміливий вчинок апостола Андрія, котрий уже був учнем Івана Хрестителя: коли приходить інший учитель – Христос, котрий кличе його, Андрій іде за Ним. Як учень Івана Хрестителя, Андрій залишався при своєму ремеслі – ловив рибу; коли ж пішов за Христом, Той закликає його залишити все, бо має на меті навчити його ловити людей. Щодо історії Андрія варто спостерегти, як цю подію описує євангелист Марко: “Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія… їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей»” (Мр 1,16-17). Коли Син Божий ішов берегом моря, мабуть, багато стояло човнів на воді, з котрих одні ловили рибу, дехто вибирав її з човна; інші направляли сіті; можливо, хтось ремонтував човна; а Господь, написано, побачив Андрія і його брата, а на інших не звернув такої уваги. З одного боку, слово “побачив” означає право Бога вибирати того, хто Йому до вподоби, і ніхто не може в це втручатися; з іншого – “побачити” означає дію Господа. Коли Всемогутній творив світ, то про це сказано: “І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре” (Бут 1, 31). Але пізніше, коли земля наповнювалася людьми, “Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі” (Бут 6,5). В першому й другому випадках вжито слово “побачив”, що в цих текстах має інше значення та позначає іншу дію. Перед Господніми очима не приховається ніхто й ніщо, а певних осіб Господь бачить як своїх слуг, тобто кличе до служіння у своєму винограднику. Господь знає добре нас усіх (пор. Єр 1,5) і кожній людині визначив певну мірку дарів, котрими слід користуватися, виконуючи покликання до різного способу життя. Інколи настають, як ми бачимо, зміни дарів: до покликання на апостола Андрій був рибалкою, очевидно – мав дари, щоб бути ним. А пізніше, коли став апостолом, трудився як духовний пастир, і отримав таланти. необхідні для того, щоб виконати волю Бога в духовному стані: “Господь предивне у своєму святому робить” (Пс 4, 4). І не можна дорікати, що був рибалкою, а потім став апостолом, бо це означало б перебирати на себе право зазіхати на владу Господа. На жаль, багато людей наважуються критикувати Бога: їм не подобається той чи інший законний священик, він не так проповідує, як вони вважають, мало співає, мало навчає чи невідповідно поводиться. Залишімо наш суд. Бо коли поглянемо на історію спасіння, можемо втягнутися в суцільну критику Творця й відкинути Його спосіб спасіння. Нам може видатися невдалим Божий вибір щодо Мойсея, котрий сам про себе говорить, що він не оратор, тяжкомовний і тугоязикий (пор. Вих 4, 10). Його брат Арон, на нашу думку, був би кращий провідник і промовець (пор. Вих 4, 14). Але це наші бачення та пропозиції, а Господь зовсім не має обов’язку звертати на них увагу. Також коли Всевишній послав пророка Самуїла до Єсея, вифлиємця, щоб помазати на царя одного з його синів, той вважав Еліява гідним, але Господь сказав пророкові: “Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув… чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце” (1 Сам 16, 7). Батько по черзі привів сімох синів, котрих також вважав гідними за своїм порядком, але жодного з них Бог не вибрав Тоді батько послав у поле по найменшого, що пас вівці, і цього, Давида, помазав пророк на царя за велінням Творця (пор. 1 Сам 16, 12 13). Господні стежки інші від наших, і вони правильні та непохитні. А святий апостол Павло пригадує, що “Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних” (1 Кр 1, 27).
Кого покличе Господь до будь-якого служіння, Йому потрібно довіряти й не оглядатися назад у своє життя: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого” (Як 9, 62). Треба покірно йти вперед з великою довірою до всемогутнього Бога, котрий “знищить всяке начальство й усяку владу й силу” та котрому все підкорене під ноги (1 Кр 15, 24; 27). Коли перестанемо довіряти Богові, тоді будемо критикувати Ісуса Христа за те, що Він вибрав Юду, котрий крав гроші, а потім зрадив Його. Чи це наша справа? Куди наша критика нас допровадить? Критика спасає чи ставить людину перед більшою відповідальністю? Чи нам бракує клопотів зі собою, своїми злими навичками, певними гріховними провинами? Дбаймо за наше освячення та спасіння, цілковито віддавшись у руки нашого Творця. Дякуймо Ісусові Христові, що вибрав колись дванадцятьох апостолів і серед них апостола Андрія. Він чинив добро, сіяв зерно Божої науки і за свою вірність Господові удостоївся мученицької смерті. Був рибалкою, а став апостолом-мучеником і тепер радіє в небесних оселях. Андрій не критикував Ісуса за його “лагідніший” спосіб життя порівняно з попереднім учителем, Іваном Хрестителем, а прийняв Його науку та вважав головним завданням виконати її. І виконав її досконало, умерши на хресті, подібно, як його Спаситель. Святий апостоле Андрію, молися, щоб наші миряни були віддані Богові, святій Церкві та святій вірі до кінця свого життя!
Високопреосвященіший Владика Ігор.
Проповідь на празник Святого Апостола Андрія – Джерелo: https://charnetskyj.org.ua/articles/propovidi/propovid-na-praznyk-svyatoho-apostola-andriya/
Проповідь владики Василія Івасюка у день пам’яті святого апостола Андрея Первозванного – Джерелo: https://kolugcc.org.ua/propovid-vladyky-vasyliia-u-den-pam-iati-sviatoho-apostola-andreia-pervozvannoho-i-osviachennia-prestolu-u-khrami-blahovishchennia/
Проповідь Блаженнішого Святослава Шевчука – Святого апостола Андрея Первозванного. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=mC7DU93mnXg&t=65s
ДО КОРІНТЯН ДРУГОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ряд.: 2 Кор. 185 зач.; 8, 1-5.
Браття, повідомляємо вас про ласку, що Бог дав Церквам македонським. Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхнє велике вбожество вилились без краю у їхній надмірній щедрості; вони по змозі, я про це свідчу, ба навіть понад змогу, добровільно, вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. Не лише дали понад наше сподівання, але самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі.
ДО КОРІНТЯН ПЕРШОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ап.: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ряд.: Лк. 36 зач. 8, 16-21.
Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.
Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.
Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. Йому сказали: – Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.
Він у відповідь сказав їм: – Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ап.: Йо. 4 зач. 1, 35-51.
В той час стояв Іван і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив: – Ось Агнець Божий.
Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: – Чого шукаєте?
Вони сказали: – Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
Він відповів їм: – Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього: – Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав: – Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього: Іди за мною.
А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: – Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
Натанаїл сказав йому: – Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип: – Прийди й подивися.
Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього: – Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
Натанаїл сказав: – Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього: – Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
Натанаїл відповів йому: – Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
Ісус у відповідь сказав йому: – Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
І сказав до нього: – Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
2 Кор. 8, 1–5. «Їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість»
Дуже часто ми нарікаємо на обставини, на людей, які нас оточують, нарікаємо самі на себе, як ми не робимо добра, не вміємо у цьому всьому плодоносити. Ці наші проблеми, скорботи, труднощі та складні ситуації – обставини, які нам дав Бог. Часто ми думаємо, що коли б мали достаток, могли б комусь допомагати чи вирішувати щось. А той, хто має достаток, каже, що коли мав би менше всього цього, то міг би іншими зайнятись.
Ми завжди маємо претензії до людей і обставин. Важливо усвідомити, що саме в цих обставинах, де ми є, Бог хоче, щоб ми приносили плоди, щоб ми щедро плодоносили і прагнули в тих обставинах робити щось важливе, до чого Він нас призначив.
1 Кор. 4, 9–16. «Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям»
На перший погляд можуть здаватися сумними і драматичними слова апостола, але вони відповідають дійсності. Той, хто живе досконало, праведно, свято, по-християнському, дуже рідко забагато є шанований. Він не раз пригноблений і висміяний, бо є докором іншим, що вони чинять недосконало, що мають жити інакше.
Бачимо, що непросто було апостолам, не є просто і нам. Однак кожного з нас Господь покликав до досконалости. Ми маємо ставати досконалими, попри те, що нас неодноразово не приймає світ. Щобільше, маємо показати кожній людині, що жити досконалим життям – реально!
Лк. 8, 16–21. «Вважайте, отже, як слухаєте»
У часі Божественної Літургії часто чуємо слова «Будьмо уважні!» Бог промовляв дві тисячі років тому до свого народу, і зараз Він так само не перестає промовляти в житті кожного з нас.
Маємо бути уважні до голосу Божого, який особливо можемо почути під час зустрічі з Ним – на молитві. Вслухатися в ті порухи серця, у ті пережиття та думки, які Господь нам дає; вслухатися в Бога через ті чи інші слова, які нам хтось промовляє; вслухатися в події, які відбуваються в нашому житті; вслухатися в ті чи інші свої відчуття… Бог для того дав нам здатність, щоб ми вслухалися, що діється навколо нас.
Ми здебільшого звикли, що все, що діється, творить немовби якесь тло, а коли починаємо уважно вслухатися в події, в ситуації, у пережиття, то розуміємо, що все це відбувається симфонічно. Бог завжди присутній у людському житті, це ми не завжди готові та не спроможні Його почути!
Йо. 1, 35–51. «Ходіть та подивіться!» і «Прийди та подивися!»
Двічі в цьому євангельському читанні Христос звертається подібно: «Прийди!» Це запрошення стосується кожного з нас, хто у своєму житті намагається боротися зі своїми недоліками, вадами, проблемами, пристрастями, прагне пізнати себе. У якийсь момент нам, може, видається, що ми побороли наші пристрасті, пізнали себе, та знову, немов хвиля, накочується щось нове. Нагору виходять інші проблеми.
Ми ніколи не зможемо самі себе повністю пізнати й не можемо бути певні за себе. Це спонукання Христа: «Ходіть та подивіться!» – означає запрошення прийти такими, як ми є, до Господа. Бо як Христос проходив через замкнені двері, так Він може пройти через замкнені двері нашої душі, через усі наші проблеми, кризи, труднощі, зранення…
Прийти – й оздоровити нас! Тому так важливо мати відвагу завжди приходити до Господа та бути певними того, що саме зустріч з Ним змінює кожного з нас!
Вл. Венедикт Алексійчук
30 листопада Церква вшановує пам’ять святого апостола Андрія Первозванного.
З історії святого
Апостол Андрей походив з Витсаїди, міста на північному березі Галилейського моря. Братом Андрея був Симон Петро. Їхнього батька звали Іван або Йона. Обоє братів активно займалися рибальством та мешкали в Капернаумі. Андрій був одним із двох учнів Івана Хрестителя, які стали послідовниками Ісуса. Майбутній апостол одразу визнав останнього Месією та привів свого брата Симона до Христа. На основі цієї згадки в Євангелії від Івана візантійська традиція називає Андрія протоклетосом, тобто – Первозваним. І дійсно, Андрій від початку входив до числа найближчих учнів Христа. У всіх євангельських переліках дванадцяти апостолів він згадується у першій четвірці. Та водночас Первозваний не був настільки близький до Ісуса, як Симон Петро, чи сини Заведеєві. Тож його не було з ними на горі Тавор під час Преображення Господнього чи на горі Оливковій під час палких молитов Христа [1]. Ім’я «Андрій» походить від грецького кореня ἀνήρ (anēr) — «чоловік», «людина», яке у родовому відмінку звучало ἀνδρός (andrós), його пов’язують зі словом ἀνδρεία (andrèia), – «сміливий, важливий» [6]. Відомо про втрачене апокрифічне Євангеліє від Андрея та Діяння Андрея авторства гностика Харіна (вірогідно III ст.) та кілька інших апокрифічних текстів [7].
Після Вознесіння Ісуса Христа Андрій разом з іншими апостолами перебував у Єрусалимі аж до Зіслання Святого Духа. Григорій Назіанин та Єронім Стридонський стверджували, що Первозванний проповідував у Греції. Оріген писав про подорож святого Андрея до Скитії [1]. Після мандрівки українськими землями, Андрей відправився до Фракії, а звідти – до Греції в місто Патра, де він проповідував і вчинив багато чудесних зцілень [7]. Більшість житій та апокрифів сходяться в одному – обставинах смерті апостола [1]. Його життєвий шлях завершився прийняттям мученицької смерті в Патрах [3]. Проповідуючи в місті, апостол докорив проконсулу Егею через те, що той не визнавав Христа Суддею всіх людей. Проконсул після гучного скандалу засудив Андорея до страти [5]. Апостола прив’язали вниз головою до косого хреста (тому хрест такої форми називається «Андріївським хрестом») і в такому положенні він два дні проповідував з такою переконливістю, що натовп, що був присутній при страті, вимагав звільнити його, і багато, слухаючи його, навернулися [3]. Це сталося 65 або 70 р. [4]. На місці розп’яття апостола споруджено величний собор Святого Андрея Первозваного – найбільший храм в Греції. За імператора Констанція II мощі святого апостола Андрея були урочисто перенесені [3] мучеником Артемієм [8] з Патри до Константинополя і покладені 3 березня 357 р. у храмі Святих апостолів поруч з мощами святого євангелиста Луки й учня апостола Павла Тимотея [3].
За легендою, в VIII ст. частки мощей апостола Андрея були перевезені до Шотландії ченцем Регулусом і поміщені в катедральному соборі Сент-Ендрюса, в місті, яке отримало своє ім’я на честь апостола і стало церковною столицею Шотландського королівства. Згідно іншого переказу, частки мощів були перевезені хрестоносцями 1208 р. в італійське місто Амальфі [3].
25 вересня 1964 р. Папа Павло VI повернув голову святого Андрея православному храму в Патрах. 23 вересня всі отці II Ватиканського Собору на третій сесії разом з Папою прийняли участь в процесії, під час якої Понтифік переніс реліквії з каплиці Пресвятих Дарів на вівтар в зал. Месу з цього приводу провів кардинал Марцелл, протоієрей базиліки Святого Петра. Проповідь проголосив кардинал Кеніг з Відня, закінчивши свою проповідь молитвою за об’єднання Церков. У другій половині дня мощі були доставлені до базиліки Сант-Андреа-делла-Валле, де вони були виставлені для загального поклоніння. 25 вересня Павло VI прийняв на окремій аудієнції делегацію Грецької Православної Церкви і передав їм святі мощі. Пізніше в той же день вони були доставлені літаком в Патри. Грецька Церква також має реліквії хреста, на якому помер святий Андрій [3].
Андрея Первозваного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після Зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скитія, тобто землі сучасної України. Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські письменники, як Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та ін [3]. У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрея по українських землях. Апостол привіз до Скитії реліквії, навколо яких торувалась віра. Літопис не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати це легендою. У пам’ять Андрія Первозваного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 р. споруджено дерев’яний храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього, ще на одній із гір у Києві на Андріївському узвозі стоїть славетний Андріївський храм (собор Андрія Первозваного), збудований в середині XVIII ст. (1747–1753) [3].
Що до нас мовить ікона святого?
Cпоглядаючи ікону святого всехвального апостола Андрея Первозванного, можемо відчитати те, що ікона цього святого до нас мовить.
В апостольському ряді іконостасу ікона апостола Андрея найчастіше знаходиться в північній його частині другою від Христа (праворуч свого брата Петра) або третьою – за євангелистом Марком. Зображається апостол з довгою бородою, зазвичай – сивий. Часто одягнений у жовтий хітон та синій (або зелений) гіматій. Іноді – навпаки. Зрідка він у червоно-синьому вбранні [7]. Зображають святого також у плащі або туніці [2]. У руках сувій або книга. З кінця XVII ст. почали писати ікони апостола Андрея зі знаряддям страти – Х-подібним андріївським хрестом. Також його атрибутами є шнур (бо до хреста його не прибили а прив’язали), рибальські сіті [7] та риба [2].
Вік, в якому зображається апостол Андрей відповідає віку, який він прожив, а також промовляє до молільників поважністю і мудрістю зображуваної особи. Сувій, або книга вказують на проповідь Благої вістки й апостольську науку. Рибальські сіті і риба досить промовисто вказують на попереднє життєве ремесло Первозванного – рибальство, яке до нас також промовляє символом, що апостол Андрей, пішовши за Христом, став рибалкою людських душ.
Джерела:
1. https://risu.ua/sogodni-den-sv…
2.https://risu.ua/rimo-katoliki-…
3.https://risu.ua/sv-apostola-an…
4. https://credo.pro/2022/11/5472…
5. https://credo.pro/2023/11/3590…
6. https://credo.pro/2020/11/2502…
7. http://icon.org.ua/ikonografiy…
8.https://kyrios.org.ua/spiritua…
Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС
Ікона мовить. Св. ап. Андрія Первозванного – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38801-ikona-movyt-sv-ap-andriya-pervozvannogo/
30 листопада – Життя святого апостола Андрія Первозванного – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=1Ebk292QnGE
Св. всехвального ап. Андрея Первозванного – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/sv-vsehvalnogo-ap-andreya-pervozvannogo/
Св. Андрій належав до тих двох Божих вибранців, що перші, з-поміж дванадцяти апостолів, мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготовив своїми словами св. Іван Хреститель, що їх він висказав до своїх учнів, як побачив над Йорданом Ісуса Христа. Про це таку вістку подає нам св. євангелист Іван, що був тоді над Йорданом з Андрієм і чув Предтечеві слова. Він пише: „І свідчив Іван (Хреститель), кажучи: Я бачив Духа, що сходив як голуб з неба і перебував на Нім. І я не знав його, але Хто післав мене охристити водою, Той мені сказав: Над ким побачиш Духа, що сходить і перебуває на Нім, це Той, що христить Святим Духом. І я бачив і свідчив, що це Божий Син. Наступного дня знов стояв Іван (Хреститель) і два з його учнів. І побачивши ідучого Ісуса, сказав: Це Божий Агнець. І чули обидва його учні, як говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувшись та побачивши їх, що йдуть за Ним, сказав їм: Чого шукаєте? А вони сказали Йому: Равві, що значить у перекладі Учителю, де живеш? Сказав їм: Прийдіть і подивіться. Прийшли й побачили, де жив; і перебули в Нього той день; а було близько десятої години. А був Андрій, брат Симона Петра, один з двох, що почули від Івана і пішли за Ним. Він знайшов перш свого брата Симона і сказав йому: Ми знайшли Месію, що значить у перекладі Христос. І привів його до Ісуса.” (Ів. 1:32-41).
Христовий апостол Андрій походив з міста Бетсаїди. Він був братом св. апостола Петра і разом з ним займався риболовством. Виглядає, що він мав принаймні малу освіту, був думаючою людиною і поза щоденною працею на хліб, цікавився справою жидівського народу, тобто справою приходу обіцяного Месії. Пізнати це з того, що з хвилиною виступу св. Івана Предтечі з наукою над Йорданом, він став учнем цього великого й суворого проповідника покаяння. Коли ж св. Іван побачив Спасителя і з великою радістю, що міг виконати почесне завдання його Предтечі, проголосив своїм учням, що Ісус Христос, це обіцяний Месія, що прийшов узяти на себе людські гріхи, Андрій, захоплений словами ІІредтечі, відразу вирішив познайомитися особисто з самим Спасителем. Вони обидва зі св. Іваном Богословом пішли за Ісусом і мали те щастя, що Він запросив їх до Себе в відвідини. Ця надзвичайна зустріч з Ісусом Христом тривала кілька годин. Можемо бути певні, що під час розмови Христос потвердив Предтечеві слова, що Він справді обіцяний Месія, бо негайно по зустрічі прибіг Андрій до свого брата Симона і з великим захопленням заявив, що Ісус Христос з Назарету, це довго вижиданий Спаситель світу. З того часу осталася про апостола Андрія та похвальна згадка, що він перший привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову Його Церкви. Андрій щиро радів, що вже прийшов обіцяний Месія, радів своєю зустріччю з Ним, а також і тим, що й його брат увійшов з Ним у тісні взаємини. Він радів і після того, як Спаситель призначив братові Симонові-Петрові біля Себе важливішу ролю, ніж йому самому.
При першій зустрічі Ісус Христос не покликав був ще Івана, Андрія й Петра, щоб вони відразу осталися при Нім як Його невідлучні учні. З урочистим і рішальним покликом Він звернеться до них трохи пізніше. Тепер вони зможуть ще вернутися до свого риболовства і тільки час-від-часу приходитимуть до Нього, щоб послухати його божественної науки.
Про дійсне покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангелист Іван: „А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симона, називаного Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: „Ідіть у слід за Мною, то зроблю вас рибалками людей.” Вони зараз оставили сіті і пішли за Ним.” (Ів. 4:18-20). З цього часу вони вже будуть завжди з Ісусом як його невідступні приятелі й учні, приглядатисьмуть його св. життю й чудам, а Він поучуватиме їх про правди християнської віри й моралі та виховуватиме на Своїх апостолів. Петро й Андрій належатимуть до апостольської дванадцятки.
Наступну згадку про апостола Андрія подає нам св. євангелист Іван з нагоди чудесного розмноження хліба. Про це ми читаємо: „Коли Ісус підніс очі і побачив, що дуже велике множество йде до Нього, сказав до Пилипа: Звідки купимо хліба, щоб вони їли? Це ж сказав, вивідуючи його, бо Сам знав, що має зробити. Відповів Пому Пилип: За двісті динарів хіба не вистане їм, щоб кожний мало що дістав. Сказав йому один з його учнів, Андрій, брат Симона Петра: Є тут один хлопець, що має п’ять ячмінних хлібів і дві риби, але що це на стільки? Ісус же сказав: Скажіть людям посідати.” (Ів. 6:5-9).
Було б для нас великою приємністю мати цю свідомість, що апостол Андрій тому згадав Христові про юнака з хлібом і рибою, бо живо вірив, що Христос може зробити чудо, та мав сильну надію, що Він це дійсно зробить, щоб нагодувати тисячі голодних людей. Ми цього певно не знаємо, але одне є певне, що тоді, коли інші апостоли стояли безрадні коло Христа, Андрій, зверненням Спасителеві уваги на хлопця з харчами, зробив відразу щасливий початок. Привівши юнака до Христа, так як колись свого брата Петра, апостол Андрій зробив перше приготування до великого чуда розмноження хліба та насичення поверх п’ять тисяч людей.
Останній раз згадує св. євангелист Іван апостола Андрія на кілька днів перед Христовими Муками. Він так пише: „Були деякі греки між ними (жидами), що поприходили, щоб поклонитися в празник. Ці отже приступили до Пилипа, що був з Бетсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса. Прийшов Пилип і сказав Андрієві, Андрій знов і Пилип сказали Ісусові. Ісус же відповів їм, кажучи: Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий.” (Ів. 12:20-23). Тут бачимо, що апостол Андрій знову привів людей до Христа. Апостол Пилип не був певний, що зробити з проханням греків. тому звернувся з цією справою до Андрія, а цей вирішив її відразу в користь прохачів.
По вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися Христові апостоли по різних країнах на проповідання Христової віри. Про те, де св. Андрій проповідував Христову віру, не маємо історичної певности. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія виходить, що він проповідував Христову віру тим людям, що жили над Чорним морем. Свою апостольську працю закінчив св. Андрій мученицькою смертю в місті Патраї, па кавказькім боці, близько пізнішого Тмутороканя. Мав він умерти на дереві або хресті, що на ньому він висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. Про це так говорить св. Бернард: „А коли він побачив хрест, то не зблідло його лице і вігі не змінився, але повний радости молився: „О добрий, святий хресте, що за ним я тужу вже так довго! Спокійно і з радістю приходжу до тебе. Ти прийняв мого Спасителя, прийми й мене, його учня, щоб через тебе я дійшов до Нього!” Чи це є слова людини чи скоріше ангела? Це слова мужа, що був спосібний так само терпіти, як і ми, а котрий любив Бога з цілого серця, і та любов була сильніша, як сама смерть. О, якби ми мали таку любов, який солодкий був би наш увесь труд, яким легким усяке вмертвіння, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо цієї любови, а як її маємо, то зберігаймо її в собі та пам’ятаймо слова Спасителя, що хто хоче за Ним іти і бути його учнем, той мусить нести свій хрест.”
Життя святих, Духовні читання для українського народу на кожний день Божого року. Четверта книжка Андрій Йосафат Григорій Трух, єромонах Чину Святого Василія Великого Видавництво ОО. Василіан, Торонто, Канада, 1958
Святого апостола Андрея Первозванного
Святий Андрей був перший серед апостолів, який пізнав Христа Спасителя і пішов за Ним, тому він називається “Первозванний”. Євангелист Йоан розповідає, що коли Йоан Предтеча охрестив Христа Спасителя, то своїм учням сказав, що Христос – Син Божий. “Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, – мовив: «Ось Агнець Божий». Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж Йому: «Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та подивіться». Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за Ним” (Йо. 1, 35-40).
“О щасливий день, – вигукує святий Августин, – той день, коли вони перебували у Христа Спасителя! Хто бо може оповісти те, що вони тоді чули з божественних уст Ісуса!” Андрей, сповнений віри, спішить до Петра і каже йому: “«Ми знайшли Месію»… І привів його до Ісуса (Йо. 1, 41-42). Після цього обидва брати кидають свої сіті і дім у Капернаумі (родом були вони з Витсаїди, в Галилеї) й ідуть за Христом Спасителем. Апостол Андрей є свідком усіх чудес Ісуса, чує кожне Його слово, ділить з Ним нужду та переслідування і йде слідом за Ним.
Після Зішестя Святого Духа, коли всі апостоли розійшлися проповідувати слово Боже, тоді і св. Андрей поніс серед поган світло правдивої науки. Святі Отці Церкви, зокрема Григорій Богослов, Григорій Великий, Йоан Золотоустий, Єронім, погоджуються з тим, що святий Андрей навчав у Греції, в Епирі, він просвітив Ахаю, і, згідно з переданням, він перший голосив слово Боже у Візантії, згодом названій Константиполем, де поставив єпископом Стахія, якого апостол Павло називає своїм возлюбленим (див. Рим. 16, 9). Найстаріші церковні письменники стверджують, що апостол Андрей проповідував науку Христову в Скитії, тобто на території Руси. Літописець Нестор та інші розповідають, на основі передання, що святий Андрей з учнями своїми йшов вгору по Дніпру, аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий апостол переночував, а вранці, оглянувши оком той чудний розлогий Божий рай, сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков, і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І, поставивши тут хрест, пішов далі.
Cвятий Андрей прийняв мученицьку смерть у Патрах, в Ахаї. На смерть його засудив намісник Егей (Єгеат), велів прив’язати святого апостола на скісному хресті. “А коли побачив він хрест, на котрім мав умерти, – каже святий Вернард, – то не зблід від його виду і не змінився на лиці, а повний радости молився: «О добрий, святий хресте, за яким я тужу вже так довго! Спокійно і радісно приходжу я до тебе. Ти прийняв мого Божественного Спасителя, прийми і мене, Його учня, щоб через тебе дійшов я до Нього!» Чи є це слова чоловіка, чи радше ангела? Це слова чоловіка, який був готовий так само страждати, як готові нині і ми, та який Бога любив з усього серця, і любов та була сильніша за смерть! О, якщо б ми мали таку любов, то яким солодким був би нам усякий труд, яким легким усяке умертвлення, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо такої любови, а якщо її маємо, то зберігаймо її у собі і пам’ятаймо слова Спасителя, що той, хто хоче за Ним іти і бути Його учнем, хай несе свій хрест”. Так каже святий Вернард.
Святий апостол Андрей мучився на хресті три дні, а З0 листопада 62 р. його душа полетіла до неба, і “Первозванний” засів на престолі непроминаючої слави. Мощі святого апостола Андрея у 355 р. було перенесено до Царгорода і складено разом з мощами святого євангелиста Луки і святого Тимотея у церкві святих Апостолів. Імператор Аркадій на честь святого Андрея побудував у Царгороді величну церкву. Коли хрестоносці захопили Царгород, то кардинал Петро Капуанський у 1213 р. переніс мощі святого до Італії, до міста Амальфи. У 1418 р. голову святого Андрея перенесли до Риму, до храму святого Петра. На Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрей провістив майбутнє Руси, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і посвятили пам’яті святого Андрея.
Тропар, глас 4:
Як первозваний з апостолів і як верховного брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам нашим велику милість.
Кондак, глас 2:
Мужности богогласника, якого ім’я святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича возхвалім,* бо, як давно тому, так і нині до нас закликав:* Прийдіть – ми знайшли, кого бажали.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241130&vita
Стихири на „Господи, взиваю я”
Світлом Предтечі освічений,* коли іпостасне сяяння Отчої слави явилося,* людський рід милосердям спасти бажаючи,* тоді першим ти, славний, до Нього прибіг єси,* осяяний у розумі* досконалішим блиском Його Божества;* з цієї причини і проповідником, і Апостолом став* Христа Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
Гласом Предтечі оглашенний,* коли всесвяте Слово воплотилося,* життя нам даючи і спасіння сущим на землі благовістуючи,* тоді за Ним, премудрий, ти послідував* і себе самого, як добірну і всесвяту* жертву первоплодів, Йому посвятив єси;* і Його пізнавши,* відкрив єси і родичеві твоєму Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
З неплідної розквітлого* послідовником бувши,* коли дівственне Зродження зазоріло* – благочестя Учитель і чистоти ціломудрія Явитель,* – тоді ти прегарячим чесноти ревнителем,* Андрею блаженний, став єси,* восходження в серці своєму покладаючи,* і піднявся від слави до невимовної слави Христа Бога нашого,* якого благай* спасти і просвітити душі наші.
Первозваний учень* і наслідувач страждання,* Андрей Апостол* співобразно з Тобою, Господи,* тих, що в глибині невідання піддавалися колись омані,* гачком Хреста Твого витягнувши, привів до Тебе;* молитвами його, Преблагий, життя наше втихомир* і спаси душі наші.
Оспіваймо, вірні, Петрового родича Андрея,* Христового учня:* він бо, море неводами колись обстеживши, риб наловив,* тепер же вселенну ловить вудкою Хреста і народи навертає від омани до хрещення,* і стоячи перед Христом, просить миру світові,* а душам нашим – великої милости.
Вогонь духовний, що просвітлює мислі і спопеляє гріхи,* вглиб серця прийнявши, Апостол Христовий і учень* сяє тайними променями вчень у непросвітлених серцях язичників,* а надто спалює хворост міфотворення нечестивих,* бо вогонь духа таку має дію.* О чудо, гідне подиву і трепету!* Язик із глини, єство з глею, тіло з пороху* – прийняли знання духовне і неземне.* Але, о таїннику невимовного і споглядальнику небесного,* моли про озорення душ наших.
Риб ловитву полишивши, Апостоле,* людей уловлюєш ти вудкою проповіді,* спускаючи, немов гачок, благочестя приманку* і витягаючи з глибини омани всі народи,* Андрею Апостоле,* верховного єдинокровний* і вселенної наставнику всюдичутний,* благати не припиняй за нас,* що з вірою і любов’ю восхваляємо, всехвальний,* завжди шановану пам’ять твою.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Радуйся, словесне Небо,* що славу Божу* завжди повідає,* ти, що перший на Христа поклик відгукнувся гаряче* і безвідступно з Ним перебував;* від Нього просвічуваний,* узрів ти світло друге* і сущих у пітьмі блискавками твоїми просвітив,* благість Його наслідуючи.* Тому всесвяте твоє* звершуємо торжество* і радісно цілуємо мощей ковчег,* із якого ти виточуєш* тим, що просять, спасіння і велику милість.
Першим знайшовши жадані блага* того, хто з милосердя* оповився нашим єством,* Андрею Богомудрий,* ти злучився з Ним розпаленою любов’ю,* до єдинокровного взиваючи:* «Кого провістили Пророки в Дусі,* того знайшли ми!* Ходи до Його краси,* щоб приваблені були ми і душею, і думкою,* і так ведені світлом Його зоресяйности,* ніч омани і пітьму невідання відженемо,* благословляючи Христа,* що подає світові велику милість!»
Народи, що не знали Бога,* ти з невідання, наче з глибини, виловив неводом слів твоїх,* і явно збурюєш солоні моря;* конем прехоробрим Владики морів явився ти, в піснях уславлений,* і гнилість безбожжя висушив,* додавши цінну сіль – мудрість твою,* якій і вразилися, Апостоле славний,* ті, що сьому безумству мудрости зухвало опиралися,* не знаючи Христа,* що подає світові велику милість.
Єдинокровного брата Петрового* і Христового учня,* риб ловителя і ловця людей* – піснями вшануймо Андрея Апостола:* він бо всіх наставив догматами Ісусового вчення* і як приманку рибам – плоть беззаконникам віддав* і їх у невід уловив.* Його молитвами, Христе,* подай людям Твоїм мир і велику милість.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Як первозванний з апостолів і як верховного брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам нашим велику милість.
Слава: Кондак (г. 2):
Мужности богогласника, якого ім’я святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича возхвалім,* бо, як давно тому, так і нині до нас закликав:* прийдіть – ми знайшли, кого бажали.
І ни́ні: Богородичний (г. 2):
В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамі́нне упова́ння* гріб і умертві́ння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу присноді́вственну.
Прокімен (г. 8): На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).
Стих: Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь (Пс. 18,2).
Алилуя (г. 1): Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
Причасний: На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя, тричі.
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого всехвального апостола Андрія Первозваного, якого сьогодні пам’ять світло звершуємо, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Святий Апостол Андрій Первозванний – покровитель України – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=GuNJXYZzbSc&t=17s
Апостол Андрій Первозванний – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=opRunnQ8G80&t=245s
Святого Апостола Андрія Первозванного – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=3zQ6V3cNCBY&t=7s
ПРОПОВІДЬ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ШЕВЧУКА ПІД У СВЯТО АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАННОГО. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=wAKhDw0aIPI
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid023Cb4Yv8eAvnBFcne8AENi4SVyCUA1VHFfxgwDPZRAsoY7JZPTdhs2pz7CDKgRLtEl&id=61568700602226
о. Петро Фостик
