Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

16 ЛЮТОГО / 3 ЛЮТОГО – СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО СИМЕОНА БОГОПРИЄМЦЯ І ПРОРОЧИЦІ АННИ

16 ЛЮТОГО / 3 ЛЮТОГО – СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО СИМЕОНА БОГОПРИЄМЦЯ І ПРОРОЧИЦІ АННИ

Про праведного Симеона святий євангелист Лука пише так: “…чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа” (Лк. 2, 25-26). Більшого свідчення святости нема і бути не може, а також ніхто не міг осягнути більшого щастя, як той, хто вже тут, на землі, на своїх руках тримав Спасителя світу.

Згідно з переданням, праведний Симеон був одним із 70 перекладачів Старого Завіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав „Ось діва зачала і породить сина” (Іс 7, 14), то хотів слово „діва” замінити на „жінка”. Але йому з’явився ангел Господній і сказав: „Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва”. Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці.

Жив він, згідно з переданням, близько 300 літ, а помер наступного дня після Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Згодом його мощі перенесли до Царгорода, в церкву святого Якова, яку збудував імператор Юстин Молодший, і в якій спочивали мощі пророка Захарії (пам’ять його вшановуємо 5 вересня) і святого Якова, брата Господнього (пам’ять його вшановуємо 23 жовтня).

Свята пророчиця Анна, дочка Фануїла, прожила з чоловіком сім літ, а потім до 84 літ життя день і ніч молилася і постила при храмі в Єрусалимі. В нагороду за це вона своїми очима побачила Спасителя і свідчила про цю подію всім, хто посвятився службі Богові і чекав Месії. Бог наділив її духом пророцтва.

Тропар:  

Симеон старець радіє днесь,* прийнявши на свої руки немовля, споконвічного Бога,* і від узів плоті звільнення просить:* Бо мої очі − каже – побачили спасіння світу.

Кондак:  

Днесь Старець узяв на руки свої* Творця всіх і Господа,* молячись про звільнення з уз життя цього тлінного;* і, звільнений, відійшов у життя вічне.

 

 о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu