Подія оздоровлення Ісусом Христом герасинського біснуватого, про яку розповідає сьогоднішнє Євангеліє, є ще одним свідченням того, що стається з людиною, якщо вона недбало ставиться до Божого слова, Божого закону. Своєю недбалістю чи байдужістю, вона наражає себе не тільки на терпіння у вічності, як це ми бачили в притчі про багача і Лазаря, але стаючи невільником гріха, зазнає різні терпіння вже тут на землі через сильний вплив злих сил. А все це є плодом і наслідком черствості людського серця на Божий голос, який промовляє до нас і кличе до щасливого життя словами Святого Писання.
Прикладом негативних наслідків легковажного ставлення до Божого закону є герасинський біснуватий, якого опанували злі духи. Бо становище, в якому опинився біснуватий, є наслідком поведінки герасинців, котрі злегковажили приписом закону Мойсея, не розводити свиней і не споживати їхнього м’яса. Однак основна суть провини герасинців є не в самому порушенні припису Мойсея, а в тому, що, вони злегковажили Божу настанову, поставили тілесну вигоду і насолоду, отриману від споживання м’яса свиней, вище від Бога, зрадили вірність Богові, і таким чином втратили його опіку та стали невільниками злого духа. А прикладом цього став біснуватий чоловік, мешканець їхнього краю.
У сьогоднішньому Євангелії варто звернути увагу на дві речі: поведінка біснуватого і поведінка герасинців, в яких можемо знайти важливу науку для свого духовного життя.
Історія оздоровлення біснуватого має одну особливість, що Ісус негайно відповів на звернення цього чоловіка і оздоровив його своїм милосердям, звільнивши від злих духів, без додаткових умов. Подібно Ісус Христос готовий визволити кожного з найважчої проблеми, хто з відкритим серцем звернеться до Нього і довіриться Йому.
Подія біля Герасину показує також два стани душі, два способи ставлення людини до Божої ласки і милосердя: відкритої на Божу ласку, яку представляє біснуватий чоловік, і черствої на різні прояви Божого милосердя, як це бачимо в поведінці герасинців, котрі попросили Ісуса Христа відійти з їхніх околиць через загибель свиней, яка сталася внаслідок оздоровлення Ісусом Христом їхнього мешканця від злого духа.
Опис оздоровлення Ісусом біснуватого чоловіка від злих духів, а зокрема поведінка пастухів і негативна реакція на це мешканців Герасину через загибель свиней, є образом подвійної поведінки людей у життєвих труднощах. Одні люди, котрі, хоч вірують в Бога, моляться до Нього у своїх проблемах, однак не задовольняються простими знаками Божої ласки, допомоги у своїх труднощах і очікують від Бога оздоровлення в чудесний спосіб. Вони часто проявляють недовір’я людям, лікарям, спеціалістам, брак особистих старань у вирішенні проблем, а це свідчить про певну черствість їхнього серця через надмірну надію на Боже милосердя. Такою поведінкою вони підсвідомо вимагають від Бога надзвичайних знаків Божої ласки і милосердя. А ця черствість серця стається під впливом злих сил, різних спокус, які засівають у душу такої людини зневіру, песимізм, а особливо недовіру Божому провидінню.
Інші люди бувають настільки зачерствілі серцем через різні гріхи, прив’язання до земних речей, що навіть великі чуда, найбільші знаки Божої ласки і милосердя не здатні зворушити їхнього серця, навернути їх до Бога. Царство земне стає важливіше для них ніж царство небесне.
Один християнин, який визнавав себе великим грішником, постійно молився Богові: „Знаю, Господи, що я не вартую, щоб Ти простив мене, бо я багато нагрішив перед Тобою, але я сподіваюся на Твоє велике милосердя і благаю Тебе: прости мені. А якщо я того не вартий, то покарай мене тут, на землі, щоб я не мучився у загробному житті”. Якось після молитви він заснув, у сні побачив Ісуса Христа, Який з’явився йому і запитав: „Що тобі потрібно, чого ти плачеш?” Християнин відповів: „Я дуже важко згрішив!” „Встань”, – промовив до нього Господь. „Не маю сили, – відповів християнин, – хіба якщо Ти Сам піднімеш мене”. І Господь простягнув руку і підніс його. Прокинувшись, чоловік відчув у своєму серці невимовну радість від переконання, що Господь простив йому. Решту життя свого він прожив у святості і мирно відійшов у вічність.
Роздуми над Євангелієм цієї неділі ще раз запрошують нас бути відкритими на слово Боже, вірними йому, навчитися довіряти Божому провидінню, а це принесе нам надійну Божу поміч і опіку, захист від шкідливого впливу злих сил, вчинить спокійним наше щоденне життя і збереже дорогоцінний душевний спокій.
Нехай же наша щира молитва очищає наші душі, зміцнює надію на те, що Господь ніколи не залишить нас без Своєї всесильної опіки, яка всім нам так необхідна у щоденному житті!
о. Михайло Чижович, редемпторист
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЕФЕСЯН 2, 4-10.
Браття, Бог, багатий милосердям, з великої своєї любови, якою возлюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом: благодаттю ви спасені! І разом з ним воскресив нас, і разом посадив на небі у Христі Ісусі, щоб у віках грядущих він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. Бо ми його сотворіння, сотворені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми чинили.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 8, 26-39.
В той час прийшов Ісус у Герасин-околицю, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, попався йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу не носив одежі й мешкав не в хаті, а в гробах. Побачивши Ісуса, він закричав, припав йому до ніг і сказав сильним голосом: – Що мені і тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!
Він бо велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами і стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.
Ісус спитав його: – Як тобі на ім’я?
– Леґіон – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.
І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. Було ж там велике стадо свиней, що паслося на горі, і демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм. Вийшли демони з чоловіка, увійщли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро й потонуло.
Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось.
Прибули вони до Ісуса й найшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, одягнений та при умі – і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий.
Тоді все населення герасинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й вернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути а ним, але він відпустив його, кажучи: – Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі.
Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
Еф. 2, 4-10 „Мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом”
У різних життєвих ситуаціях ми зустрічаємось зі своєю слабкістю, обмеженістю, безпомічністю, не знаходимо в собі сили, спроможності когось змінити, на щось вплинути. Це властиве кожній людині, що у складних ситуаціях вона почувається обмеженою, слабкою, гріховною. І це – правда, що самі ми нічого не можемо, тільки в Бозі.
Важливо пам’ятати, яку силу ми отримали в особі Ісуса Христа, що в Бозі все стає можливим. Бо Бог став людиною, щоб привести людину до божественного життя.
Саме в Господі, в Ісусі Христі, для людини зникають будь-які обмеження.
Однак маємо жити церковним життям, щоб бути придатним інструментом, через який Бог зможе легко діяти.
Лк. 8, 26-39. „Побачивши Ісуса, закричав, припав Йому до ніг і сказав голосом сильним: Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!”
Ми аж ніяк не бачимо з цього євангельського уривку, щоб Ісус Христос мучив цього чоловіка. Господь просто собі йшов, але позаяк Він був Богом, а світло з темрявою не може співіснувати, то в присутності Бога злі духи так себе виявляють.
Тому для освячення, переміни нашого суспільства, потрібні святі особи, в яких перебуває Бог. Саме вони є тим, що змінює всіх і все навколо себе, вони є тією закваскою, яка змінює суспільство. Отці Церкви кажуть, що коли ти змінишся сам, то біля тебе зміняться тисячі. На цю обставину ми дуже мало звертаємо уваги, але насправді саме це найкраща євангелізація і катехизація. Коли змінюємося ми, то в геометричній прогресії відбуваються зміни навколо нас.
Святі, які жили колись, дотепер змінюють суспільство, долаючи історичні та географічні простори.
Найкраще, що можемо зробити для суспільства, – це наблизитися до Бога! Змінюймо себе – це найкраще, що можемо зробити для зміни наших ближніх!
Ставаймо ближчими до Господа, і тоді Він буде через нас змінювати все довкола нас!
Владика Венедикт (Алексійчук)
– Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 23-тю неділю по Зісланні Святого Духа (Лк. 8, 26-39)
Тропар, глас 6:
Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.
Слава: Кондак, глас 6:
Життєначальною долонею* умерлих із мрячних долин* Життєдавець воскресив усіх – Христос Бог,* воскресіння подав людському родові.* Він бо всіх Спаситель, воскресіння і життя, і Бог усіх.
І нині: Богородичний, глас 6:
Заступнице християн непостидна,* молитвенице до Творця незамінна,* не погорди голосами молінь грішників,* але випереди, як благая з поміччю нам, що вірно співаємо Тобі:* поспішись на молитву і скоро прийди на моління,* заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що почитають Тебе.
о. Петро Фостик
