Свята Анастасія була родом з Риму, вона виросла під опікою однієї побожної невісти на ім’я Софія. Прекрасна тілом Анастасія не шукала розкоші та щасті цього світу, вона присвятила свою вістовість Богові і на двадцятому році життя, за правління Деції та Валеріяна, отримала вічну вірність – прийняла мученицьку смерть.
Безбожний мучитель Проб, довідавшись, що вона є християнкою, велів привести її до себе. Кати ворлися до дому Софії, закували Анастасію в тяжкі кайдани та поставлені їй на судиліщу, де вона голосно прославляла Христа Спасителя, навіть не слухаючи облесних побажань поганських суддів. Свою молітву вона не припинила і тоді, коли взяли її на муки, від згадки про які кров стигне у жилах. Анастасію прив’язали до чотирьох стовпів головою вниз і зверху її безпощадливо били, а під нею розклали вогонь. Потім свято діву прив’язали до колеса і потрощили їй всі кості. Бривові відрізали їй груди, вирвали нігті з рук та ніг, обтягли язик, вибили зуби і припили свічки.
Одного з воїнів було засуджено на смерть лишень за те, що він подав їй два рази води, бо ж не приховував, що є християнином. Ім’я того святого мученика Кирило; він радо нахилив свою голову під меч – і на ньому справді були слова Христа Спасителя: „Хто напоїть, як учня, одним з цих малих тільки дубильником холодної водиці, то справді кажу вам, той не втратить своєї нагороди” (Мт. 10, 42). Святий Кирило отримав свою нагороду за добре діло – мученицький вінець та вічну славу небес.
А коли всі ті муки не в змозі вирвати з грудей святих діві жодного заїка, тоді мученик наказав винести її за місто і там мечем стягнути її голову. Свята Анастасія постраждала близько 250 р. Її мощі чесно поховала Софія.
Тропар мучениць, глас 4:
Агняне твоє, Ісусе, Анастасія, * кличе великим голосом: * Тебе, юнак мій, люблю і тебе шукаєш, страдаю, і разом з тобою розсуваюся, і погружусь хрещенням Твоїм, і терплю ради Тебе, щоб царювати в Тобі, а я вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою, та та жертва непорочна прийняти мене, що з любов’ю пожертвувала Тобі. * Її молитвами як милостиви спаси душі наші.
Кондак мучениці, глава 3:
Дівіцтва водами очищена, преподобна, * кров’ю мучеництва, що вчинила, Анастасіє, * подаєш тим, що в немочах, вцілення від хвороби * і спасіння тим, хто щиро до тебе приходить. * Бо свавілля подає тобі Христос, * Який виточує зцілення завжди поточно.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
