Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ НИКИТИ БУДКИ

ДЕНЬ ПОМИНАННЯ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ НИКИТИ БУДКИ

Никита Будка – перший український єпископ у Канаді, який після повернення на рідну землю був жорстоко замордований НКВД-ми

В програмі „У Ваших намірах” с.Дам’яна Галущак далі продовжує програми про блаженних УГКЦ. Говоримо про блаженного єпископа священномученика Никиту Будку, як приклад місіонаря та душпастиря. – http://radiomaria.org.ua/mikita-budka-pershii-ukranskii-piskop-u-kanadi-yakii-pislya-povernennya-na-ridnu-zemlyu-buv-jorstoko-zamordovanii-nkvd-mi-8971

ПРО БЛАЖЕННОГО ЄПИСКОПА СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА НИКИТУ БУДКУhttps://www.youtube.com/watch?v=RjpVsWeX9UE

 Народився 7 червня 1877 р. в с. Добромірка, нині Збаразького району, в селянській сім’ї. Народну школу закінчив у родинному селі. Потім навчався у класичній гімназії в Тернополі, 1897 р. закінчив її з відзнакою. Студіював право у Львівському університеті. Був вихователем дітей князя П. Сапєги в с. Більче-Золоте (нині Борщівського району). Згодом перейшов на богословські студії університету і Духовної семінарії у Львові. 1902 р. відбував військову службу у Відні.

14 жовтня 1905 р. після закінчення вищих теологічних студій у Канізіанумі в м. Інсбрук (Австрія) отримав свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Знання богословія Н. Будка поглиблював у Віденському університеті (доктор теології, 1909 р.). Під час студій (1907 р.) організував філію австрійського товариства св. Рафаїла для охорони українських емігрантів з Галичини та Буковини і працював у цій організації 5 років.

На поклик А. Шептицького М. Будка став префектом Духовної семінарії у Львові, відтак – радником дієцезального подружнього трибуналу та референтом іміграційних справ. У 1910 р. заснував місячник “Емігрант” і редагував його до 1912 р.Микита Будка виїжджав з місіонерською метою до Німеччини та Боснії. Після однієї з таких поїздок залишився парохом у Козарі (Боснія).

12 липня 1912 р. Папа Пій ХІ призначив М. Будку першим єпископом для українців Канади. 6 грудня 1912 р. він ступив на канадську землю, де і жив у м. Вінніпеґ.

За час перебування в Канаді отець єпископ М. Будка організовував парафії, будував церкви і школи, засновував бурси – імені Митрополита А. Шептицького в Сан Боніфас (пров. Манітоба) та ім. Т. Шевченка в Едмонтоні, а також Дівочу академію Пресвятого Серця Христового в Йорктауні (пров. Саскачеван), притулки для сиріт (у Мондері й Войтумі), народні доми, осередки “Просвіти”, допомогові товариства, започаткував часопис “Канадійський Українець”, видав молитовник, боровся проти сектантства. У 1913 р. організував Собор українських католицьких священиків, на якому були затверджені правила Русько-Католицької Церкви в Канаді. У 1918 р. прийняв канадське громадянство. Того ж року організував два просвітньо-фермерських з’їзди, а в 1919-у заснував Українську Народну Раду у Вінніпезі.

У 1928 р. через погіршення здоров’я М. Будка повернувся до Львова, став єпископом-помічником Митрополита А. Шептицького. Був львівським деканом, Генеральним вікарієм Митрополичої консисторії, асистентом католицької акції Львівської єпархії, відпоручником Митрополичого ординаріату в Українському католицькому союзі та духовним провідником Товариства домашніх робітниць “Будучність”. Багато зробив для відбудови відпустового місця у с. Зарваниця на Теребовлянщині, був його опікуном.

11 квітня 1945 р. єп.Микиту Будку арештували у Львові органи НКДБ, і в 1946 р. він був засуджений на 8 років ув’язнення.Помер Никита Будка 1 жовтня 1949 р. в м. Караганда (Казахстан).

Його тіло вивезли в ліс для поїдання дикими звірами — так робили з тілами усіх в’язнів. Коли зранку наступного дня в’язні прийшли поглянути на тіло єпископа, то знайшли лише шматок з рукава його сорочки.

У катедральному соборі св. Володимира й Ольги у Вінніпезі відкрита (1962) пам’ятна таблиця на його честь.

БЛАЖЕННИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК МИКИТА БУДКА

Священномученик Кир Никита Будка народився 7 червня 1877 року в селі Добромірка Збаразького району в селянській сім’ї.

Початкову освіту здобув у родинному селі, після чого розпочав навчання у Тернопільській класичній гімназії. У 1897 році закінчив її з відзнакою.

Після цього відбував військову службу протягом року в 51 полку піхоти у Відні. Демобілізований у званні кадета.

1905 року після закінчення теологічних студій у Відні та Інсбруці, отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Від самого початку велику увагу приділяв душ пастирській опіці українських емігрантів. У липні 1912р. був призначений Апостольською Столицею Єпископом для українців-католиків у Канаді. Єпископська хіротонія відбулася 14 жовтня 1912р.

В той час в Канаді вже було 17 священиків, які обслуговували коло ста церковних станиць, розкинених сотні миль одна від одної. В 1914 р. він скликав перший синод, на якому прийнято основні рішення щодо управи і праці в Церкві. Ті рішення було видано окремою книгою під назвою “Правила Церкви”. Заслуги єпископа Будки в розбудові церковного і громадського життя українців в Канаді дуже великі.

Попри чисто церковну діяльність, візитації, катехизації, видавання богослужбових книг, катехизмів, пастирських листів, поучень, проповідей, єпископ приклав руку й до освіти та громадського життя. Закладав при церквах школи, щоб дітей вчити рідної мови, дитячі будинки для бідних дітей, подбав теж і про газету для старших (“Канадійський Русин”), закладав шпиталі, які віддавав в опіку сестер служебниць. Світські товариства й організації знаходили свої домівки й приміщення в церковних залах.

У 1928р. повертається до Львова і стає генеральним вікарієм митрополичої архієпархії.

В Канаді єпископ Будка залишив по себе близько 150 тис. вірних, 47 парафіяльних священиків, 256 парафій і місійних станиць, 35 вечірніх шкіл, дві бурси для виховання шкільної молоді і 5 притулків для осиротілих дітей.

На початку 1945 року за наказом Сталіна було приготовано план “заходів”, що мали на меті відірвати греко-католицькі парафії в СРСР від єдності з Ватиканом і поступово прилучити їх до Російської Православної Церкви. Було вирішено розправитися з католицьким єпископатом.

11 квітня 1945 року Кир Никита Будка був ув’язнений разом з іншими владиками УГКЦ: Митрополитом Йосифом Сліпим, єпископами, Хомишиним, Чарнецьким i Латишивським.

В ході слідства з боку слідчих Н.Будка зазнав неймовірних тортур, мордувань, знущань і голодувань. Був засуджений на 8 років позбавлення волі й засланий до Каралагу – концтабору з особливим режимом в степах Казахстану, біля Караганди. В концтаборі виконував непосильну важку фізичну роботу.

Так у сорокових роках ХХ століття починалася історія Греко-Католицької Церкви в Казахстані – там де опинилися тисячі її вірних, що були депортовані із Західної України.

Кир Никита Будка помер 1 жовтня 1949 року в Караганді.

7 червня 2001р. був беатифікований Вселенським Архієреєм Папою Іваном Павлом ІІ.

Відразу після проголошення Владики Никити Будки блаженним львівськими майстрами була написана ікона Блаженного. Ця ікона сьогодні знаходиться в греко-католицькому храмі Покрова Пресвятої Богродиці в Караганді.

https://ugcc-stk.km.ua/blazhennij-svyashhennomuchenik-mikita-bu/

Більше про життя і діяльність Священномученика Кир Никиту Будку, можна дізнатися за посиланням: – https://synod.ugcc.ua/data/vladyka-nykyta-budka-3395/

Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1273256579786202

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu