Слава Ісусу Христу!
Всечесніші Отці, Високоперподобні Сестри!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Після празника Зіслання Святого Духа, тобто після Зелених Свят, в часі Божественної Літургії читаємо чергові фрагменти Євангелія від св. Матея. Хто має можливість бути щоденно на Службі Божій, той зможе прослухати майже повністю цілий текст цього Євангелія. Хто слухає Євангеліє тільки у неділі, до цього ще не у всі, або коли слухає їх неуважно, той втрачає більшість тексту цієї Святої Книги. Якщо не доповнимо цього власним, приватним читанням, то може виявитись, що не будемо знати більшої частини євангельських текстів. Наше знання Євангелія буде обмежене тільки до цих текстів, які ми почуємо в церкві. Варто також зауважити, що в неділі, в часі Служби Божої, читається тільки короткі уривки євангельських текстів, які на сторінках Святого Письма становлять цілість з іншими, попередніми, або наступаючими по них, євангельськими текстами. Для їхнього повного зрозуміння потрібно було б знати цілий текст, або якусь більшу його частину, щоб вповні зрозуміти його духовний сенс та передання, яке Христос хоче передати слухачам.
Це стосується також й сьогоднішнього євангельського тексту. Сьогодні, в третю неділю після Зіслання Святого Духа, ми чули уривок з шостого розділу Євангелія від св. Матея. Євангелист не розповідає про якісь конкретні події з Христового життя, тільки наводить дослівно Христові слова спрямовані до учнів та до всіх, які слухали Його. Сьогоднішнє Христове навчання дається легко запам’ятати. Напевно ми запам’ятали, що Христос говорив сьогодні про око, яке називає світлом тіла. Нашу увагу повинно звернуло також Христове вчення про те, що не можна одночасно служити двом панам – Богові і мамоні. Третє повчання Христа відносилось до повного завірення у житті Богові, який турбується про птиць небесних, про лілеї польові, які так чудово зодягає – а для якого ми, люди, вартісніші, як усе інше сотворіння.
Справді, це чудове повчання, яке можна розважати у відірванні від інших текстів записаних Євангелистом Матеєм. Однак більше користі принесе нам, коли глянемо на цей текст з шостого розділу Матеєвого Євангелія в ширшому контексті, тобто в контексті цілого п’ятого, шостого та сьомого розділів. П’ятий розділ Євангелист Матей розпочинає від Нагірної проповіді Ісуса Христа. Цей текст повинен бути всім нам, бодай в загальному знаний, бо деколи співаємо його в часі Служби Божої, замість антифону. Це Христові блаженства: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами (Мт. 5, 3-12).
Цей текст дає початок Христовому вченню про Боже Царство. За словами Глави і Отця нашої Церкви, Блаженнішого Святослава, з катехизи на тему другого прохання з Господньої молитви, «Царство Боже — це не їжа чи пиття, не якісь земні потреби чи способи співжиття. Це особливий вид стосунків між людьми. Це певні цінності, засади, життєві правила чи орієнтири». Після Нагірної проповіді іде цілий ряд конкретних Христових вказівок, тобто згаданих Блаженнішим життєвих правил і орієнтирів, які стосуються Божого Царства. Ці повчання займають згадані три розділи Євангелія записаного св. Матеєм.
Сьогоднішнє Христове повчання про око, як світло тіла, про небезпеку служіння двом панам: Богові і мамоні та про довіру Богові, є тільки частинкою Христового повчання про Боже Царство. Тут знаходимо між іншими повчання для Христових учнів, колишніх і теперішніх, які повинні бути сіллю землі, яка не вітріє та яка не стає безкорисною. Тут говориться про потребу взаємного прощення і примирення між християнами, про подружню зраду, про присягу, про недопустимість пімсти та про потребу любови неприятелів. Дальше читаємо Христові слова, які стосуються обов’язку милостині, потреби посту та молитви. В цьому місці Христос вчить своїх учнів Господньої молитви, тобто молитви Отче наш. В цьому теж місці є сьогоднішній наш євангельський текст про око, як світло тіла, про неможливість служіння двом панам та про уповання на Бога.
Але на цьому не кінчається Христове вчення про Боже Царство. В останньому з трьох розділів Христос попереджає всіх нас, щоб ми були повздержні в оцінці другий людей. Він говорить: Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють (Мт. 7, 1-2). Христос заохочує нас також, щоб ми були витривалими у молитві, щоб не боялись входити у Боже Царство вузькими дверима, тобто, щоб ми не дались перелякати труднощам а навіть переслідуванням. Наводить також головну норму, якою ми повинні поводитись у щоденному житті у відношенні до інших. Каже: Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки (Мт. 7, 12). В останній частині вчення про Боже Царство читаємо, що овочі залежать від дерева: Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані (Мт. 7, 17). Очевидно розуміємо, що не ідеться тут тільки про дерева, але передовсім про людину та овочі її поведінки. Тут також почуємо, хто є правдивим Христовим учнем та що не кожний увійде у Боже Царство. Христос так про це говорить: Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі (Мт. 7, 17). Христова мова про Боже Царство завершується сильною притчею про будування на скелі. Наведу повністю ці слова: Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика» (Мт. 7, 24-27).
Варто звернути ще увагу на те, яке вражіння зробили всі ці Христові слова про Боже Царство на безпосередніх слухачах. Про це говорить Євангелист Матей на завершення цієї частини: І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні (Мт. 7, 28-29).
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Замість зосередитись на словах короткого сьогоднішнього Євангелія, як намагався звернути вашу увагу на те, в якому контексті були висказані Христом ці слова. Христос висказав їх тоді, коли говорив про потребу будування Божого Царства. Вони є частиною більшої цілості. Сьогодні почуті Христові слова дуже важні, бо пригадують нам, що кожній з нас має внутрішнє світло, тобто совість, яка має бути для нас внутрішнім дороговказом у бурхливому сьогоднішньому світі, який пробує звести нас з дороги, яка веде до Бога. Христос пригадує також нам, що ціле наше життя будемо примушені боротися з силами зла, які будуть намагатись відлучити нас від Бога, підсуваючи на Його місце різні ідоли, свого роду сучасні золоті тельці. Христос сьогодні також запевняє нас, що незалежно від цього, що би з нами сталась, ми і так залишимось найціннішими в очах Божих.
Але я хотів би також звернути вашу увагу на ще інший аспект, про який я намагався згадати у своїй проповіді. Коли ідеться про знання Святого Письма, християнин не повинен обмежуватись тільки і виключно до текстів, які він почує в часі недільної Служи Божої, бо може показатись, що більшість текстів Святого Письма будуть для нього чужими і незнаними. Тепер вакаційний час. Вибираючись на відпочинок забираємо зі собою переважно також якісь книжки до читання у вільному часі. Не стидаймося забрати зі собою Святого Письма, щоб знати не тільки крімінали, повісті чи романси, але також і Святу Книгу християн.
Читати Святе Письмо можна по різному. Можна прочитувати короткі уривки та пробувати віднайти слово, яким до мене промовляє Бог. Вечером можна прочитувати Боже Слово, яке буде читане на завтрішній Божественній Літургії. Можна також прочитувати ширші фрагменти, як згадані сьогодні мною три розділи, щоб зрозуміти Христове вчення, як стосується більшої теми. Сьогодні я намагався вказати Христове вчення щодо нашого уділу у будуванні Божого Царства.
Бажаю всім, щоб Святе Письмо, особливо Новий Завіт, тобто Євангелії від Матея, Марка, Луки та Івана а також апостольські листи, Діянна Апостольські та Книга Одкровення, були для нас живим Божим Словом, яким Бог промовляє до кожного зокрема. Щоб так було потрібно передовсім взяти в руки Святе Письмо, або знайти його текст в інтенеті, прикладово на сторінці Дивен світ і без страху, але в молитовному дусі почати його читати. Дух Святий напевно допоможе нам віднайти та почути духом повчання, яке буде Божим Словом спрямованим безпосередньо до кожного з нас.
Слава Ісусу Христу!
