Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Як повідомляє Український інститут національної пам’яті, у цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.
Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона — на території колишнього Радянського Союзу.
Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.
Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.
Блаженніший Святослав про лікування ран геноцидів
29 вересня 2020 року у телепроєкті «Бабин Яр. Меморіальний центр Голокосту», присвяченому 79-м роковинам трагедії у Бабиному Яру, Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, пригадав, що українці, як і євреї, вірмени та поляки, є постгеноцидною нацією, і підкреслив, що рани, спричинені геноцидами, ще болять. Відповідальними за те, щоби зціляти ці рани, є, на переконання Глави УГКЦ, саме релігійні діячі. Адже жоден політик, економіст чи будь-хто інший у світі не має такої сили і можливості.
«Усім нам, юдеям, православним, католикам, греко-католикам, Господь Бог дає сьогодні ліки, щоб лікувати ці рани. І такими ліками є взаємна повага і любов», — вважає Блаженніший Святослав.
Глава УГКЦ висловив занепокоєння з приводу того, що через роз’ятрювання ран геноцидів, «починають блукати примари старих тоталітаризмів, які сьогодні набувають нових форм».
«Знову одна держава хоче самоутвердитись, принизивши іншу. Одна людина гадає, що матиме більше гідності, коли покаже свою силу супроти слабшої», — зазначив Блаженніший Святослав і пригадав, що історики вже охрестили українські землі ХХ століття «кривавими землями».
Митрополит Борис Ґудзяк: Голокост — це архетип цієї гріховної спроможності
27 січня минулого 2020 року архиєпископ і митрополит Філадельфійський та Президент Українського католицького університету владика Борис Ґудзяк звернувся до всіх людей доброї волі з нагоди 75-річчя звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау та Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
«Людський гріх спричинив непересічні страждання в історії. Голокост — це архетип цієї гріховної спроможності. Шоа є найсуттєвішим знаком потенціалу людської розбещеності. Зло справжнє. Його потрібно назвати та протистояти.
Нацистські злочини та їхні співпрацівники мають бути засуджені, як і весь антисемітизм, який, на жаль, піднімає свою потворну голову в нашій країні та в багатьох країнах світу.
Ми стоїмо разом з євреями світу та з усіма жертвами геноциду, насильства, тоталітаризму та нелюдських ідеологій. Ми молимось за все живе, за тих, хто ще не народжений, і особливо за дітей світу, щоб вони пізнали повноту життя, свободу, справедливість та мир.
Нехай кожен з нас, у місцях свого проживання та праці, свідчить про дар людської гідності, який дає нам Бог. Кожен із нас. Незалежно від нашої раси, віросповідання, національності, статі чи інвалідності.
Нехай кожен із нас говорить і пише, думає та діє методами, які протидіють ненависті. Нехай кожен будує мости, а не стіни. Нехай любов нашої віри буде справжнім віросповіданням нашого життя.
Це наша надія: «Господи, ми молимо тебе: Ніколи більше!»
За матеріалами мультимедійної платформи іномовлення України «Укрінформ»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1112003862578142
о. Петро Фостик
