Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

PL UA EN

РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ ВЛАДИК УГКЦ У ПОЛЬЩІ (7.01.2009)

ПОСЛАННЯ ЄРАРХІВ УГКЦ В ПОЛЬЩІ
НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2008 р.Б.

Дорогим Отцям, Монахам, Монахиням
і усім нашим улюбленим вірним
Української Греко-Католицької Церкви в Польщі

Христос Родився!

Я споглядаю нове і дивне Таїнство! Мої вуха відкликаються на пісню пастухів і в них звучить не якась тиха мелодія, але дзвінкий небесний гимн. Ангели співають, архангельські голоси зливаються у гармонії, херувими радісно славословлять, серафими вихвалюють Його славу. Усі єднаються щоб оспівувати цей великий празник, бо ми споглядаємо Божество тут на землі і людину
в небесах. Той що є над нами задля нашого спасення зійшов серед нас, а ми з низин піднеслися завдяки Його божественному милосердю.
Святий Іван Золотоустий Різдво 387 р.Б.

1. Різдво Христове об’являє нам Боже Милосердя

Так і ми, Дорогі Брати і Сестри, як наш Учитель святий Іван Золотоустий, стаємо
у ці блаженні дні при іконі Різдва Христового. З глибокою покорою та любов’ю поклоняємося Дитині, в якій є відблиск Всевишнього Бога і Батьківське, повне любові, лице. Про це Таїнство, якого не збагнути нашим умом, що Бог став людиною, говорить Боже Cлово «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.» (Гал.4,4-5). Так сповнилася Божа постанова, яку Бог передбачив. Дальше Святий Павло пише «Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), щоб, коли настане повнота часів, здійснити його — об’єднати все у Христі: небесне й земне. У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа». (Еф.1,9-12)
Бог, стаючи людиною, принижує себе. Це Божа кеноза – вихід Бога до нас.
Це Його дорога – визволити кожного з нас з гріховного ярма і смерті, щоб привернути
в нас ікону Свого Сина, щоб показати правдивий образ людства та повернути гармонію всесвіту зруйновану гріхопадінням Адама. «Він – відблиск його слави, образ його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині». (Єв.1,3) «І Слово стало тілом,
і оселилося між нами» (Ів. 1,14), щоб дати кожному участь у житті самого Бога, щоб піднести нас на висоту.
Народжений Божий Син, який від самого початку людства був знаком надії,
як це проповідували Патріархи і Пророки, є тою великою надією для всіх нас сьогодні. Венедикт XVI в Енцикліці Spe Salvi пише, що в надії ми спасенні. Ця надія здійснилась з приходом Ісуса на світ. ІІ Ватиканський Собор пригадує цю правду, що Син Божий з’єднався в особливий спосіб з кожним з нас (пор. Енцикліка Spes et Gaudium). «Людськими руками працював, людським умом думав, людською волею діяв, людським серцем любив. Зроджений з Діви Марії стає правдиво одним з нас, подібним до нас у всім з винятком гріха.» (КДЦ 22)
В цей спосіб історія людини вписується в історію спасіння. Отже Різдвяні свята – це також торжество людини, яку Бог покликав стати Його дитиною і якій показав своє милосердя та любов. З приходом Ісуса на світ про вартість кожного з нас вирішує Його людська природа. Людська природа, що освятилася через з’єднання
з Христом, що так явно бачимо при Тайні Хрещення, коли священик питає хрещеного: чи ти з’єднався з Христом.

2. Різдво це не тільки історія, але присутність Христа народженого
і воскреслого.

Найбільша різдвяна радість і надія, дорогі брати і сестри, це постійна присутність народженого Божого Сина (гр. Анамнеза). Різдво, в особливий спосіб здійснюється
і сьогодні. Ось дивне Боже тепер, яке буде тривати до кінця світу через присутність Cвятої Церкви, що з нею Він ототожнюється і в ній вміщає свої святі знаки подібні до тих, які бачили пастирі в ніч Різдва Христового «І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк 2,12). І нині маємо цей знак – Пресвяту Євхаристію. В ній той же Ісус приходить до нас хоч у виді хліба, але цей самий.
Дані нам також інші Святі Тайни – знаки Його присутності. Знаки, які нас освячують, дають ласку, обожнення, все це, що є метою нашого життя, зодягненням у Бога. Месія залишає нам своє слово, в якому є присутня Його найсвятіша особа. Всі багатства, які Він приніс на світ, залишив нам, для нашого піднесення у небо (пор. Спаситель Людини 11). Христос жив не для себе, але для людей. Від втілення, через народження аж по смерть і Воскресіння жив для спасення їх – а тепер «він завжди живий, щоб за них заступатися». (Єв. 7,25)
Тому, ми ваші пастирі, заохочуємо, щоб в цей торжественний час, коли стаємо при яслах, кожний усвідомив собі велич і святість Божественної Літургії, коли Він приходить нам на зустріч. Зустріньмо Його і ми у святих Тайнах, особливо
в Тайні Покаяння.
Заохочуємо вас також до спільної, молитви у сім’ї. Де двох, або трьох, каже Спаситель там я посеред них. При яслах зустрічаємо Святу Родину – великий знак для сучасного світу, який так часто заперечує надприродний характер родини, принизує її гідність та пропонує свої спотворені її моделі. Ми знаємо, що родина має сакральний характер. Це домашня Церква, в якій живе Ісус Христос. І в ній постійно має народжуватися.
Саме, завдяки нашим українським родинам, ми зберегли свою тотожність. Не знищив нас безбожний комунізм ні варварська Акція «Вісла» та інші гоніння. Отож, свідомі духовної сили сім’ї, заохочуємо вас плекати християнське життя в тій спільноті любові, бо бачимо, що криза родини охоплює і нас у виді: розлучень, свідомої малодітності, заробіткової еміграції, тощо. Нехай для нас, дорогі брати
і сестри, зразком буде Пресвята Діва Марія, яка дає Бога-Дитину пастирям, мудрецям, вірним у Єрусалимській святині, яка нам каже в Кані Галілейській «Що лиш скаже вам, — робіть». (Ів. 2,5)
Ми, як Ваші пастирі, розуміємо всі ваші проблеми: життя в діаспорі, брак праці, інколи необхідність еміграції, дуже часто злослива критика багатодітних сімей.
Ці труднощі не сприяють розвитку сімейного життя. Проте взаємна допомога один одному, щира молитва в церкві, в хаті, пошана до своєї церкви і народу, кожен вияв любові ближнього, при Божій помочі, все подолає.

3. Свята Церква дає засоби для життя вірою нащодень.

Беручи до уваги всі негативні зміни у світі – поширений атеїзм, заперечення християнських вартостей, скидання символів християнської віри, релятивізм морального життя, нехтування християнськими святами, в тому числі і Різдвом Христовим, щоб не вразити інакодумців чи інаковіруючих – треба нам усвідомити,
в як небезпечному напрямку іде цей світ і сучасна людина. Кожного року 200 міліонів наших братів і сестер християн зазнає гоніння. 170 тисяч із них, в тому числі священиків, монахів і монахинь, мордується. Європа не шанує Христа
і християнства. Все більше обезбожнюється. Сучасний світ накидає ідею антропології без Бога, без Христа. Людина вважається центром всесвіту, хоче зайняти місце Бога забуваючи, що без Бога вона себе не зрозуміє (пор. Церква в Європі 7), Забуває,
як пише Святіший Отець, «що правдивою надією людини може бути тільки Господь Бог» (Spe Salvi 27)
Щоб пригадати світові про Христа та Його науку, Апостольський Престіл скликав Синод Єпископів, з метою приблизити людям Боже Слово і поглибити віру.
У своїй проповіді, 28 червня 2008 року, Святіший Отець сказав, що всі маємо навчитися слухати і зберігати Боже Слово і стати вірогідними свідками
і зразками святості, яка на першому місці ставляє вірність євангелії, всупереч духові цього світу. Щоб поглибити віру, Святіший Отець, з 28 червня 2008 року по 28 червня 2009 року, проголосив рік Святого Апостола Павла. Нагодою до цього був ювілей двох тисяч років з дня народження Апостола. Він усім своїм безкомпромісним життям свідчив про Христа – народженого, замученого, а все ж воскреслого. Показав дорогу до святості. Доказав, як каже Венедикт XVI, що християни – це одинокі реалісти на світі, бо не будують свого життя на піску людських ідеологій, але на скелі Божого Слова. То що люди звичайно вважають скелею (тобто приємність, здоров’я, гроші, влада) згодом виявляється ілюзією, чимось нетривалим. Християнин будує своє життя на Божому Слові, тобто єдиній тривалій вартості (пор. Проповідь на Вечірні початку Року Св. Павла).
Слідкуючи за життям Церкви і ми святкували 1020-ліття від хрещення нашого народу, коли він зодягнувся у Христа. В обох наших Єпархіях відбувалися численні заходи, богослужіння, конференції, реколекції, чим складали ми подяку за дар Хрещення. Дякуємо нашим отцям та усім улюбленим вірним за жертвенну підтримку цих заходів.
Стоячи сьогодні при іконі Різдва та поклоняючися Божій Дитині, не можна нам забути трагічної події – Голодомору, якого 75-ліття відзначали ми цього року. Безбожний сталінський режим винищив міліони наших братів і сестер, в цьому безліч невинного дитячого життя. Московський комунізм, ще раз показав чим є світ без Бога, показав чим є ненависть до інших народів, порожня ідеологія. Вся наша церква молилася за ці жертви та про Боже милосердя для них. Не забуваймо про них у своїх молитвах, також у цей Різдвяний час, щоб Господь Бог, який народився дитиною, прийняв до себе невинні жертви терору, якого сліди і рани носить в собі Україна по нинішній день.
Дорогі брати і сестри. Ще раз усім вам дякуємо, за ваш труд, підтримку,
за вашу вірність і стійкість. Вам дорогі Отці, які працюєте в тяжких умовах,
та нащодень долаєте багато перешкод, хай Бог благословить. Спаси Боже.

У цей Різдвяний час ділимося з вами цією просфорою – хлібом, якого в час голоду, бракувало нашим братам в Україні. Бажаємо, щоб народжений Спаситель був усе з вами і у вас, з вашими родинами, дітьми, молоддю, старшими і хворими. Щоб Його Святе Слово було щоденним хлібом вашого життя, а Пресвята Богородиця, яка стала чудесною дорогою приходу Христа на світ, була для нас усіх дорогою до Бога.

Благословення Господнє на Вас

+ІОАН (Мартиняк)
Митрополит Перемисько-Варшавський

+ ВОЛОДИМИР (Ющак)
Єпарх Вроцлавсько-Ґданський

Дано у Перемишлі та Вроцлаві на Різдво Христове 2008 р.Б.

Close Menu