ВСЕЧЕСНИМ ОТЦЯМ-ДУШПАСТИРЯМ, МОНАХАМ І МОНАХИНЯМ
ТА ВСІМ ВІРНИМ ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УГКЦ
Христос Родився!
«Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився. Нині Бог прийшов на землю, людина на небо вийшла, нині задля чоловіколюб’я, з природи невидимий став видимим тілом. Тому і ми прославляємо, кличучи слава Богові на висотах і на землі мир, що його дарував нам Твій прихід, Спасе наш – слава Тобі» (Стихира на литії Різдва Христового)
Дорогі Брати і Сестри!
1. Як кожного року стаємо в днях Христового Різдва в молитовній задумі, з великою радістю в наших серцях перед іконою Христового Різдва і роздумуємо над глибокою таємницею приходу на світ Божого Сина. Це не тільки сама історія, але ця подія є уприсутнена в особливий спосіб через Боже слово, за яким є все Ісус Христос.
Глибоко про це говорить Венедикт XVI в найновішій Адгортації про Боже Слово (Dei Verbum). Ісус – це єдине і остаточне слово Отця передане людству, і через це слово Бог сказав нам все нараз і не має вже більше до сказання. Це, що частинно говорив через пророків, висказав цілковито даючи нам все – свого Сина (пор. Dei Verbum. 14). Тому сьогодні і нам звіщається Добра Новиа об’явлена пастирям і мудрецям (пор. Лука 2.16). Вони одержали знак «ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лука 2.12). І ми завдяки слову одержуємо цей самий знак для нас і всього світу. А є ним, дорогі брати і сестри, людська природа Божого Сина; без прикраси в крайньому убожестві і приниженні покладена в яслах, цей знак відкриває і пояснює як Син Отця поєднався з нами назавжди, а ми з ним. Якщо ми приймемо цей знак, заради якого він вчиться жити в людському тілі, тоді Він навчить нас жити в Отці, як новонароджені діти, що з духа народилися, навчить нас жити Богом. Співаємо в Літургії «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа одягнулися». Ісус приходить до своїх, і тому, хто Його приймає, дає силу стати Божою дитиною, дає можливість побачити Його славу і дає участь у вічному житті (див. Іван 1.11 і наст.). Те, що Адам гріхом закрив, Ісус своїм народженням відкриває для всіх. З великою силою Вселенський учитель підкреслює, що Боже слово стало Тілом і тепер Ісус говорить до кожного з нас «я твій, даю себе тобі, щоб людина могла Його прийняти і відповісти: я теж Твій (див. Dei Verbum 51). Божий Син не віддалений від нас, Він ототожнився з кожною людиною (Gaudium et Spes 22). Беручи на себе людську природу віддає себе людям на все, до самого кінця. Це є спосіб, дорога приниження Бога, щоб нав’язати живий контакт з нами, щоб слухати нас, починаючи від пастирів, мудреців, а кінчаючи на останній людині, яка буде у світі. В Ісусі можемо кликати в кожній хвилині до Бога: Отче, «а що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який кличе Авва Отче (до Галатів 4,6 і наст.). Дорогі Брати і Сестри! Яка це радість для кожного з нас, давати Богові можливість в Ісусі бути для нас Отцем. У Різдві Ісуса Христа бачимо цілу правду про Бога, але і про нас. Відповідаємо на цю Божу любов своїм життям.
2. Бачимо мале дитя, в якому зустрічаємо Бога, а хто Його приймає і вірить у нього, стає новою людиною. У Різдві Ісуса Христа святкуємо і своє народження християнина, як говорить св. Леон Великий у своїй проповіді на Різдво (Мова 26). Чому Отець дає нам улюбленого Сина? Тому, щоб ми були подібні Йому, щоб нас обожнити, наповнити ласкою, з’єднати з собою, але теж з другою людиною. Жити в єдності і любові з ближніми. Тому св. Павло у своїх посланнях називає християн святими, а то нас зобов’язує до кращого життя. Він хоче нас вчинити щасливими назавжди, бо ми Його ікона. Хоче розділити з нами своє вічне життя, він приходить бідний, щоб нас збагатити, в пеленах, щоб нас зодягнути, з плачем щоб нас утішити.
3. Дорогі Брати і Сестри! По двох тисячах років у світі той самий Христос, що народився у Вефлеємі і надалі силою свого слова і силою Святого Духа продовжує свою присутність у світі «а я з вами по всі дні аж до скінчення світу» (Матей 28.20) В енцикліці «В надії ми є спасенні» Папа підкреслив, що саме Христос і Його Церква може дати світові надію і правду. А дальше пише в адгортації про Боже слово, що в наших часах дуже важливо, щоб відкрити егзистенційну правду, що тільки Бог віддповідає на прагнення людського серця і що Бог дає здібність до розв’язання проблем, з якими зустрічаємося в щоденному житті (див ADV 23). А у світі, який вважає Бога непотрібним або чужим, ми за святим Петром узнаймо, що Він має слово вічного життя (Dei Verbum 2).
4. Дивлячись на Святу Церкву, яка є прославленим Тілом Христа, має в собі Святі Тайни, в яких живе і діє Ісус Христос, треба нам придивитись Святій Літургії, яка є вершиною життя в Церкві і яка цю Церкву будує. Наша Церква має особливо багату Літургію. З історії знаємо як довго ви за цією Літургією і за Церквою тужили, як сотні кілометрів їхали до Хшанова, Білого Бору, щоб бути на Різдво і інші свята в церкві. Деякі старші люди говорять, що плакали в неділю як не могли бути на Службі Божій. Нині маємо свої церкви, достатнє число священиків, діти можуть учитися релігії в школах, маємо відданих душпастирів і сестер монахинь, але бачимо теж ознаки духа сучасної зляіцизованої Європи: байдужність до святкування неділі, занедбання молитви, бажання ставити матеріальний добробут понад справи духові, занепад родинного життя, збільшення криз подружнього життя. Треба, Дорогі Брати і Сестри, пам’ятати і відкрити широко двері наших церков, хат і сердець на явище емігрантів з України, які, часто залякані, живуть на маргінесі нашого життя, терплять часто важкі умови праці. Є випадки кривдження і тут слід нам захищати наших братів, боронити від несправедливоіті. В міру своїх можливостей ставати в пригоді, помагати добрим ділом. Дуже часто є так, що співчуваємо Святій Родині, що не знайшла гідного місця до народження Сина, а в наших хатах теж бракує місця для старших, хворих і прихожих.
5. Цей самий Ісус живе теж і в наших родинах, де двох або трьох згромаджені в моє ім’я там я є присутній (Матей 18.20). А родина є домашньою церквою. Під час наших єпископських відвідин по парафіях зустрічаємо наші родини, які живуть вірою, здоровою традицією, мо- литвою, плекають національну свідомість, які є прикладом і свідоцтвом Христа у світі. Так заохочуємо Вас, дорогі Брати і Сестри, зберігайте ці скарби, які Бог дає Вам у Ваших родинах. Пам’ятайте про недільну Святу Літургію, плекайте спільну молитву, читайте щоденно Боже Слово, пам’ятайте, що родина – це житло Бога в Дусі (до Ефесіян 2.22).
6. На завершення нашого послання, хочемо Вам всім: нашим Отцям монахам, монахиням, усім нашим родинам, людям старшим, хворим, молоді і дітям, бажати, щоб ці свята пережили з Ісусом і Його Словом, в Його присутності у Ваших серцях. Бажаємо, щоб Божий Син був для Вас силою і потіхою в нелегких умовах Вашого життя, а Мати Божа, яка прийняла Божого Сина і весь час провадить нас до нього, хай похилиться так само над нашою улюбленою Церквою і над Вами і хай провадить Вас усіх до свого Сина, до Вефлеєму.
Благословення Господнє на Вас!
Ваші Владики
+ ІОАН (Мартиняк) Митрополит Перемисько-Варшавський
+ ВОЛОДИМИР (Ющак) Єпарх Вроцлавсько-Гданський
Дано дня 25 грудня 2010 (7 січня 2011) року Божого у Перемишлі та Вроцлаві на свято Різдва Христового